З’їзд партії «Реформи і порядок», котрий відбувся минулої неділі, вочевидь, увійде в історію партії як з’їзд об’єднувачів. Такий висновок напрошується навіть з розкладу присутніх у залі: делегати від ПРП, реформаторського крила НДП, від прибічників Яворівського в ДемПУ плюс частина ЛПУ і делегація Руху (Удовенка). У активі партії і 9 колишніх лідерів НДП, які вступили напередодні в ПРП. На з’їзді підписано політичний договір між ПРП і Рухом, висунуто спільного кандидата на президентські вибори — Геннадія Удовенка. Парламентська фракція «Реформи-Центр» внаслідок об’єднання подвоїла кількість депутатів, які входять до неї. Однак усі ці переможні реляції з цілого ряду причин аж ніяк не дозволяють назвати цей з’їзд «з’їздом переможців».
ПЕРША ПЕРЕШКОДА
Судячи з усього, ПРП заздалегідь визнає непереборною першу політичну перешкоду на шляху до виборів 2002 року, а саме вибори президента, і заздалегідь же намічає обхідні шляхи.
Кореспондент «Дня» поставив лідерам ПРП три запитання.
1. Розкол у НДП і Русі й об’єднавчий з’їзд ПРП, що пішов за цим, у певному сенсі підвели риску під етапом розвитку правого руху в Україні. Які, на ваш погляд, головні уроки цього періоду?
2. Багато аналітиків вважають, що праві програли ці президентські вибори. Чи згодні ви з цією думкою?
3. Чи не боїтеся ви, що у разі перемоги на президентських виборах крайніх лівих вам не дадуть реалізувати ваші програми (всі мої співрозмовники визнавали, що Леонід Кучма може перемогти на виборах тільки за умови фальсифікації їхніх результатів). Іншими словами, чи можливий в Україні «білоруський варіант»?
Віктор ПИНЗЕНИК, голова ПРП:
1. Роз’єднаними силами неможливо добитися якогось результату. Щоб впливати на ситуацію в країні, необхідно мати потужну політичну партію.
2. Я не можу сказати, що ми підходимо до цих виборів у найкращій політичній формі. У країні існує хвороба, яку я назвав би «поносом розколів» перед президентськими виборами. Однак участь у виборах для нас не викликає сумніву. Ми будемо їх використовувати для того, щоб створити хороший фундамент для парламентських виборів.
3. Я кращої думки про громадян України, і діяльність нашої партії і нашого кандидата буде спрямована проти екстремізму лівих і нинішнього режиму.
Ігор ГРИНІВ, голова виконкому ПРП:
1. Демократія, може, і не найлегша, але найпотрібніша річ, яка сьогодні є в Україні. Щоб демократія розвивалася, має бути структуроване суспільство. Суспільство не може бути структурованим на клуби, клани тощо. Воно має бути структурованим за поглядами, виразниками яких є політичні партії.
2. Не праві програли, а суспільство сьогодні, на жаль, полівішало. У цьому безперечна заслуга сьогоднішньої влади. На цій хвилі приходять ліві і праві екстремісти.
3. Доки можна наступати на одні й ті ж граблі? Підходимо, знаємо, що буде боляче, і... наступаємо. Я вважаю, що наше суспільство вже досить набило шишок і вірю, що на цих виборах переможуть помірні центристи. Набагато гіршим є білоруський варіант. Це буде стагнація суспільства.
Володимир ФІЛЕНКО, заступник голови ПРП:
1. На мій погляд, головний урок у тому, що ми повинні навчитися користуватися Конституцією і сформувати політично відповідальну владу в Україні. З цього витікає, що демократичним і реформаторським силам можна входити у владу тільки за результатами виборів, за результатами реальних розкладів у ВР і місцевих представницьких органах влади.
2. Значною мірою — це так. Але я вважаю, що рух у бік ринку, у бік демократії, у бік Європи є, і потенційно праві сили сьогодні є авангардом суспільства. Майбутні президентські вибори є важливим моментом у плані агітації, але сьогодні, можливо, важливіше виробити цивілізовані правила «гри», і тоді, без сумніву, праві сили переможуть.
3. Я не думаю, що переможуть крайні ліві. Якщо ліві і переможуть, то це будуть помірні ліві. Суспільство досить збалансоване, щоб не пропустити на цих виборах екстремістські ліві сили.
Сергій ТЕРЬОХІН, голова економічної ради:
1. Найголовніший урок: ми з’ясували, що партії демократичного спрямування, які «штовхалися ліктями» з початку 90-х років, так і не знайшли єдиного лідера. Зараз перший етап об’єднання. Великих здобутків ще немає, окрім одного: перший раз в Україні відбувається інтеграція не на основі коаліції, а на партійній основі.
2. Апріорі, так. Ми чужі на «осінньому весіллі».
3. Навіть якщо уявити, що Вітренко, Симоненко і Ткаченко «умовляться» і висунуть єдиного кандидата, що само по собі малоймовірно, то і він у другому турі програє. Мороз — це «менше із зол», у випадку, якщо ліві переможуть.
Таким чином, власне висунення на з’їзді кандидатом у президенти Геннадія Удовенка виглядає, радше, призначенням на посаду «знамена полку» в агітаційному поході на парламентські вибори 2002 року. Можливо, що попутно після президентських виборів (а, схоже, вже зараз ясно, що їхні результати для кандидата від блоку Рух-ПРП не будуть вражаючими) буде вирішено і проблему лідера блоку (зі знаком мінус для Геннадія Удовенка).
Формально ПРП виконала рішення своїх попередніх домовленостей про підтримку на виборах рухівського кандидата. Фактично партія визнала, що поки не має лідера, здатного серйозно поборотися за посаду глави держави.
Судячи зі слів заступника голови партії Володимира Філенка, ПРП все ж залишає собі свободу маневру: «Ми не схильні сьогодні, коли до президентських виборів залишається ще деякий час, заганяти себе в кут і остаточно фіксуватися. Бо ситуація в країні настільки нестабільна, що можливі на перший погляд найнесподіваніші повороти і рішення».
ТЕ, ЩО НЕ ПОКАЗАЛИ ПО ДЕРЖАВНОМУ ТБ
За аналогією зі спортивними новинами ТБ хочеться сказати: адміністрація Президента може приглушити звук своїх телевізорів, а для інших громадян України повідомимо, що насправді відбувалося на з’їзді ПРП. Джерелом для такого газетно-телевізійного вступу є програма «7 днів» (УТ-1), у якій рішення з’їзду ПРП подали в обтічному, зручному для Леоніда Кучми формулюванні: ПРП проти олігархів і червоного реваншу. Умовчавши про те, що одним з головних підсумків з’їзду був чіткий, зважений і вбивчий для пана Кучми аналіз підсумків його президентства.
Від економічного вироку Віктора Пинзеника: «Сьогоднішня влада керується гаслом: «Кожний підприємець — це потенційний злочинець». Насправді злочином є існування цього гасла». До емоційного виступу Сергія Соболєва: «Ми не можемо далі покладатися на Президента, який створив у країні систему панування кланів олігархів, ми не можемо далі терпіти систему, за якої країна фактично перетворюється на колонію. На виборах ми чітко скажемо «Ні!» нинішньому Президенту» (бурхливі тривалі оплески делегатів).
А політичний аналіз сьогоднішньої ситуації пана Філенка, на мій погляд, заслуговує внесення в підручники з новітній історії України: «У якій частині політичного спектра знаходяться нинішні можновладці в Україні? Вони не праві і не ліві. Вони поза вимірами, які існують у демократичних країнах. Справжні реформи ця стара нова влада і не збиралася проводити.
Стара класична компартійна номенклатура поділилася 1991 року на дві частини. Одна брежнєвсько-горбачовська частина зберегла владу, прикрившись демократичними гаслами. Інша — ленінсько-сталінська, пов’язана з першою тісними зв’язками, ніби пішла в ліву опозицію. Так з’явилися дві гілки однієї номенклатури, які назвали себе владою і комуністичною опозицією. Однак суть їх одна й та ж. Захисники Кучми кажуть: «На переправі коней не міняють». Але ж ми не коня міняємо, а їздового!».
З привітанням з’їзду виступив і колишній глава НДП, а нині лідер об’єднання «Відкрита політика» Анатолій Матвієнко, який охарактеризував нинішній стан НДП як трагедію, внаслідок якої партію перетворили на кишенькову. Однак, за його словами, більше половини членів НДП не згодні з курсом нинішнього керівництва.
Ніби в продовження дискусії, яка призвела до розколу НДП, одразу після виступу пана Матвієнка, було зачитано привітання з’їзду нинішнього голови НДП Валерія Пустовойтенка. За іронією долі колишньому голові НДП плескали в долоні, над привітанням нинішнього — сміялися.
УКРАЇНСЬКИЙ ВАРІАНТ?
Судячи з усього, другу і головну перешкоду на шляху ПРП до фінішу 2002 року визначив п. Терьохін: «Найголовніше, щоб інтеграційні процеси не зупинилися після жовтня. Я сподіваюся, що після президентських виборів, коли заспокояться пристрасті, до нас прийде і Рух (Костенка). Ми партія інтелігентів і професіоналів, які знають, що треба робити з цією країною, щоб вийти з кризи». Чи вдасться їм взяти цю перешкоду, на мій погляд, багато в чому залежатиме від результатів президентських виборів. Чи вистачить у суспільства ще на три роки запасів демократичної міцності, якщо переможуть ліві або Леонід Кучма? Від відповіді на це запитання багато в чому залежить і доля всіх тих «прекрасних планів», проголошених на з’їзді ПРП.
