Урожай-2003: чи вистачить свого хліба?
Анатолій КОРНІЙЧУК, перший заступник голови Ради міністрів Криму:
— Днями Крим вже розпочинає збирання зернових культур. До збирання у нас планується 500 тисяч гектарів. Підрахунки показують, що зібрати урожай зможемо за 20 днів. Наше Міністерство АПК прогнозує урожай ранніх зернових і колоскових — пшениці, ячменю й ярового ячменю — до 750 — 800 тисяч тонн з 1,4 мільйона тонн, що планувалися раніше. З них отримаємо близько 400 тисяч тонн пшениці. На продовольчі потреби Криму потрібно близько 300 тисяч тонн, та ще близько 80 тисяч тонн — для сівби. Таким чином виходить, що незважаючи на те, що Крим через зимові морози втратив 80 тисяч гектарів, через пилові бурі навесні — ще 25 тисяч, і багато через літню посуху, — тільки прямі збитки складають близько 60 мільйонів гривень! — ми зможемо забезпечити хлібом свої продовольчі потреби.
Нещодавно у селі Клепініно Красногвардійського району ми провели аграрну конференцію і вирішили, що, продавши насіння, ми закуповуватимемо продовольче зерно для Криму в інших регіонах країни і навіть за кордоном. Переговори сьогодні ведуться з Казахстаном і Росією. Наскільки відомо, у південних регіонах України цього року ймовірні проблеми з посівним матеріалом, і господарства Одеської, Херсонської, Миколаївської областей вже закуповують «на корені» майбутній урожай насіння злакових у Кримській державній сільськогосподарській дослідній станції у селі Клепініно Красногвардійського району. Крим так діє тому, що можна привезти до регіону продовольче і кормове зерно, але не можна завезти насіннєвий матеріал, районований для нашої зони. Ми не намагаємося будувати свій добробут на нещасті інших, але всі мають розуміти, що це насіння буде дорогим.
Георгій ОМЕЛЬНИЦЬКИЙ, перший заступник начальника управління сільського господарства Дніпропетровської облдержадміністрації:
— Такого несприятливого року для сільського господарства, як нинішній, на Дніпропетровщині не було майже півстоліття — з 1954 року. Спочатку взимку вимерзло 92,4% озимих, а їх пересівання завдало великих збитків і обійшлося у 180 млн. гривень. Але і після цього погода не радувала — посіви уразила посуха. І хоч остаточного прогнозу ще немає, області при потребі 250 тис. тонн продовольчого зерна майже стільки ж доведеться і закуповувати. Переговори вже ведуться з казахськими і російськими постачальниками. Вивозити з Дніпропетровської області нинішнього року особливо нічого — кормове зерно за нормальної ціни скуповуватиметься місцевими споживачами і жодної потреби везти його до Одеси не буде.
Залишається надія на те, що ситуацію в якійсь мірі можуть виправити червневі дощі, що розпочалися, які дозволять піднятися соняшнику і кукурудзі, ячменю і гороху. Але так чи інакше місцевим сільгоспвиробникам нинішнього року, як ніколи, буде скрутно звести кінці з кінцями. Поки навіть важко сказати, з якими результатами вони закінчать жнива.
Василь ГУМЕНЮК, заступник директора інституту з питань землеробства і тваринництва Західного регіону УААН:
— Як не намагається працьовитий галичанин виростити великий урожай зернових, його хліби завжди у порівнянні зі східною Україною будуть менші. Але цього року склалася інша ситуація. І Західна Україна наступною посівною весною, дай Бог, виручить всю країну своїм насінням.
Якщо по східній і центральній Україні цифра збитків колосальна, то на Львівщині, у Тернопільській, Івано-Франківській і Закарпатській областях озимих загинуло у середньому 12 відсотків, — позначилися тріскучі морози без снігового покриву. Поля, де посіви загинули, терміново пересіяли яровими. Однак і ті потрапили у несприятливі посушливі погодні умови, що висушують сили хлібного колосся. Врешті- решт у регіоні, за прогнозами фахівців, недобір зерна становитиме приблизно 10 — 12 відсотків, показники значно менші у порівнянні з центральною і східною Україною. І якщо подальші погодні умови будуть сприятливими, у нас проблем із зерновими не буде взагалі.
Змогли б ми виростити більший урожай? Як і кожна тверезо мисляча людина говорю собі: так, могли б. Для такого висновку зовсім не потрібні наукові ступені і звання, а потрібно, щоб вчасно у твоїх руках виявилися гроші і ти зміг купити всі паливно-мастильні матеріали і вчасно провести посівну. Там, де робили саме так, втрати зерна були мінімальними. А там, де хлібороби гарячково шукали гроші на солярку і втратили дорогоцінний час, морози частково знищили урожай. Адже що було минулого року? Урожай виявився чудовим, хліба було стільки, що ціни впали, і за тонну зерна у регіоні давали по 250 гривень. Це коли витрати на виробництво навіть у найдбайливішого господаря не можуть бути меншими, ніж 270 гривень! Тобто люди не хотіли продавати нижче собівартості, багато хто вичікував, шукали вигіднішого покупця, і пропускали відпущені природою терміни на посів. До того ж підскочили ціни на солярку, що також далося взнаки. Нинішнього року, на щастя, ціни на пальне залишаються стабільними, вартість тонни зерна тримається поки що на позначці приблизно 700 гривень. Все це дає підстави для оптимістичних прогнозів. Але це я маю на увазі наступну посівну. Для неї Галичина, якщо не зможе забезпечити повністю посівний матеріал, то принаймні закладе основу. (Решту зможуть виростити і у себе). А ось що буде з хлібом для споживача, я говорити не наважуся, напевно, будуть труднощі, вирішити які без державної допомоги і підтримки буде складно.
В’ячеслав ІВАНЕНКО, директор Зернової компанії (Одеська область):
— Дефіциту хліба не буде. Так, його буде набагато менше, ніж у попередні роки, коли стосовно поставок зерна ми конкурували навіть з Аргентиною. Цього року Одеська область серйозно постраждала від суворої зими і зараз страждає від посухи. Тому зерна буде на третину, а то й на половину менше, ніж у попередні роки. Але взагалі по Україні, наскільки я володію ситуацією, катастрофи не передбачається. На елеваторах і переробних підприємствах області ще досить продовольчого зерна минулого урожаю, не кажучи про фураж. І якщо держава в особі обласної адміністрації обмежить вивіз продовольчого зерна за кордон, буде накопичувати його, то жодних проблем з хлібом не виникне. У комерційних структур, напевно, будуть труднощі з поставками кормового зерна за кордон, але це вже інша історія.
Для селян рік, найімовірніше, стане збитковим. Через погодні умови їм довелося два рази пересівати. Посівний фонд у декілька разів дорожчий звичайного зерна, плюс витрати на дизельне паливо. У результаті господарствам області щонайбільше вдасться окупити свої витрати, на відміну від минулих років, коли їм вдалося непогано заробити на продажу зерна.
У цілому я вважаю, що все це роздмухування пристрастей навколо майбутнього урожаю, паніка з приводу нестачі зерна створені спеціально. Хтось у верхах, ймовірно, зацікавлений у поставках зерна до України і зростанні закупівельних цін. У такі політично-комерційні ігри у нашому уряді постійно грають, і цей рік не стане виключенням.
Володимир ЦИМБАЛЮК, голова Хмельницької райдержадміністрації, депутат Хмельницької обласної ради:
— Мої службові телефони аж гарячі. Звертаються з Кіровоградської, Миколаївської, Одеської областей. Запитують, чи наші фермери не продадуть їм насіння пшениці. А урожай ще в полі... Південь України, як я зрозумів із цих телефонних звернень, «згорів». Посуха не обминула і наш край: є такі села, де від квітня не впало жодної краплини дощу.
За моїми прогнозами, у цьому році область збере на третину менше зернових, ніж торік. Та і посіяно ж менше.
Головне — чи посіяно взагалі і як посіяно зокрема, як доглянуто, як зберемо вирощене. Чи не буде у краї дефіциту хліба? Вважаю, що не буде. Бо зерно, як і валюта, має властивість «пересуватися» через кордони та відстані. На Хмельниччину завозили багату на клейковину пшеницю і у наврожайніші роки. Зокрема, й імпортну. Додають оптимізму заяви урядовців про те, що вони тримають ситуацію під контролем і не допустять подорожчання хліба. Фермери віддадуть їм належне, якщо не допустять і знецінення зерна, як це сталося торік.
Сергій МОСІЙЧУК, начальник головного управління сільського господарства і продовольства Житомирської облдержадміністрації:
— Дефіциту хліба в регіоні, за нашими розрахунками, не буде. Крім того, що ми зберемо свій вирощений урожай, є домовленість про закупки зерна і в Росії, і в Казахстані, і в інших сусідів. Розрахунки свідчать, що хліба у нас вистачить, і, крім того, сподіваємось, що практично не буде його подорожчання. Якщо подорожчання і станеться, то на невеликі відсотки, оскільки доведеться понести витрати на транспорт, на доставку зерна з тих же Росії і Казахстану. Тому 10 копійок ціни на одній хлібині і набіжить.
Щодо вивозу зерна. На сьогоднішній день зрозуміло, що те зерно, яке вирощене, в першу чергу повинно спрямовуватися на забезпечення свого регіону, для того, щоб нагодувати жителів області. А тоді, якщо розрахунки покажуть, що у нас є надлишок, будемо думати, як і де його реалізувати. Стосовно видів на 2004 рік — за нашими розрахунками, і ми все для цього зробимо, і наші підприємці, і директори хлібозаводів докладуть всіх зусиль, є можливість, щоб забезпечити наш регіон хлібом і на більш значний період. Чи зароблять селяни на хлібі? Думаю, що ті господарства, які матимуть зерно, то в них буде і надходження коштів. Але це дуже гіркий хліб. Погода нам не сприяє, то питання може стояти так, щоб ці господарства змогли хоча б перекрити свої витрати на його вирощування і збирання.
