У листопаді президент Польщі Олександр Квасьнєвський і прем’єр Єжі Бузек у своїх виступах перед пресою заявили про принципову згоду на будівництво другої вітки газопроводу Ямал — Західна Європа через польську територію.
Нова газова артерія, за словами польських лідерів, не повинна ущемляти економічних інтересів України як основного транзитера російського газу в Європу та східного сусіда Польщі.
Тим часом публікації в польських ЗМІ, а також висловлювання українських і польських експертів свідчать про відсутність єдиної й остаточної думки поляків про доцільність розміщення на своїй території ще однієї «газпромівської» труби.
Прихильники поглиблення інтеграції з «Газпромом» аргументують вигоди від другої газової вітки отриманням плати за транзит, а також висловлюють застереження про небажаність норовистої поведінки Польщі перед Європейським Союзом у значенні відмови від будівництва газопроводу.
Їхні противники побоюються посилення залежності польської економіки від монополіста «Газпрому», апелюють до необхідності диверсифікації газопостачань у Польщу за допомогою будівництва трубопроводу з Норвегії, а також скептично оцінюють можливість істотного збільшення газового експорту з Росії в Європу.
Різнополюсність думок і відсутність цілісної стратегічної позиції Польщі щодо розширення «газпромівського» господарства на своїй території свідчать про можливу затримку розробки та реалізації проекту на невизначений термін.
ПРИМАРНА ВИГОДА
Як відомо, 18 жовтня «Газпром», італійська компанія SNAM (підрозділ ENI), французька Gas de France і німецькі Wintershall і Ruhrgas підписали в Москві угоду про створення консорціуму для будівництва газопроводу через Польщу та Словаччину в обхід України.
Безсумнівно, підготовка техніко- економічного обгрунтування будівництва газопроводу залежатиме багато в чому від позиції Польщі, перші особи якої прореагували на ініціативу «Газпрому» неоднозначно.
Перша заява Олекасндра Квасьнєвського про відмову від будівництва труби на території Польщі змінилася згодом на стримано-схвальне ставлення польської влади до газомагістрального проекту.
У своїй останній заяві польській пресі щодо підсумків переговорів з міністром закордонних справ Росії Ігорем Івановим Єжі Бузек підтвердив зацікавленість Польщі в будівництві другої вітки, повідомивши при цьому про низку умов з боку польської сторони для участі в проекті. Під час переговорів з І. Івановим Варшава висловила побажання, щоб будівництво другої гілки газопроводу не позначалося негативно на транзиті газу через територію України, а також повідомила про можливість будівництва газопроводу на своїй території іншою, ніж запропонували росіяни, трасою.
Очевидно, що остаточні позиції сторін можуть бути узгоджені при більш близькому та предметному розгляді його учасниками економічної доцільності проекту.
Не виключено, що невизначеність економічної вигоди газопроводу для Польщі може стати основним стримуючим чинником у прийнятті польською владою остаточного рішення щодо його будівництва на своїй території. Під час переговорів з польською владою основним аргументом Кремля, який висловив, зокрема, президент Росії Володимир Путін, стало змалювання райдужної перспективи для Польщі щодо отримання прибутків за транспортування газу.
У вустах В.Путіна райдужна перспектива для поляків була оцінена в 1 млрд. доларів, що виглядало рекламним перебільшенням.
За наявної ставки на транзит газу польською територією 1,5 долара за 1 тис. кубометрів на 100 кілометрів Польща зможе виручити за транспортування газу не більше ніж 300 млн. доларів на рік навіть у разі максимального використання річної пропускної спроможності нового газопроводу в 30 млрд. кубометрів.
Однак незадіяна пропускна спроможність діючої газотранспортної системи, а також досвід Польщі в експлуатації першої вітки газопроводу Ямал — Західна Європа змушують засумніватися в райдужних обіцянках російських лідерів.
Реальне збільшення транзиту російського газу через територію Польщі залишається поки умоглядним як в довгостроковій, так і в короткостроковій перспективі, незалежно від введення в дію нових магістральних потужностей.
У той же час сумнівність економічної вигоди проекту для Польщі в разі його реалізації доповниться зміцненням монопольного положення «Газпрому» на польському газовому ринку й закладе підмурівок для його подальшої експансії на ринки газопереробки в Східній Європі.
НЕЗАПОВНЕНА ТРУБА
Європейський союз у жовтні цього року ухвалив рішення про збільшення частки російського газу на європейському ринку з 28% до 33%, що дозволить «Газпрому» в найближчі роки збільшити річний обсяг експорту газу в Західну Європу на 10-12 млрд. кубометрів.
Однак пропускна спроможність наявних газотранспортних артерій в Україні та Польщі цілком достатня для того, щоб упоратися зі збільшенням навантаження в зазначеному обсязі.
На сьогодні першою віткою газопроводу Ямал — Західна Європа транспортується 12 млрд. кубометрів газу проектної річний 33 млрд. кубометрів.
Не використовуються належною мірою потужності й інших газотранспортних артерій, що передають газ в Європу, про що, до речі, згадав нещодавно в центральному офісі Інтерфаксу в Москві Віктор Ющенко, заявивши про те, що в проекті будівництва газопроводу в обхід України «мало економіки».
«Спочатку треба дати відповіді про заповнюваність європейської газової системи, а потім перейти до питань будівництва додаткових газопроводів», — взяв на себе сміливість стверджувати наш прем’єр, повідомивши про те, що російсько-українським газопроводом Торжок — Долина, зокрема, транспортується лише 4 млрд. кубометрів за його пропускної спроможності 20 млрд. кубометрів.
Очевидно, що введення в дію другої вітки Ямал — Західна Європа зможе лише перерозподілити фізичні потоки незначної частини газу, що експортується Росією в Європу, однак навряд чи істотно збільшить обсяги його транспортування через польську територію.
Що стосується нарощування експортних газових потоків з Росії в Європу в довгостроковій перспективі, це питання уявляється фахівцям маловивченим і важко прогнозованим внаслідок можливих глобальних економічних і науково-технологічних чинників.
Експерти схильні вважати, що заяву Романа Проді про наміри ЄС збільшити закупівлю російського газу вдвічі за двадцять років не варто поки сприймати буквально.
По-перше, постає питання про достатність для цих цілей наявної системи транспортування російського газу в західноєвропейські країни.
Будівництво ж нового магістрального газопроводу із Сибіру в Європу оцінюється фахівцями в декілька десятків мільярдів доларів iз урахуванням викупу землі. Навряд чи знайдуться у світі інвестори, здатні вкласти подібні суми в російські землі.
По-друге, однією з основних причин очікуваного збільшення газоспоживання Європою вважається екологічний чинник, зокрема можливе скорочення частки атомної енергетики.
Німеччина заявила про відмову від АЕС, однак фахівці-атомники розцінюють активізацію «зеленої хвилі» в Європі як тимчасове явище й вважають, що альтернативи атомній енергетиці не існує.
Навряд чи подальше вичерпання земних надр вважатиметься через декілька десятків років в європейських державах розумною енергетичною політикою, а приклад Німеччини вже сьогодні не підтримують такі держави, як Франція чи Швеція, що твердо зробили свій вибір на користь атомної енергетики.
Не слід також скидати з рахунків перспективу науково-технологічних розробок ядерного реактора принципово нового типу з більш високим ступенем екологічної безпеки або удосконалення промислових і енергозберігаючих технологій.
АРГУМЕНТИ «ПРОТИ»
Противники будівництва нової вітки російського газопроводу в Польщі відстоюють свою позицію низкою аргументів, найвагомішим з яких є загроза програмі диверсифікації джерел газопостачання.
3 липня цього року Єжі Бузек і прем’єр-міністр Норвегії Е.Стольтенберг підписали декларацію про наміри купівлі Польщею норвезького газу та спільного будівництва газопроводу по дну Балтійського моря.
Польська та норвезька сторони планували підписати технічні умови угоди про будівництво газопроводу до кінця цього року, однак переговори польської влади з росіянами можуть заблокувати альтернативне джерело газу для країни.
Проект побудови норвезького газопроводу в Польщу цілком прийнятний щодо вартості — 350 млн. євро, — і в разі його реалізації поляки змогли б отримувати додатково з Північного моря 10 млрд. кубометрів газу.
Половину отриманого з Норвегії газу Польща змогла б вільно реалізовувати на східноєвропейському ринку, зокрема й в Україні, що стало б безперечною перевагою порівняно з умовами співпраці з «Газпромом».
Згідно з угодою з «Газпромом» від 1993 року, польській стороні заборонено продавати самостійно надлишки газу, отриманого з Росії.
На думку експертів, згода Польщі на будівництво через свою територію другої вітки газопроводу Ямал — Західна Європа заблокує реалізацію норвезького проекту, внаслідок чого поляки опиняться в непривабливій ситуації.
З одного боку, Польща потрапляє в залежність від єдиного постачальника газу в країну — «Газпрому», а з другого — в залежність від єдиного покупця російського газу на своїй території — німецького «Рургазу».
Потрапляння поляків у монопольну залежність від двох гігантів, частково пов’язаних між собою фінансово, не дає їй гарантії отримання прибутку за транзит газу.
Про це свідчить досвід експлуатації Польщею першої вітки газопроводу Ямал — Західна Європа.
Власником першої вітки газопроводу на території Польщі є польсько-російське СП «Європольгаз», яке є збитковим, незважаючи на звільнення від податків.
Основними засновниками «Європольгазу» виступають «Газпром» і польська компанія ПГНІГ, що заборгувала своєму російському співзасновнику понад 1 млрд. злотих.
Примітно, що прогазпромівське лобі в Польщі представляють особи, які контролюють польську частку в газопроводі через комерційні структури, а також політичні об’єднання, дотовані цими особами.
У будівництві другої вітки газопроводу, як відомо, планують взяти участь декілька європейських компаній, тому можливість контролю польської держави за фінансово-газовими транзитними потоками виглядає ще проблематичнішою.
Ще одним аргументом з арсеналу противників будівництва другої вітки газопроводу в Польщі є можливе проникнення «Газпрому» в суміжні галузі економіки за допомогою сировинного контролю.
Експерти зазначають, зокрема, можливість придбання «Газпромом» акцій підприємств нафтохімпереробки, які споживають у Польщі п’яту частину газу.
Як приклад експерти нагадують спробу придбання «Газпромом» разом з німецькою компанією BASF пакетів акцій двох найбільших угорських підприємств нафтохімії.
ДОГОВІР НА ТРЬОХ
Відсутність достатньої економічної обгрунтованості будівництва другої вітки газопроводу Ямал — Західна Європа у випадку з Польщею стосується й самої Росії. Навряд чи упевненість у прибутковості проекту з’явиться в його московських ініціаторів найближчими роками — до визначення реальних перспектив збільшення експорту російського газу в Європу.
У зв’язку із цим просування російською владою другої вітки газопроводу через Білорусь і Польщу можна розцінити на сьогоднішньому етапі як елемент політичного тиску, який має змусити українців зробити відповідні висновки.
Висновки, що стосуються як проблем крадіжки російського газу, так і необхідності розробки чіткої позиції у відстоюванні власних інтересів на світовій арені.
Не дуже розумно покладатися у вирішенні газових транзитних питань виключно на Польщу, навіть за найдоброзичливішого ставлення поляків до свого східного сусіда та щирого бажання йому допомогти.
Про необхідність вироблення Києвом власної позиції сказав, зокрема, колишній міністр закордонних справ Польші В.Цимошевич у своєму нещодавньому інтерв’ю польській «Газеті виборчій».
«У зв’язку з відсутністю чіткої позиції Києва Варшаві було б важко з власної ініціативи «робити щасливим сусіда», вступаючи водночас у конфлікт як з ЄС, так і з Росією», — каже В.Цимошевич.
Україна могла б зміцнити власні позиції транзитної держави, на думку В.Цимошевича, у тристоронньому договорі з Польщею та Росією, в якому будуть визначені квоти й умови транзиту газу новою віткою в разі її будівництва.
Умови такого договору могли б включати гарантії постачання російського газу в Україну.
На основі такого договору Польща, наприклад, могла б блокувати транзит газу в Німеччину в разі невиконання Росією зобов’язань щодо постачання газу в Україну і не блокувати транзит у разі несплати Україною за російський газ.
Під час активної підготовки до укладення угоди Україна змогла б чіткіше визначити свою поведінку на ринку транзитних газопотоків і підстрахувати себе від тиску з боку Москви за допомогою проектів з «малою кількістю економіки».
ДО РЕЧІ
«Диверсифікація джерел доставки газу — це найкращий спосіб, аби польська економіка розвивалася якнайуспішніше, без небезпеки раптової зміни схем правил гри», — заявив вчора в інтерв’ю «Газеті виборчій» прем’єр-міністр Польщі Єжи Бузек, коментуючи результати візиту в Варшаву міністра закордонних справ Росії Ігоря Іванова. Бузек підкреслив, що ухвалений його урядом план зміни поставок газу — цілком реальний і передовсім опирається на норвезькі джерела.
Він також підкреслив, що Польща хоче брати участь у таких проектах, які, по-перше, вигідні економічно; по-друге, які працюють на громадян країни, приносячи їм реальну, а не пропагандистську користь. «Мусить бути також враховане бажання співучасті всіх зацікавлених в цьому проекті (мається на увазі будівництво газопроводу з Росії в Європу. — Ред.) сторін, зокрема наших сусідів, які мають також сприйматися як рівноправні партнери», — сказав Єжи Бузек. Польський прем’єр підкреслив, що «справа нового газопроводу не є сьогодні причиною якихось суперечок, ми готові розмовляти. Очолюваний мною уряд хоче більше спільних проектів, які будуть корисними для Польщі, Росії, України, Європи, але під тим кутом зору, що користь буде реальною, що її відчують громадяни країн, а не з огляду на проштовхування якихось партикулярних інтересів». Для того, нагадав Єжи Бузек, «прагнемо скликати міжнародну конференцію, аби за одним столом порозмовляти про ці справи з нашими партнерами зі Сходу і з ЄС. Предметно і по-приятельськи, без жодних посередників».
