Нагадаємо, що екс-прокурора АР Крим Віктора Шемчука призначили на посаду голови Львівської облдержадміністрації сім місяців тому — в березні поточного року. Віктор Вікторович, комунікабельний і приязний до представників ЗМІ, на відміну від свого попередника — залізничника Михайла Костюка, ще наприкінці минулого тижня, беручи участь у кількох телевізійних проектах, заявляв, що залишиться на посаді до 2015-го. Говорив і про грандіозні плани на перспективу. Не склалося...
Уже вчора зранку, попри відсутність офіційної інформації, деякі львівські ЗМІ повідомляли про ймовірну ротацію. На той час було відомо лишень те, що Віктор Шемчук оформив короткотермінову відпустку, отже, не перебуває на робочому місці. Ближче до полудня на сайті Президента України з’явилися три укази, датовані 31 жовтня, — про звільнення В.Шемчука з посади голови Львівської обласної державної адміністрації; про призначення О. Сала головою ЛОДА та про призначення В. Шемчука радником Президента України.
Варто зазначити, що генерал-майор міліції Олег Сало (1968 р.н.) добре знає Львів і Львівщину, позаяк з 1985 року тут жив і навчався. Із грудня 2003-го до січня 2005-го очолював УМВС України у Львівській області. У листопаді 2005 року Львівська облрада дала згоду на взяття його під варту і притягнення до кримінальної відповідальності як депутата облради. Тоді проти Сала було порушено дві кримінальні справи: «Перешкоджання здійсненню виборчого права з використанням службового становища» і «Зловживання владою або службовим становищем». Після цього генерала оголосили в міжнародний розшук. 2006-го ГПУ повернула кримінальні справи, порушені проти Сала, в прокуратуру Львівської області — для дорозслідування. А Печерський райсуд Києва ухвалив рішення припинити кримінальні справи проти Сала — «через відсутність у його діях складу злочину». Із березня 2010-го по травень 2011-го генерал очолював УМВС України в Рівненській області. Із минулого року — УМВС Івано-Франківської області. Від учора — голова ЛОДА.
Ігор ГУЛИК, політичний експерт, Львів:
— Мені, звісно, важко окреслити мотиви, якими керувався гарант, вдавшися до доволі несподіваної заміни очільника ЛОДА. Певна річ, свою роль тут відіграли й передвиборчі настрої, тобто бажання мати в столиці Галичини стовідсотково свою людину, й оприлюднені недавно кабмінівські рейтинги регіонів, у яких Львівщина посіла не вельми гідне для неї місце. Очевидно, не слід абсолютно ігнорувати й внутрішні сутички еліт, середовищ впливу в будинку на Банковій.
У одному Віктор Янукович виявився послідовним — вже укотре область очолить представник силових структур. Ця традиція почалася з генерала міліції Михайла Цимбалюка, потім був прокурорський Віктор Шемчук, тепер — знову міліціонер генерал Сало.
Але чи послідовними є Президент і його радники в справі формування регіональних команд? Видається, не надто. Річ у тім, що Шемчук щойно сяк-так уклав структуру й штат ОДА, щойно налагодив діалог із депутатами облради (зрештою, переграти «Свободу» в затятості її спротиву підписанню Угоди про видобуток сланцевого газу на Олеській площі — це вже показник).
Зараз же, мабуть, новий керівник почне «мести по-новому». Тобто щонайменше півроку (такий дорогоцінний час!) піде не на реальні справи, а на створення передумов для таких справ. Якщо, звісно, новий керівник налаштований працювати, а не відбувати роль «смотрящого» часів виборчої президентської кампанії.
Олег Сало — постать, знана на Львівщині, й доволі контроверсійна. Він має тут чимало, м’яко кажучи, неприятелів, позаяк напередодні помаранчевої революції, масово підтриманої жителями регіону, мав необережність бути однією з провідних фігур протилежного табору. Його ім’я невіддільне в пам’яті місцевих журналістів, політологів, політиків, бізнесменів від одіозного образу Сергія Медведчука, а отже, через нього — й від нинішнього лідера проросійського «Українського вибору».
Часи, однак, змінилися. І тепер Олег Сало — залежно від бажань — або матиме добру нагоду «подякувати» своїм тодішнім критикам і кривдникам, або спробувати перегорнути сторінку протистоянь і сформувати в галичан нову думку про себе. А коли йдеться про місцеву «еліту», то, на жаль, мушу констатувати — у вмінні колаборації та конформізму таку ще слід пошукати в усій Україні.
