Віктор ПИНЗЕНИК, народний депутат, член підкомітету податкової та митної політики Комітету ВР з питань фінансів та банківської діяльності:
— На мою думку, одного акту легалізації тіньових капіталів недостатньо, якщо його не буде підтримано цілою низкою ухвал. Бо є певні причини, без усунення яких завжди розвиватиметься тіньовий сектор. Основна причина полягає в неправильному розумінні ролі держави, її регулятивних функцій, які створюють корумповане середовище й призводять до необхідності здійснення тих витрат, які не мають права бути відбиті як легальні. Такі кроки завжди провокують в тих, хто сплачує податки, зворотне бажання.
Важливою є проблема, як забезпечити повернення тіньових грошей у економіку. На мій погляд тут є дві кардинальні речі: фінансова стабільність, яка гарантує власникам капіталів неможливість знецінення внаслідок інфляції, і сприятливий інвестиційний клімат. Ми маємо чимало прикладів: коли в Україні робляться певні кроки, то капітал знаходить спосіб, щоб легалізуватися. Достатньо подивитися статистику: в десятку країн, з яких найбільше надходять інвестиції, входять такі країни, як Кіпр та Ліхтенштейн. Можна згадати цікаві процеси періоду фінансової стабільності, коли 1997 року при експорті товарів на $14 млрд. оборот валютного ринку в країні був $32 млрд. І це тільки за доларовою складовою. Тобто є канали, за якими тіньові капітали мають можливість легалізуватися.
Сергій ТЕРЬОХІН, народний депутат, заступник голови Комітету ВР з питань фінансів та банківської діяльності, один із авторів альтернативного законопроекту «Про податкову амністію»:
— Сама фабула законопроекту уряду «Про легалізацію фізичними особами доходів, з яких не сплачено податки» мені нагадує фінансову мишоловку. Припустімо, що гроші надходять в Україну і легалізуються. А от що з ними потім робити? Перерахувати їх за кордон не можна, бо в нас законодавчо є досить жорсткі обмеження за неторговими операціями. Що ж стосується торгових операцій, то тут існує горезвісна норма про 90 днів (виручка має надійти назад у цей термін). Купити щось в Україні теж нереально, бо маємо моновалютний режим, тому валютні кошти, які надійшли з-за кордону, треба міняти на гривні, приймаючи на себе ще й валютні ризики.
Безперечно, такий закон про амністію потрібен, але обов’язково у зв’язку з чимось. Податкові амністії 60—70-х років, які масово пройшли в Європі, були викликані скасуванням золотовалютного стандарту і введенням взаємної підтримки курсів валют. Тоді уряди європейських країн дозволили своїм громадянам та підприємствам тримати валютні авуари за кордоном без будь-яких обмежень. Можливо, в Україні амністія капіталів почне працювати, якщо нова редакція валютного законодавства буде остаточного прийнята і ми дозволимо так звану конвертованість гривні за поточними операціями. Це був би хоча б перший крок. Це дозволить громадянам мати необмежену кількість рахунків за кордоном, але зобов’яже їх декларувати ці кошти для оподаткування в Україні. Ідея тут дуже проста: платити податки — обов’язок громадянина, а що він робить після сплати — це державу не обходить.
Олександр ПАСХАВЕР, президент Центру економічного розвитку:
— Легалізація доходів може йти двома шляхами: із застосуванням методу пряника або методу батога і пряника. Якщо йти першим шляхом, то треба зробити так, щоб доходи було вигідно легалізувати. Принаймні ми повинні подолати той ризик, який пов’язаний з легалізацією доходів. Але за нинішнього рівня довіри до уряду це видається мені цілком утопічною ідеєю. Можна передбачити, що будь-які законопроекти, які врешті- решт зводяться до обіцянок не карати, не принесуть ніяких результатів. Це однак не значить, що сам собою такий захід не потрібен: лише в контексті усіх інших дій уряду він може підвищити довіру платників податків до держави.
Метод батога і пряника може дати більший ефект. Ми кажемо людині: ти маєш зробити вибір — або легалізуєш тіньові капітали, або надалі ми контролюватимемо твої витрати (для цього створюється законодавча база) і ти матимеш проблеми. Передусім передбачається, що держава запроваджує одночасно законодавчі акти як із легалізації, так і з посилення контролю. Мені здається, що саме до цього йде. Хочу звернути увагу ще на реакцію тих, хто має «легалізуватися»: станеться не покращання, а погіршення інвестиційного клімату. Усі значні капітали, котрі формуються або вже сформовано, за цих жорстких умов будуть змушені піти з України. Це, як часто буває, несподіваний негативний ефект. Тому особисто я, аналізуючи обидва варіанти, можу сказати, що легалізація доходів на цей час економічно нераціональна.
Володимир ДУБРОВСЬКИЙ, експерт Гарвардського інституту міжнародного розвитку:
— Загальну концепцію податкової амністії та легалізації доходів слід схвалити, однак окремі деталі потребують уточнень. Перш за все, треба вирішити, про що йдеться: про зміну в підприємницькому кліматі чи про залучення якихось коштів на інвестиції. Якщо не буде змінено суспільний клімат, залучення коштів для інвестицій виявиться безглуздим, бо їх не буде ефективно використано. Тому питання залучення грошей вторинне, а первинне — соціальне питання, тобто амністія, зміна стосунків між державою і платниками податків. В цьому сенсі амністія виступає як гарантія того, що держава визнає, що її попередня податкова політика була хибною.
