— Пане Юрію, кандидатуру Марчука підтримують колишні дисиденти Калинці, Левко Лук'яненко, Зорян Попадюк, а тепер ще й ви. Багатьох, хто увесь час підкреслює, що Марчук був працівником держбезпеки, це дивує.
— По-перше, я прагматик і бачу, що сьогодні Марчук — це та сила, яка здатна прийти до влади, її утримувати й навести в країні порядок. По-друге, альтернативи Марчуку я не бачу, бо говорити про те, що Кучма, якого підтримують олігархічні клани — це майбутнє України, може лише той, хто не поважає себе й свою державу. По-третє, хочу підкреслити — я не дисидент. Дисиденти — це люди, які боролися за відновлення фасаду держави, я ж відсидів 31 рік у в'язницях за націоналізм. Тобто слово «дисидент» сьогодні охоплює різнопланових особистостей. Але тепер, коли нас не об'єднує колючий дріт таборів, політв'язні розійшлися різними шляхами. Дехто з них пішов на співпрацю з владою, інші так і залишилися непримиренними.
— Як ви вважаєте, на який електорат може розраховувати Євген Марчук?
— Передовсім, як голова парламентського комітету, він бачить біди і труднощі робітників, шукає шляхи виходу з тупикових ситуацій — тому підтримка цих верств йому забезпечена. Мали би підтримати його кандидатуру й ті українські підприємці, хто зараз працює в «тіні» не через свою кримінальність, а через страшний податковий тягар. Але найбільший відсоток голосів Марчук здобуде серед інтелігентів. Найдалекоглядніші з них передбачають, що подальша політика сьогоднішнього гаранта Конституції завтра приведе до влади Симоненка або Ткаченка. Вони усвідомлюють, що повинна пройти очищувальна буря, яка при мінімальних жертвах приведе до оновлення країни.
— Ваші прогнози щодо того, хто пройде в друге коло виборів?
— Леонід Кучма має всі шанси пройти в друге коло, лише завдячуючи фальсифікаціям. Якщо ж їх відкинути, то в Кучми шансів нема. Ще вчора я б сказав, що реальні шанси є в Мороза, нині ж через роздрібненість лівого крила я бачу: Мороз все більше стає непрохідним. Найстрашнішою для України, без сумніву, є участь у другому колі виборів Ткаченка — при цьому варіанті йому зможе протистояти тільки Євген Марчук.
— Чи є речі, які вас на цих виборах дивують?
— Я надто багато пережив, щоб мене вже щось могло здивувати. Смішить мене висунення кандидатом у Президенти такої фігури, як Іван Білас. Усі розуміють, що його висунули тільки для того, аби забрати голоси в Євгена Кириловича. Та Білас забув про одну річ — без допомоги Банківської він не зможе зібрати один мільйон підписів. Якщо ж мені хтось закине, що звожу наклеп на благородні організації, які підтримали кандидатуру Біласа, то хочу повідомити, що на Головній Булаві (керівний орган) Братства воїнів УПА було підтримано не кандидатуру Біласа, а кандидатуру Леоніда Кучми. Що ж тепер скажуть шановні опоненти?!
— Не боїтеся, що ставши на сторону Марчука, ви викличете до себе ненависть владних структур?
— В цій державі я завжди був персоною нон грата — і при комуністах, і при Чорноволі, і тим більше при теперішніх олігархах і їх представниках в області. Але я спокійний: демократія в недемократичному суспільстві неможлива. А особисто я волів би мати диктатуру в ім'я української державності, ніж деспотизм в ім'я демократії.
