Сам характер затвердження нового прем’єра й усе, що йому передувало, стало неспростовним свідченням моральної поразки як правої, так і лівої опозиції. За всього галасу, який здійняли проющенківські фракції, вони так і не зуміли зібрати достатньо сил, щоб провалити кандидатуру Кінаха, що було для них питанням принципу. Водночас вони продемонстрували й безглуздість самого цього принципу — адже, власне, проти Кінаха в них не знайшлося аргументів, крім хіба що того, щоб показати свою образу. І таким чином вони опинилися на узбіччі політичного життя: з одного боку, зрозуміло, що на них тепер не обов’язково зважати, а з другого — й за всього бажання з ними неможливо домовитися. Голосування фракції Мороза показало, що остаточно розвалилася «ліво-права опозиція»: мабуть, він сам махнув рукою на правих, вирішивши продемонструвати прагматизм. Інша річ, що незрозумілим є характер цього прагматизму: союзників у Мороза не залишилося, з владою та центристськими фракціями йому все одно не домовитися. Ну, а праві, які зазнали поразки, звичайно ж, не вибачать йому «відступництва». Можна чекати, що прихильники опозиції в активній частині суспільства серйозно розчаруються в ній. Люди побачать, що права опозиція покричала-покричала, представила як катастрофу відхід Ющенка, й от він пішов, а життя йде, як і раніше. Отже, треба не галасувати, а жити й працювати.
У програші залишилися й комуністи. Бажання зберегти імідж — залишитися опозиційною партією в очах виборців — переважили прагматичні міркування. Вони прогавили не лише шанс взяти участь у формуванні уряду, а й у, хоча б частковому, «поновленні у правах» у парламенті. Ну, а центристські фракції, які зіграли роль «стабілізатора» політичної ситуації, продемонстрували високий ступінь координації своїх дій, що вселяє оптимізм, особливо враховуючи майбутню виборчу кампанію.
Затвердження Кінаха, причому таке успішне, мало б вплинути й на ставлення Заходу до України. Вітання на адресу нового прем’єра з боку нещодавніх критиків позиції парламентських центристів — перші ознаки цього. Тепер, напевно, західні аналітики будуть змушені переглянути свої оцінки політичної ситуації в Україні. Хоча, звичайно, багато залежатиме від того, наскільки послідовними й енергійними будуть дії нового уряду. А завдання, які стоять перед ним, легкими не назвеш.
Урядова криза добігла кінця, країна дізналася ім’я нового прем’єра. Анатолій Кінах очолив уряд у дуже складний момент, якому важко дати однозначну оцінку.
Не можна заперечувати певні досягнення попереднього Кабінету (погашення пенсійної заборгованості, зменшення взаєморозрахунків і бартеру тощо). Але лише політична зашореність, свідоме ігнорування фактів заважають багато кому тверезо співвіднести справжні масштаби зробленого й нерозв’язаних проблем. Поки немає серйозних підстав говорити про радикальне поліпшення економічної та соціальної ситуації в країні, про забезпечення умов для стійкого зростання економіки й добробуту громадян.
Вотум недовіри уряду В. Ющенка ніяк не вплинув на позитивну макроекономічну динаміку. Всупереч численним апокаліпсичним прогнозам прихильників екс-прем’єра, темпи зростання ВВП і промислового виробництва навіть дещо зросли, зміцнювався курс гривні. Пояснити це досить просто: триває дія сприятливих зовнішньоторговельних кон’юнктурних чинників, що привели до стабілізації та зростання виробництва, починаючи з післякризового 1999 року. Зберігається високий попит на основні товари українського експорту (продукцію металургії й хімії), відновлення виробництва в країнах СНД різко розширило ринок збуту для українського машинобудування. В результаті — значне позитивне зовнішньоторговельне сальдо, великий приплив валюти в країну, що дозволяє без особливих зусиль поповнювати резерви Національного банку, знаходити кошти для погашення зовнішніх боргів.
З погляду позитивних зовнішньоекономічних умов, відхід уряду В. Ющенка нічого не міняє, й перспективи нового Кабінету виглядають непогано. Хоча ніхто не може дати гарантій, що завтра кон’юнктура не погіршиться й українська економіка знову не виявиться беззахисною перед зовнішньоекономічними потрясіннями. А становище на внутрішньому ринку, що визначає стійкість економіки, зовсім не виглядає безпроблемним. Особливо неспокійна ситуація складається на ринку споживчих товарів.
На тлі прискорення зростання ВВП і обсягів промислової продукції темпи приросту виробництва товарів народною споживання за січень—квітень були майже на третину нижчими, ніж минулого року (при цьому щодо непродовольчих товарів ледь не наполовину нижчими).
Причина зрозуміла — катастрофічно низькі прибутки населення. Їх невелике реальне зростання за I квартал 2001 р. поки не співвідноситься з високими темпами зростання виробництва й абсолютно недостатнє, якщо враховувати дуже низький початковий рівень. Перед новим урядом гостро стоїть завдання радикального перегляду геть непридатної політики прибутків і оплати праці, нерозв’язане попередниками.
Як «спадщину», уряд отримує й 4,6 млрд. грн. заборгованості з виплат заробітної плати, й понад 44 млн. грн. (тобто стільки ж, скільки й на момент приходу до влади уряду В. Ющенка) заборгованості з виплат соціальної допомоги сім’ям з дітьми, й проблему постійно зростаючої заборгованості населення за оплату житлових послуг, що перевищує 6,5 млрд. грн.
2001 року все ще поглиблювалася платіжна криза, інтенсивно зростала заборгованість підприємств. У I кварталі поточного року істотно (на 5%) скоротилися обсяги прямих іноземних інвестицій.
Список «перехідних досягнень» можна продовжувати. Але, мабуть, головне в тому, що новий уряд починає виконувати свої обов’язки в той момент, коли реальною стала загроза невиконання річного бюджету. Незадовго до відставки представники колишнього Кабінету досить чітко заговорили про необхідність секвестру бюджетних витрат. За оперативними даними, за січень— квітень у загальний фонд Державного бюджету мобілізовано понад 8,9 млрд. грн., що становить 97,4% планових надходжень. Нестача з платежів до зведеного бюджету за I квартал зросла на 1 млрд. 741 млн. грн. і становила на 01.04.2001 р. 11.8 млрд. грн.
План надходжень у Держбюджет від приватизації за січень—квітень становив 1 млрд. 564 млн. грн., фактично ж отримано лише 714,2 млн. грн. План квітня цілковито зазнав краху, надходження становили 5 млн. грн.
Плата за транзит газу — за планом 827,5 млн. грн. — досягла лише 534,4 млн. грн.
Оскільки уряд, що пішов, не зміг нормалізувати відносини з міжнародними фінансовими організаціями та Паризьким клубом, розв’язання новим Кабінетом завдання наповнення дохідної частини бюджету надзвичайно утруднено.
Він повинен буде розплачуватися й за невдачу в приватизації, що безпосередньо пов’язана з некомпетентним і часто протизаконним втручанням представників попереднього уряду в приватизаційні процедури. І за те, що, всупереч вимозі Президента, Податковий кодекс так і не було ухвалено минулого року. А поточного відставлений Кабінет упевнено вів справу до затвердження бюджету-2002 на старій податковій базі. Збереження порочної податкової системи — головна причина зростання податкової недоплати, а також того, що план щодо податкових надходжень у загальний фонд Держбюджету за I квартал 2001 р. виконано лише на 78% (характерно, що надходження від штрафів і фінансових санкцій становили 127,5% плану, чудова ілюстрація того, як послідовна й копітка робота для підвищення збору податків підміняється примітивним фіскальним натиском).
Новому уряду доведеться по- новому розв’язувати й завдання соціальної спрямованості бюджету, яке досі було фактично гаслом. За результатами I кварталу знову було оголошено про профіцит Держбюджету при тому, що за витратами Держбюджет виконано лише на 90,3% квартального плану. Й, звичайно ж, витрати на освіту, охорону здоров’я, культуру значно недофінансовано.
Такою поки є реальна ціна й профіциту, й соціальної орієнтації бюджету.
Відставка Кабінету В.Ющенка породила безліч прогнозів щодо неминучостi нового витка зростання заборгованості з пенсій. Слід визнати, що проблема дійсно існує: недоплата до бюджету Пенсійного фонду на початок квітня становила 1347 млн. грн. Новому уряду доведеться докласти чималих зусиль, щоб «доброзичливці» не виявилися праві.
Немає сенсу зайвий раз зупинятися на критичній ситуації в ТЕК або на «успіхах» колишнього Кабінету в налагодженні взаємовідносин з постачальниками енергоносіїв.
Викликає серйозне занепокоєння й різкий стрибок інфляції у квітні.
Анатолій Кінах заявив про небажання розпочинати роботу «з чистого аркуша». Про це не варто турбуватися, оскільки аркуш не такий вже й чистий. Належить, за чиїмось влучним зауваженням, «розгрібати успіхи».
Є підстави розраховувати на те, що новий уряд гідно впорається з дуже непростими завданнями, що стоять перед ним. Визначені новим прем’єром пріоритети: посилення соціальної спрямованості реформ, податкова реформа, економічно обгрунтований протекціонізм, активна структурна промислова й аграрна політика, адміністративна реформа, зміна стратегії розвитку паливно-енергетичного комплексу, пенсійна реформа, підвищення ролі регіонів та інші — можуть стати реальною основою консолідації суспільства, взаємодії уряду та здорових сил у Верховній Раді.
Обнадіює те, що новий прем’єр розглядає питання про своє затвердження Верховною Радою передусім у контексті необхідності відновлення й поглиблення конструктивної співпраці законодавчої i виконавчої гілок влади. Досвід свідчить, що без такої співпраці ефективна урядова політика неможлива.
