Тепер про це вже можна говорити. А можна і не говорити. За будь-яких умов новий парламент майже напевно обиратиметься за нині діючим законом про вибори, дещо удосконаленим згідно рішень Конституційного Суду.
Як повідомив вчора «Дню» представник Президента у Верховній Раді Роман Безсмертний, сьогодні очікується рішення Леоніда Кучми з приводу нового закону про вибори, який передбачає обрання 335 депутатів за партійними списками, а решти — 115-ти — у одномандатних територіальних округах. За словами Безсмертного, на закон, скоріше за все, буде накладено вето, для подолання якого депутатському корпусу не вистачить приблизно чотирьох десятків голосів. Приводом для відмови у підписанні нового закону формально будуть знайдені фахівцями президентської адміністрації невідповідності окремих положень нового виборчого закону чинному законодавству, а неформально — відсутність, на думку Президента, політичної доцільності у перегляді пропорцій парламентського представництва «списочників» та «мажоритарщиків».
Впевненість у безперспективності нового виборчого закону підтвердилась позицією Леоніда Кравчука, котрий зауважив «Дню», що навіть в разі майже фантастичної перспективи подолання вето трьома сотнями депутатських голосів, існує ще Конституційний Суд, який і поставить в разі чого крапку на цьому питанні. І навряд чи ця крапка буде на користь нового закону. Перший Президент України вважає також, що ні суспільство, ні влада ще не готові до виборів за новою системою.
Отже кількарічні зусилля політичних партій, їх намагання розширити своє представництво у парламенті, пришвидшити політичну структуризацію суспільства за рахунок зміни виборчого законодавства можуть зазначити невдачі. Чи варто розглядати це як гальмування процесів демократизації, про що, безперечно говоритимуть прихильники пропорційної виборчої системи після очікуваного президентського вето? Практика вітчизняної демократії вже не один раз доводила, що справа не стільки в законі, скільки в окремих його статтях, які можуть тлумачитись по-різному і стати за певних умов причиною зловживань під час виборів з усіма передбачуваними наслідками. Якщо ж виборчий закон у будь-якій редакції буде прийнятий остаточно — це означатиме початок конкретної передвиборної боротьби, вплив на яку з боку президентської адміністрації може бути обмеженим. Інша річ — «підвішений» закон про вибори, окремі статті якого, як визнав КС, не відповідають Основному Закону.
Виходячи з практики вітчизняної законотворчості не виключено також, що остаточну редакцію закону про вибори буде прийнято не раніше грудня поточного року, коли розклад сил перед виборами набуде більш реальних обрисів. Ось тоді і почнеться справжня боротьба за окремі рядки чи навіть слова у законі про вибори, які можуть допомогти одній із сторін у боротьбі за контроль над вищим законодавчим органом. На сьогодні ж можна впевнено говорити лише про те, що боротьба навколо виборчого закону переходить із стратегічної у тактичну площину.
