Схоже на те, що, задекларувавши амбітний намір перетворити Сумщину на центр усесвітнього кадетства, місцева обласна влада не збирається від своїх слів відступати. Усе, що пов’язано з відродженням кадетських традицій та підтримкою відновленого кадетського корпусу, на особистому контролі голови облдержадміністрації Юрія Чмиря. За сприяння губернатора зміцнюється матеріально-технічна база навчального закладу (не всім сумським ліцеям так щастить), відновлено «домову» церкву на його території, повернуто з Нью-Йорка історичне знамено, що колись належало Сумському кадетському корпусу. Та головне — з кожним днем навчатися у згаданому ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою стає дедалі престижніше, скрізь підкреслюють його елітність. Кадети беруть участь у зустрічі православної святині (звісно, йдеться про УПЦ Московського патріархату). Кадети — галантні кавалери на наймасштабнішому сумському балу...
З ініціативи обласної влади розпочалася підготовка до І Всесвітнього з’їзду кадетів, який заплановано провести в Сумах на початку осені. А днями на базі кадетського корпусу відбулася І Міжнародна науково-практична конференція на тему «Кадетська освіта та виховання — ефективна система підготовки молоді до державної служби з дитинства на кращих військово-патріотичних традиціях». До участі в конференції було запрошено «Открытое содружество суворовцев, нахимовцев, кадетов России» з Москви, кадетські об’єднання з Білорусі та Казахстану, Українську спілку ветеранів Афганістану, Фонд відродження кадетських корпусів в Україні.
Зайве говорити, що робоча мова конференції була російською. Власне, деяких моїх колег-журналістів покоробило інше: численні смислові кліше на кшталт «наш великий народ», «патриотические традиции нашей великой страны», «наша славная история» і т. д., що звучали у привітаннях та виступах як мінімум узагальнююче. Про патріотичні традиції якої країни йдеться? Великої Російської імперії? Таж вона, здається, давно канула в Лету... Про патріотичні традиції Радянського Союзу? Таж і не при Союзі ми нині живемо.
Однак у офіційній інформації було сказано, що учасники конференції обговорять шляхи розвитку кадетських учбових закладів саме як «продовжувачів кращих, багатовікових традицій військово-патріотичного виховання молоді», а сам захід відбувся за підтримки Міністерства освіти і науки України.
«Ми прагнемо створити національний проект з підготовки державних службовців. Сумський кадетський корпус має всі шанси, аби стати активним учасником цього проекту», — цитує голову Ради Всеукраїнської асоціації «Кадетська співдружність» Володимира Чепового прес-служба голови Сумської облдержадміністрації. Саме так — йдеться про виховання українських чиновників на кадетських традиціях.
«Мабуть, це якийсь особливий, універсальний і незрозумілий нам, простим смертним, патріотизм, що його так ревно культивуватимуть сумські високопосадовці», — іронізує історик, архівіст Геннадій Іванущенко. Він наводить один із описів прапора Сумського кадетського полку з брошури С. Кремера, виданої в еміграції: «На немъ — родной Орелъ Двуглавый и вензель нашего Царя...» «Отже, двоголовий російський імперський орел має стати «роднымъ» для наших юнаків, які завтра служитимуть і на Хуторі Михайлівському, і на Тузлі, охоронятимуть маяки в Криму», — робить висновок історик.
Разом із тим ставлення з боку владних структур до таких форм виховання молоді, як патріотичний табір «Коловрат», що його традиційно влаштовують члени Молодіжного Націоналістичного Конгресу, неоднозначне. Влітку минулого року один із організаторів «Коловрату», член МНК Олександр Бойко розповів журналісту «Української правди», що заступник голови Сумської облдержадміністрації Ігор Яговдик нібито забороняє проводити табір. «Уже дві наради заступника губернатора були присвячені нашому табору, вони супроводжувалися мозковим штурмом міліції, служби у справах неповнолітніх, спеціалістами управління молоді та спорту, — стверджував Бойко. — Нам кажуть, що у таких таборах «вчать не любити владу і боротися з міліцією».
А от табори на зразок тих, які влаштовують за сприяння військово-патріотичного клубу «Мужність» (місто Глухів Сумської області) і де молодь грає у знайому багатьом з радянського дитинства «Зірницю», усіляко підтримуються. «Це сприяє формуванню у молоді патріотичної свідомості», — вважає начальник у справах сім’ї, дітей і молоді Сумської ОДА Олег Лата.
Отож поняття патріотизму у кожного своє. І не хотілося б вбачати відверту тенденційність у наполегливому розпіарюванні та пропагуванні кадетської освіти, та мимоволі насторожує культивування у суспільній свідомості саме такого образу українського патріота: під знаменом двоголового великоімперського орла...
КОМЕНТАРІ
Олег КОРНІЄНКО, член правління Національної спілки краєзнавців України:
— Сумський кадетський корпус — це частина нашої історії, і ми не повинні її відкидати, як і будь-який інший історичний досвід. Цікаво, між іншим, що найчисельнішим набір до цього навчального закладу був за часів, коли при владі перебував гетьман Скоропадський, і ні до того, ні опісля такого набору не було. Інша річ, що не варто зосереджуватися на суто кадетських традиціях виховання, забуваючи про такі сильні військово-патріотичні традиції, як козацько-лицарська культура. Сумщина може пишатися тим, що розташована на козацьких землях. Це колишні території Гетьманщини та Слобожанщини, тут перебували козацькі полки, і ми повинні про це пам’ятати. Українська козацька культура — складова загальноєвропейської лицарської культури, це багатющий пласт, на якому варто виховувати нинішнє молоде покоління. На жаль, сьогодні у багатьох ЗМІ пропагують зовсім інші цінності. Повертаючись до традицій кадетського виховання, хочу сказати, що в них є багато плюсів, і нам не варто повністю відкидати те добре, що є. Але водночас треба відмовлятися від чужих, імперських, не притаманних нашій культурі елементів, уникати «перекосів». Як казав Тарас Шевченко, «і чужого научайтесь, й свого не цурайтесь».
Олександр БОЙКО, голова Сумського осередку МНК у Сумській області:
— Виховання треба починати з усвідомлення національної ідентичності, свого історичного коріння. За приклад можна взяти традиції козацького виховання, пластівський рух, виховну діяльність Спілки української молоді у 20-х роках XX століття. Це приклади виховання справжнього громадянина, з потужною внутрішньою мотивацією до самовдосконалення і до того, щоб бути корисним для свого народу. Просте запозичення якихось елементів військової підготовки чи чужих традицій, не прив’язаних до національного ѓрунту, не дасть тривалого результату. До того ж важливо насамперед виховати громадсько- і національно-свідомого педагога, який навчатиме молодь.
