БЮДЖЕТ — ДЛЯ ЕКОНОМІКИ ЧИ ЕКОНОМІКА — ДЛЯ БЮДЖЕТУ?
Для платників і збирачів податків відповіді очевидні й абсолютно протилежні.
Щороку економіка обкладається новими податками задля поповнення бюджету. Якби прибуткові підприємства України повністю сплачували всі податки, то залишку коштів не вистачало б і на покриття їхніх поточних витрат. Створено систему, що розорює українські підприємства.
Тому й не дивно, що до 60% усіх доходів підприємства одержують через «тіньові» схеми. Фактично бюджет разом із пенсійним фондом становить 37% вiд обсягу ВВП України, потенційно — в разі повної сплати всіх податків за чинними ставками — сягне 67% ВВП і на всіх інших припаде тільки третина виробленого…
Розробляючи Бюджет- 2001, урядові фінансисти «забули» про політичні зобов’язання послабити податковий тиск. Під час опрацювання бюджету до другого читання про це згадали і запропонували пом’якшити податок із прибутку: із 30% — до… 29%.
Фактично ж податки наступного року зростуть… На зауваження збирачів податків, мовляв, і за цих обставин виробництво в Україні збільшуватиметься, варто запитати: невже метою податкових вилучень є придушення національного виробництва?
Для всіх очевидно: лише за умови кардинального зниження податків в Україні легалізуються тіньові капітали і збільшиться кількість підприємств — платників податків із сьогоднішніх 40—50 тисяч до 200—250 тисяч через 1—2 роки, збільшившись із часом ще у 2—3 рази.
ПОДАТКИ І НЕВИПЛАЧЕНІ ЗАРПЛАТИ — СПОЛУЧЕНІ ПОСУДИНИ
Чим підприємства, що не в змозі «сховатися» від податківців у «тінь», сплачують свої податкові зобов’язання? Коштами, які в іншому разі пішли б на зарплати або на розрахунки з постачальниками (сировини, енергії, послуг тощо). За такої низької прибутковості, нестачі кредитів та високих податків немає інших можливостей платити.
Активний приріст боргів із зарплат почався з 1996 року, коли першочерговими та обов’язковими стали для підприємств саме бюджетні платежі. Бюджет почав наповнюватися ліпше, однак порожніли кишені робітників та службовців.
Поки що борги із зарплат не повертаються. Цифрове їх зменшення цього року — це той самий фінансовий «фокус», що і погашення боргів із пенсій:
— по-перше, повертаються борги в основному працівникам бюджетної сфери за рахунок додаткових бюджетних доходів інфляційного походження;
— по-друге, тривають поточні невиплати зарплат, економія на яких стає джерелом погашення давніх боргів.
Із чого підприємствам погашати заборгованості із зарплат? Або не платити постачальникам, або до бюджету, або ж із прибутків, якщо зменшити податки… В іншому разі реальним ресурсом є використання коштів, що надходять від приватизації чи від продажу майна за умови банкрутства боржників.
ЕНЕРГЕТИКА БЕЗ ФІНАНСОВОЇ ЕНЕРГІЇ
Останньою в черзі за грошима підприємств-боржників опинилася електроенергетика.
Вона безупинно надає електроенергію посередникам — державним розподільчим структурам, незважаючи на постійні затримки в розрахунках. Підприємства-споживачі не платять через свою збитковість після сплати податків, використовуючи існуючу можливість уникати відповідальності перед енергетиками. Так само чинять і громадяни, котрі не одержують зарплати і пенсії.
Що в такій ситуації залишається робити енергетикам?
Приховувати свої доходи, аби теж не платити в бюджет, постачальникам газу, вугілля і — своїм працівникам…
Уряд спробував силою натиснути на всіх учасників енергоринку, щоб добитися цілковитої оплати. Політично це виглядає привабливо, але примушувати працювати більше й інтенсивніше, не збільшуючи при цьому винагороди за працю, як мінімум, безперспективно. Нині всіх енергетиків годують з однієї державної годівниці (розподільчий рахунок урядового підприємства «Енергоринок»), не звертаючи уваги на те, хто і як працював.
Яка найвірогідніша реакція підприємств на такий «порядок»?
Вони ще більшу частину енергії почали «відпускати» поза офіційними договорами і поза банківськими розрахунками. Класичне явище «тінізації» економіки внаслідок перекрученого державного спец-контролю…
ЕНЕРГЕТИЧНІ ФІГУРИ НА ПОЛІТИЧНІЙ ШАХІВНИЦІ
Коли не платять тобі, чому маєш платити ти? — за цією логікою працівники урядового бюджетного відомства із заздрiсною сталістю щороку не нараховують гроші для оплати електроенергії в школах, лікарнях, комунально-житловому секторі, армії, правоохоронних та адміністративних установах. Не платять енергетики — не будемо платити і їм.
Водночас це створює передумови централізованих взаємозаліків між енергетиками і бюджетом для погашення заборгованостей, що сягають астрономічних цифр. Взаємозаліків не уникнути, навіть заборонивши їх поправками до закону про електроенергетику, як було зроблено цього року. А негрошові розрахунки посилюють грошову кризу, невиплати зарплат і спорожнюють рахунки в банках.
Коли ж рахунки пред’являє Росія, енергетики лише розводять руками… А її претензії не лише фінансові, а й політичні. «Погашенням» політичних претензій доводиться займатися передусім Президенту, оскільки він єдина постать, здатна реально впливати на російський істеблішмент. Погашення економічних «відсотків» перебирає на себе уряд. Чи вдасться йому прорахувати можливі ходи свого візаві по той бік економічної шахівниці — питання неоднозначне. Поки що Україна грає «чорними», переважно в глухому захисті і з постійними жертвами...
НАДЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ БЮДЖЕТУ — ВІДСТУП ВІД ЗАСАД ДЕМОКРАТІЇ
Задля чого щороку звужуються доходи регіональних бюджетів — фінансової основи місцевого самоврядування?
У загальному, консолідованому бюджеті України зростає централізована частка і фонд дотацій регіонам. Якщо в бюджеті 2000 р. обласні, районні та нижчого рівня бюджети становлять 34%, то в проекті на 2001 р. їм буде залишено тільки 31% загальних доходів. Дотації збільшуються з 4 млрд. до 6 млрд. грн. Саме місцеві бюджети фінансують школи, лікарні, установи культури, надають кошти на пільги та субсидії для оплати населенням комунальних послуг. Зменшуються доходи місцевих бюджетів — погіршується фінансування соціальних потреб, зростає залежність регіонів од центру.
Коли збільшуються кошти центрального бюджету, створюються умови для бюрократичних витрат, гігантоманій, ігнорування людських потреб.
Ми не готуємося до війни, не збираємося будувати нову БАМ чи утримувати в покорі бунтівні провінції...
Кожний нормальний місцевий керівник шукає шляхів і можливостей уникнути перерахування коштів до Києва, загострення соціальних заборгованостей унаслідок невчасного надходження дотацій із центру та одночасного послаблення своєї влади в регіоні. Так породжуються нові площини тіньової економіки, прогалини в бюджеті, політична недовіра до наріжних державних інституцій.
СІЗІФІВ КАМІНЬ ПРИВАТИЗАЦІЇ
Пустопорожні суперечки щодо суті й мети приватизації, а також суперечки, куди спрямовувати кошти від неї, враз ущухли, тільки-но рахунок від продажу держмайна пішов на мільярди. Усі все одразу зрозуміли: без неї не обійтися. Грошей треба якнайбільше і якнайскоріше. До бюджету.
Як витрачати — то питання інше…
А борги із зарплат та перед енергетиками залишатимуться? Назавжди. Кого турбує доля підприємств? Нікого. Більше того, останніми нововведеннями в приватизації українських обленерго нові власники не лише звільняються від зобов’язань погашати кредиторські борги перед працівниками і з використаної електроенергії, а ще й на 5 років отримують правовий захист од вимог постачальників виплачувати накопичені борги майже у чверть мільярда гривень!
Уряд іде на будь-які економічні та моральні втрати, аби одержати до бюджету омріяні 9 млрд. грн.
Так от — знижувати податки 2001 року чиновники не передбачають, а додатковими доходами до бюджету від приватизації ділитися не збираються. Питання ж стоїть так: або доходи від приватизації, або збереження колишніх податкових поборів? Направити до скарбниці і перше, і друге неможливо і неправомірно.
Зниження податків тимчасово зменшить бюджетні надходження. Ці втрати мають компенсувати додаткові доходи від приватизації. За зменшення податкового навантаження реальна економіка готова заплатити грошима від продажу майна. Незниження ж податків вимагатиме додаткових надходжень підприємствам для оплати їхніх боргів. За таких обставин приватизація має здійснюватися через процедури банкрутства підприємств. Тоді першими одержать гроші працівники підприємств, другими — постачальники продукції та інші кредитори. Держава в цій черзі буде останньою, тож їй нічого і не перепаде, вона вже одержала податкову данину.
ПИТАННЯ ДНЯ: НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
Бюджет не може бути привласнений чиновниками з необмеженим правом вилучати з економіки геть усе, що набуває грошової форми: прибутки, надходження від операцій із капіталом і майном, повернення боргів, заощадження, заробітки та пенсії громадян…
Час ділитися і реагувати на суспільні потреби. Час відповідати перед економікою.
Час дати можливість працювати і заробляти — чесно, відкрито, законно…
