Своїм нещодавнім «питанням Путіну» Ірина Хакамада викликала шок і розчарування в українському суспільстві. На початку Євромайдану в ефірі телеканалу «Росія 1» громадська діячка, яка ще 2008 року закінчила свою політичну кар’єру, але досі має авторитет експерта, підтримувала революцію в Україні як право людей на визначення свого шляху і зазначала, що поважає суверенітет України та її мову. Проте нещодавно на тому ж телеканалі Хакамада, ставлячи питання Путіну, назвала його переможцем, який провів спецоперацію без жодного вистрілу, і сказала, що Крим завжди потребував російської ідентифікації. Це не могло не обурити українців. Та чи справді Хакамада змінила свої позиції, і в чому полягає її «не можеш перемогти — вмій домовитися»? У розмові з «Днем» кандидат економічних наук, радіо— та телеведуча Ірина Хакамада пояснила свої погляди і те, що зараз вважає найважливішим.
«ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ ПУТІНА БУДЕ ПОСИЛЮВАТИСЯ»
Ірина підтримує слова російського політолога Лілії Шевцової, яка зазначала, що «Росія віднині опинилася у міжнародній ізоляції, наслідки якої нам усім (як суспільству, так і елітам) ще доведеться відчути», і те, що «відсьогодні путінська Росія може існувати лише як мілітарна держава, яка невблаганно рухається до тоталітаризму». Політичний режим, на думку Хакамади, звичайно, буде ще більш посилюватися в бік жорсткого авторитаризму. Проте поділяє вона і думку Ходорковського, який каже, що навіть найсильніші санкції Заходу щодо Росії не надто вплинуть на російську економіку. Хоча вже зараз російські та американські експерти, які аналізують економічну ситуацію, стверджують, що за останні три місяці поточного року з Росії було вивезено більше капіталу, ніж за 2013 рік. А валютні резерви Росії до кінця року можуть зменшитися на 200 мільярдів.
Як зупинити процес ізоляції Росії? Громадська діячка вважає, що в першу чергу потрібні переговори Америка-Україна-Росія. «Можливо, і Європа, але вона йде за Америкою. Потрібно припинити весь цей шал навколо України, — наголошує Хакамада. — Потрібно дати Україні можливість самовизначитися на виборах. І тільки за допомогою переговорів можна запобігти подальшій ізоляції Росії і врешті-решт залишити Україну в спокої, вона самостійна держава, хай сама з собою розбирається».
Проте Ірина Хакамада суперечить собі, уточнюючи, щодо чого мають відбутися переговори. «Американці, росіяни й українці повинні домовитися щодо входження в НАТО, яке буде представництво Сходу і Півдня в органах влади, наскільки можлива якась регіоналізація. При цьому, що Росія зобов’язується не робити нічого в тому ж Севастополі, не загрожувати суверенітету України, а Америка зобов’язується не підтягувати війська до кордонів НАТО. Це мають бути їхні внутрішні професійні переговори». Регіоналізація? Невступ в НАТО? Ми ж самі розберемося.
ТРИ ПРИЧИНИ ДІЙ ПУТІНА
Як писала Юлія Латиніна, «Путін нарешті знайшов нову національну ідею Росії. Це — її палестінізація. Перетворення її на державу, яка з усіх боків оточена ворогами». Чим керується Путін? Чи це перейняття імперської політики Кремля? На думку Хакамади, все набагато складніше.
«Володимир Путін був різним. 2000 року він був абсолютно прозахідним лідером, який збирався йти на більш тісну співпрацю з Євросоюзом, аж до НАТО, — вважає Хакамада. — Але Захід повівся дуже байдуже, там почалася ескалація розширення НАТО, аж до включення туди Прибалтійських країн. Це перша образа. Плюс нескінченне мусування про зміщення протиракетної оборони нібито для боротьби з Іраном, але під кордонами Росії. Друга проблема — в Росії рецесія. Економічні проблеми збільшуються, і президенту, звичайно, не дуже хочеться, щоб народ звертав на них увагу. Третя проблема — страх перед революцією в Росії. Україна — дуже велика і впливова країна, вона близька до кордонів Росії і близька за менталітетом до росіян. Якщо в Україні відбувається революція, природно, що Путін і все його оточення починають боятися, що революція перекинеться сюди, — переконана Ірина Хакамада. — Щодо Грузії цього страху не було, тому що грузини не так близькі росіянам, не так популярні, не так перемішані. Не було цього страху і в Придністров’ї, і в Прибалтиці — їх завжди вважали прозахідними, і навіть у Радянському Союзі були окремим світом. А от з Україною цей страх, я пам’ятаю, був і під час помаранчевої революції. Тут всю владну еліту трясло».
Отже, на думку Хакамади, причиною дій Путіна сьогодні є образа на США та демонстрація своєї сили (в тому числі за допомогою Криму), мобілізація суспільства, щоб воно не зауважило економічних проблем, і страх спалаху революції в Росії.
РОСІЙСЬКА ОПОЗИЦІЯ — НЕКОНСОЛІДОВАНА
2008 року Хакамада пішла з політики, мотивуючи це тим, що ситуація в опозиції, яка не має єдності та стратегії, її не влаштовує. Тому вона вирішила зайнятися вихованням вільної молоді. Але як справи в опозиції зараз? Що змінилося за ці шість років?
Хакамада розповідає, що було піднесення на Болотній площі, коли різна опозиція — і ліва, тобто молоді комуністи, і націоналісти (як це не дивно), і середній клас, і так званий міський креативний клас — об’єдналася. Їм не сподобалося, як відбулися вибори. Їх розлютило, що Путін і Медведєв міняються місцями і що це якась нескінченна гра на двох. Тоді була консолідація.
«А потім ця консолідація зникла, і опозиція знову різношерста, — каже Хакамада. — Окрім того, Удальцов сидить під домашнім арештом, Навальний — теж фактично під домашнім арештом. Ліберал-демократи, «Яблуко», залишки «Союзу правих сил», ПАРНАС, Нємцов, Прохоров — ніхто ні з ким ні про що не домовився. І Рижков покинув лави ПАРНАСу. Отже, ситуація не змінилася. Тому я і пішла. Немає сили, щоб якось конструктивно працювати, не з’ясовуючи відносин, хто більш ліберальний, хто більш чесний і хто менш чесний, а просто щось змінювати, користуючись в свій час популярністю серед креативного класу. Поки цього не вийшло зробити».
«ЧИ ХОЧУТЬ РОСІЯНИ ВІЙНИ?»
Настрої в російському суспільстві щодо війни дуже різні. Були такі акції, як Марш Миру проти війни, які демонстрували одну позицію. Але були й інші випадки, коли прості люди виступали за війну. Чи хочуть росіяни війни? І якщо так, яка в них мотивація?
«Я можу вам чесно сказати, що росіяни війни не хочуть, — стверджує «Дню» Хакамада. — Тому мітинг проти війни, в якому я брала участь, зібрав досить багато людей — близько 50 тисяч. Усі інші агресивні мітинги, якщо ви маєте на увазі в цьому червоному одязі, очолювані Кургіняном, — це виконання ідеологічного замовлення держави. На це можна взагалі не звертати уваги, до росіян це не має жодного відношення».
ЗА ПОВЕРНЕННЯ РОСІЇ В МИНУЛЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕСЕ Й ОПОЗИЦІЯ
Передумов для революції в Росії Ірина Хакамада не бачить: «Це неможливо. Про це кажуть всі експерти. І даремно президент так смикається. Він може залишити Україну в спокої, домовившись, щоб вона в майбутньому не вступала в НАТО і спокійно рухалася до Євросоюзу. Йому немає чого боятися». Проте, на думку Хакамади, «в Росії все спалахне, якщо в Україну введуть російські війська і почнеться братська війна. Своїх зі своїми. Тоді може початися жах, і події можуть бути зовсім непередбачуваними».
За повернення Росії в минуле, на думку Хакамади, відповідальність несе весь російський народ, включно з опозицією. «Кожен вартий своєї влади. Українці несуть відповідальність за януковичів і решту, а російський — за Путіна і решту».
Згадану ситуацію з «питанням Путіну» Хакамада коментує так: «Я не змінила своєї позиції. Я хотіла, щоб Крим домігся розширеної автономії і отримав свої права. Але весь Крим послав таких, як я, на фіг. І факт здійснився. Тому мені було дуже важливо донести до президента думку, щоб він не йшов далі. Розмова з президентом — це не дебати, не демонстрація своєї позиції. Він мою позицію прекрасно знає. Я добивалася того, щоб він почув. І щоб на цьому зупинився. Ось і все».
Ірина Хакамада неодноразово була в Києві, Криму, на сході України. І напевно знає, що росіян тут не утискають: «Я завжди прекрасно почувала себе в Україні». Але продовжує, що ситуація і так була складна і вона попереджала: «Я була у Львові, Вінниці, Дніпропетровську, Харкові, Києві. Ситуація з настроями дуже різна. Якби це була маленька Естонія — це одна історія, а Україна — країна велика. Коли Янукович втік із країни і стало зрозуміло, що Євромайдан переміг, негайно треба було починати переговори з Кримом, півднем і сходом». Але переговори з ким? З бандугрупованнями, диверсантами? Оголошеної війни немає, але вже давно триває війна неоголошена. Путіну бракує завзяття сказати «Іду на ви». Росія здійснила удар в той момент, коли країна була найбільш ослаблена, по суті, без армії. А у Криму стався переворот у парламенті. Його закрили і обступили «зелені чоловічки», жінки і діти стали щитом, щоб «Альфа» не звільнила парламент. Зараз заперечувати це неможливо, тому що є докази.
ПЕРЕМОГИ, МИРУ ТА СВОБОДИ ВАМ
«Якщо Україна претендує на те, що у неї є відповідальні політики, — вважає Хакамада, — вони повинні були одразу після Майдану подбати про переговори з Кримом. А не забороняти російську мову». На думку Хакамади, це було страшною помилкою. Але росіяни чомусь забувають, що в Криму взагалі діяли три державні мови. А мовний закон, який підняла Ірина Фаріон, так і не був підписаний і не мав стосуватися Криму.
Проте «не забувайте, що Янукович сидить на території Росії і зацікавлений повернути собі Донецьк, — попереджає Хакамада. — Є олігархи і кандидати в президенти, які відіграють незрозуміло яку роль. Тому потрібно зібрати сили, щоб провести вибори та стабілізувати ситуацію». Що буде — не знає, стверджує громадська діячка, але «ситуація погіршується».
Українцям Ірина Хакамада зараз бажає не жити в революційному настрої, не шукати винного, а зробити усе, щоб навіть без Криму зберегти Україну цілісною. «Перемоги, миру та свободи вам», — каже на прощання Хакамада.
