На минулому українсько-німецькому саміті федеральний канцлер Німеччини Герхард Шрьодер заявив, що Німеччина збирається впродовж 10 років закрити всі свої атомні станції. Можна вести довгі «зелені» міркування про небезпеку експлуатації АЕС, але навіть найдобріші наміри, спричинені турботою про навколишнє середовище, не можуть заперечувати той факт, що обійтися без атомної енергетики сьогодні може собі дозволити лише дуже багата країна (навіть небідна Японія планує до 2010 року збудувати десять додаткових атомних реакторів). Україна такою не є, а замінити «мирний атом» альтернативними нафтою, вугіллям і газом — дуже дороге задоволення. А тому, як сказав народний депутат Юрій Костенко, ми найближчим часом не обійдемося без атомних станцій. Тривалі газові «розбірки» дещо відсунули проблеми атомної енергетики на другий план. Але з наближенням зими вони дедалі більше потребують негайного розв’язання. За даними Мінпаливоенерго, українські АЕС у першому півріччі знизили виробництво електроенергії порівняно з відповідним періодом минулого року на 6,8 % у зв’язку із затримками постачання свіжого ядерного палива. З цього й почалася розмова з нещодавно призначеним президентом НАЕК «Енергоатом» Юрієм НЕДАШКОВСЬКИМ .
— Що зроблено й що має бути зроблено для закупівлі свіжого ядерного палива?
— З початку року НАЕК «Енергоатом» сплатив $80,8 млн. за отримане з Росії ядерне паливо вартістю $106,9 млн., а також погасив заборгованість за ядерне паливо, отримане 1999 року на суму $48,2 млн. Програму закупівлі свіжого ядерного палива на перше півріччя вдалося виконати завдяки ф’ючерсним контрактам, які було укладено в той період з великими підприємствами-споживачами на постачання електроенергії за нерегульованим тарифом. Вони зробили передоплату за декілька місяців наперед, за рахунок чого й було завантажено паливом сім блоків.
У другому півріччі для українських АЕС необхідно придбати свіжого ядерного палива на суму $107,3 млн. На сьогодні для двох із шести блоків (другого та п’ятого Запорізької АЕС), що залишилися, проблема забезпечення паливом уже розв’язана. Для другого блоку ЗАЕС ми зробили авансову сплату на 40 млн. гривень і на 65 млн. гривень виставили акредитив. За графіком постачання, у вересні паливо має надійти на третій блок Південно-Української АЕС (на суму $17,3 млн.), у листопаді — на четвертий блок ЗАЕС ($17,5 млн.) і третій РАЕС ($17,1 млн.), у грудні — для третього блоку ЗАЕС ($20 млн.).
Виконання програми другого півріччя має певні збої через те, що реальних коштів, що надходять з ринку, не вистачає для виконання умов з передоплати й виставляння акредитива, передбачених контрактом з ВАТ «ТВЕЛ».
— У графіку не передбачено постачання палива на реактор РБМК Чорнобильської АЕС. Причина зрозуміла. Якою ви бачите подальшу долю станції?
— Закриття ЧАЕС у 2000 році — це жорстка умова для отримання кредитів міжнародних організацій. Але закриття ЧАЕС — це не лише проблема зняття з експлуатації, в чому вже є міжнародний досвід. Специфічного розв’язання вимагає проблема об’єкта «Укриття». Станція має бути виведена зі складу НАЕК «Енергоатом». Це зменшить навантаження на тариф компанії й дасть їй можливість розраховуватися за тими кредитами, які будуть отримані на добудову енергоблоків. ЧАЕС має стати окремим підприємством з правом юридичної особи, на яке буде покладено функції зняття з експлуатації діючих енергоблоків та реалізації проекту «Укриття». До того ж передбачено використання потенціалу Чорнобильського майданчика з переробки радіоактивних відходів, зберігання відпрацьованого ядерного палива та розміщення на майданчику спеціалізованих заводів. Це програма, яка матиме різні джерела фінансування: бюджетні кошти, гранти країн-донорів і власні кошти станції. Нині вона розглядається в Кабінеті Міністрів.
— На якій стадії перебуває виділення коштів ЄБРР на добудову двох блоків на Хмельницькій і Рівненської АЕС?
— Як відомо, добудову енергоблоків планувалося завершити за допомогою залучення кредитів ЄБРР і «Євроатому» як компенсацію потужностей Чорнобильської АЕС. Однак поки що Україна не отримала остаточного рішення. На сьогодні в нас парафовано текст кредитної угоди з ЄБРР. Передбачений розмір кредиту ЄБРР на добудову енергоблоків може становити $215 млн., а «Євроатома» — $600 млн. Ми готуємо всі документи, щоб у листопаді подати їх на розгляд Ради директорів ЄБРР. Є надія, що кредити все- таки будуть надані.
Однак 18 липня Рада Енергоринку ухвалила рішення про щодобове перерахування «Енергоатому» 2,1 млн. грн. у рахунок цільової надбавки до тарифу НАЕК «Енергоатом» для добудови енергоблоків. Зараз цільова надбавка до закупівельного тарифу на електроенергію компанії становить 0,87 копійок при розмірі тарифу 7,5 копійок за 1 кіловат-годину. Кошти, що надходять з рахунку енергоринку, розподіляються рівними частинами на ХАЕС і РАЕС, однак згодом буде визначено один енергоблок для пріоритетного фінансування. Тобто ми можемо піти шляхом наших російських колег, яким добудовують Ростовську АЕС виключно за власні кошти. Тим паче, що українські фахівці оцінюють вартість добудови енергоблоків в $700—800 млн., а не в $1470 млн., як за західною оцінкою.
— Скільки в такому випадку триватиме добудова блоків?
— Терміни добудови й власними силами, й за рахунок коштів ЄБРР і «Євроатому» однакові. Вони більшою мірою визначаються не інтенсивністю фінансування, а можливістю освоєння цих коштів. За нашими оцінками, з урахуванням реальної ситуації на енергоблоках, на пуск одного блоку піде близько 30 місяців, і ще рік — наступного. Проект добудови за кошти міжнародних фінансових організацій розраховано на 54 місяці. Тут треба не забувати про те, скільки часу ми вже згаяли. А все розпочалося з ухвалення 1990 року мораторію на будівництво атомних блоків. Тоді найперспективніший Хмельницький майданчик втратив своє майбутнє тільки тому, що вітчизняні демагоги завзято взялися за «боротьбу з атомною енергетикою». На другий блок ХАЕС на той час залишалося освоїти від 14 до 20 млн. радянських карбованців, а сьогодні гранична вартість добудови за проектом Х-2 і Р-4 оцінюється в $1470 млн.! Звичайно, й сьогодні є противники введення в експлуатацію нових атомних блоків. На жаль, в Україні досі не прийнято концепцію подальшого розвитку ядерної галузі. Але я вважаю, що енергоблоки, що готові на 95% й стоять, за такого дефіциту електроенергії та відсутності власного органічного палива не передбачають іншого рішення.
— Як ви оцінюєте сьогоднішню ситуацію з розрахунками за електроенергію? Яких заходів буде вжито до боржників НАЕК «Енергоатом»?
— Заборгованість споживачів за відпущену атомними станціями електроенергію на початок серпня становила 3,3 млрд. грн. Існує дві категорії боржників. По-перше, боржники НАЕК «Енергоатом» за прямими поставками електроенергії, які компанія як незалежний постачальник здійснювала впродовж 1998—2000 років. На сьогодні існує 99 підприємств, загальна сума заборгованості яких безпосередньо «Енергоатому» становить близько 196 млн. грн. Серед найбільших боржників Новокраматорський машинобудівний завод, Алчевський металургійний комбінат, калуська «Оріана». Щодо них вживаються всі передбачені законом заходи, аж до примусового відключення та складання графіка погашення заборгованості. І є друга категорія споживачів, що мають заборгованість обласним енергопостачальним компаніями. Підприємства, що мають поточну заборгованість за електроенергію, просто примусово відключаються, й тут не може бути мови ні про які графіки.
Звичайно, сьогодні, порівняно з початком року, рівень розрахунків за електроенергію збільшився. Але він все ще не дозволяє компанії повністю фінансувати всі необхідні програми. Для цього потрібна не лише 100%-ва поточна сплата за електроенергію, що поставляється, а й погашення попередньої заборгованості, що накопичилася з 1998 року. У цьому випадку з’явиться можливість фінансувати всі програми, закладені в тарифі. Однак у зв’язку з останнім є відразу декілька проблем. Сьогодні в «Енергоатомі» закладено дефіцитний тариф, що не враховує всіх програм, які потребують фінансування. Передусім це стосується фонду зняття з експлуатації атомних електростанцій, страхових фондів і всіх галузевих фондів, передбачених законом про використання ядерної енергії. До того ж, досі існує колізія між ядерним і податковим законодавством. Згідно із Законом «Про ядерну безпеку і радіаційний захист», створення галузевих фондів і фінансування заходів для підвищення ядерної безпеки мають входити у собівартість. А згідно із Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» поняття собівартості було ліквідовано, а до складу валових витрат ці витрати не було включено. Тому ми повинні фінансувати ці заходи за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні компанії. Звідси й нерозуміння, чому НАЕК закладає такий високий рівень рентабельності. Ми підготували відповідні законопроекти щодо зміни податкового законодавства, але вони вже три роки нерухомо лежать у Верховній Раді. До того ж, починаючи з кінця 1998 року, тариф на електроенергію не переглядався. На момент російської кризи та подальшого різкого зростання курсу долара тариф було визначено в центах — 2,7 цента за кіловат-годину (2,4 цента — основний тариф, а 0,3 цента — цільова надбавка). Сьогодні тариф НАЕК «Енергоатом» — 7,45 коп. за кіловат-годину, що в перерахунку становить приблизно 1,4 цента за кіловат-годину! Тому нині актуальним є перегляд тарифу «Енергоатома», щоб включити в нього всі витрати, передбачені законодавством.
