За підсумками парламентської битви, що відбулася минулого четверга, троє бютівців досі лікуються в стаціонарі. Володимир Бондаренко був виписаний у п’ятницю вранці, його перелом руки не підтвердився, Євгеній Суслов також поправляє здоров’я вже вдома.
Хоча «битва» це, мабуть, неправильне слово. Те, що сталося в четвер увечері, це не битва і навіть не бійка. Це напад і звіряче побиття. Цими днями багато хто звернув увагу, що Партія регіонів усе більше нагадує кримінальне угруповання, що складається з інтелектуального крила, «смотрящих» і бійців-гопників. У четвер увечері працювали останні.
Ось найактивніші з депутатів-бойовиків:
Вадим СТОЛАР — член української частини міжпарламентської асамблеї України та Польщі. Згідно з даними сайту ВР, не подав жодного законопроекту і депутатського запиту.
Олександр ВОЛКОВ — перший заступник голови комітету ВР із питань сім’ї, молоді та спорту. Професійний спортсмен-баскетболіст, олімпійський чемпіон, президент федерації баскетболу України.
Олег ЦАРЬОВ — член комітету податкової та митної політики. Продемонстрував свої бійцівські навички ще під час ратифікації у Раді угоди з Чорноморського флоту. Його фото обійшло всі провідні видання світу.
Анатолій ГОРБАТЮК — член комітету ВР із питань державного будівництва та місцевого самоврядування. Постраждалі бютівці називають його в числі активних учасників останньої бійки.
Петро ЦЮРКО — член бюджетного комітету. За час депутатства не подав жодного законопроекту і депутатського запиту.
Олександр ПЕКЛУШЕНКО — голова комітету ВР із питань фінансів і банківської діяльності.
І, нарешті, Дмитро САЛАМАТІН — член комітету ВР із питань бюджету. Його називають найактивнішим учасником побоїщ у стінах Ради та за її межами. Саламатін у парламентських боях використовує не лише кулаки, але й стільці. Раніше директор компанії «Термохолод» Юрій Кисельов, фірма якого займає приміщення в тій самій будівлі, що й очолюваний «Укрспецекспорт» Саламатіним, звинувачував його в побоях, заподіяних... офісним кріслом. Також у деяких колег із парламенту викликає питання законність отримання росіянином Саламатіним українського громадянства.
Наступного дня, в п’ятницю, регіонали по-різному реагували на запитання журналістів. Хтось ховав очі, як, наприклад, Володимир Макеєнко. Інші (Лук’янов, Журавко, Єфремов) навпаки принадилися й без тіні збентеження розповідали про якісь ланцюги та відмички, що принесли підступні бютівці. «Тому, що запобігли бійні, не дали застосувати холодну зброю — треба радіти», — переконував журналістів Владислав Лук’янов. Але радіти нікому з парламентського пулу не хотілося...
Поодаль від прес-поїнту щось пристрасно обговорювали регіоналки Юлія Новікова (сестра голови АП Володимира Льовочкіна) та Ірина Горіна. Кореспондентка «Дня» приєдналася до їхньої розмови.
— Юліє Володимирівно, вам не соромно за своїх колег?
— Я вже багато разів говорила і стосовно інших інцидентів, що нам потрібно поважати одне одного, застосовувати якісь цивілізованіші методи.
— Раніше таких «інцидентів» не було. Були якісь колотнечі, штовханина, але такого звірства не було.
— Зараз це переказується з вуст у вуста, додаються все нові й нові епізоди. Я зараз не хочу нікого виправдовувати, але подібне було. Я вважаю, що навіть гірше було. Це були харківські угоди. Я тоді перебувала в залі і, я вам скажу, відходила після цього досить довго. До речі, Іра була вагітна (вказує на Ірину Горіну, яка стояла поруч). Ми її просто вивели із зали.
Щодо цього епізоду, якщо ви детально розбиратиметеся, то побачите, що він був спровокований.
— Ким спровокований? Бондаренко розповідає, що вони були в «розслабленому режимі», грали в шахи. Волинець, який стояв і нікого не чіпав, отримав стільцем по голові!
— Якщо чесно, мене вся ця ситуація засмучує, мені соромно не за своїх колег (я гадаю, вони виконували те, що мали виконувати), мені соромно перш за все за себе, бо я теж частина цього парламенту.
— Щодо «провокацій». Як ви поясните, що всі постраждалі від БЮТ? Партія регіонів не пред’явила жодного синяка.
— Просто не ходили, не знімали побої. Усе це максимально заполітизовується, потрібно показати, наскільки гнобиться опозиція і тому подібне.
— Ви згадали харківську угоду, але там знову ж таки постраждала опозиція. Олесь Доній кілька місяців пролежав у лікарні зі струсом мозку. І зараз це була не бійка, а побиття.
— Мабуть, фізично були сильніші. Як ще це можна коментувати... — знизала плечима Новікова.
І, справді, коментувати все це дуже складно.
ДОВIДКА «Дня»
Гопники — назва представників міського, близького до кримінального світу або з кримінальними рисами поведінки прошарку молоді країн колишнього СРСР, часто малоосвіченої, яка походить із неблагополучних сімей. Як стійкий вислів слово почало вживатися наприкінці 1980-х років відносно представників молоді, для якої відбирання грошей на вулиці було не стільки професійним промислом, скільки, як зазначає саратовський дослідник Олена Бессонова, «частиною іміджу криміналізованого співтовариства, способом розваги і засобом підтримки авторитету». На думку дослідника, в 1990-х роках з’явилися «гопи», для яких усе характерне для життя їхніх «прародителів», до яких автор відносить кримінальних злочинців, стало «свого роду філософією життя, світоглядом, способом позиціювати себе в суспільстві». Бессонова зазначає, що «для сучасного гопа важливіше злякати й принизити людину, випробувати на ній свою владу, а потім уже — привласнити його гроші».