Чи легко бути фізособою-акціонером великого підприємства в Україні? У більшості випадків ні. Але щоб пережити всю глибину цього «ні», треба розпитати про це акціонерів Центрального ГЗК. Річ у тім, що поки триває скандальна суперечка великих компаній навколо 25% пакету акцій ЦГЗК, фізособи-акціонери комбінату змушені чекати. І навіть той факт, що держава володіє контрольним пакетом акцій підприємства, не може захистити простих акціонерів. Прокуратура Києва, вилучивши реєстр акціонерів цього підприємства, стала, таким чином, за «сумісництвом» ще й реєстратором і охоронцем акцій ЦГЗК. Тепер акціонери, якщо треба здійснити певні операції із цінними паперами, вимушені звертатися до... прокуратури, яка мимоволі виявилася втягнутою в конфлікт.
НАСПРАВДІ
Спершу трохи історії. 6 вересня 2002 р. блокуючий пакет акцій ВАТ «Центральний ГЗК» був реалізований його власником— американською компанією «Detroit Cold Rolling Company LC», малому підприємству «Міжнародний діловий центр» (МДЦ) за 13,15 млн. доларів з умовою оплати 600 тис. доларів щомісяця, починаючи з наступного місяця після набуття договором чинності. Як гарантія оплати пакету МДЦ, між компаніями було укладено договір застави продукції на суму 8 млн. доларів. Поручителем за цим договором виступив сам ЦГЗК. Серед умов операції було також отримання дозволу від Антимонопольного комітету (АМК) і узгодження її з Фондом держмайна. 20 грудня 2002 року АМК дав МДЦ дозвіл на операцію, а через тиждень (28 грудня) свою візу наклав і Фонд держмайна.
І все здавалося б було добре, але... Але через чотири місяці після першої операції «Detroit Cold Rolling Company LC» повторно продав цей самий пакет, але вже ЗАТ «Систем Кепітал Менеджмент» (СКМ). Відтоді почалися проблеми. Причому кількість прилучених постійно зростає. 12 лютого АМК без будь-яких пояснень відкликав своє рішення про видачу дозволу МДЦ. Через день комітет заявив про дозвіл СКМ на придбання акцій ГЗК, що забезпечують компанії більше ніж 25% голосів у вищому органі управління комбінатом.
24 лютого СКМ звертається до реєстродержателя Центрального ГЗК — «ПриватБанку» — з проханням про внесення змін до реєстру, але отримує відмову. Як виявилося, на початку лютого 2003 за зобов’язанням Дніпропетровського господарчого суду «ПриватБанк» вніс до реєстру акціонерів ЦГЗК МДЦ. Рішення суду грунтувалося на факті наявності передавального розпорядження, виданого американською компанією 4 січня 2003 року на користь МДЦ за підписом директора «Detroit Сoldrolling Сompany L.C.» Майкла Вілкінсона. Однак директор американської компанії від передавальних розпоряджень на користь МДЦ відмовився, назвавши підпис на документі підробленим. Цікавий факт, особливо якщо взяти до уваги те, що документи МДЦ до цього, протягом півроку, пройшли низку державних інстанцій, і жодна не висловила навіть натяку на підозри в підробці. Мовчав і «Detroit Сoldrolling Сompany». Всі наче чекали сигналу.
Тут варто зробити невеликий відступ. Річ у тiм, що назви компаній-учасників конфлікту, безумовно, яскраві, але нічого не говорять по суті. Зрозумілішою ситуація стає, якщо припустити, що «Detroit Cold Rolling Company LC» належить Льву Черному, одному з власників Trans World Group (TWG), яка прославилася в Україні програшем титанічної боротьби за Миколаївський глиноземний завод. Можливо, саме Льву Черному належить авторство господарських новацій на Аксуському заводі феросплавів, де, за повідомленнями російської й західної преси (про TWG 1999 р. писали «Московские новости», «Коммерсант- Деньги», «Le Figaro»), збитки становили 145 млн. дол., а також на АТ «Алюміній Казахстану», що зазнав збитків на 102 млн. дол. Гнучкість як бізнесмена пан Черной виявив, за даними тієї ж преси, на Ачинському глиноземному комбінаті й Братському алюмінієвому заводі, де він створив з нічого кворум для затвердження додаткової емісії акцій.
У ПОГОНАХ СИЛА — В КОГО ВОНИ БІЛЬШІ, ТОЙ І ПРАВИЙ
Отже, взявши до уваги факт фальсифікації, Дніпропетровська прокуратура порушує кримінальну справу. Як виявилося, безкінечну. Суди двічі закривали її через відсутність підстав для порушення. Але «невидима рука» поновлювала справу знов і знов.
Поступово справа «переїхала» в столицю й нею почав займатися слідчий відділ прокуратури Києва. В травні 2003 року слідчий відділ прокуратури Києва на старих підставах порушив чергову кримінальну справу. Саме в рамках цієї справи в офісах хранителя ЦГЗК («Славутич-Капітал») і реєстратора («ПриватБанк») у липні й серпні поточного року проводилися обшуки й вилучення документів. Причому були вилучені дані про власників не тільки спірних 25% акцій, а й усіх 100%. Проводилися обшуки, слід зазначити, дуже ретельно. Зокрема, понятими при обшуку в Дніпропетровську були жителі Донецька, залученим експертом — судовий представник СКМ, а автоматники, які прикривали київських візитерів, навіть не фігурували в протоколі.
Але ці факти меркнуть перед зневагою до суду. 15 серпня Голосіївський районний суд скасовує постанову київської прокуратури про арешт акцій ЦГЗК і зазначає, що прокуратура «унеможливлює функціонування підприємства й акціонерів». І водночас з’являється нова постанова прокуратури, яка повністю дублює попередню.
До речі, саме в цій постанові «ПриватБанк» зобов’язується повідомити акціонерам, що з питань подальшого розпорядження акціями їм слід звертатися в прокуратуру.
Нелогічною в цій ситуації є й позиція Генеральної прокуратури, яка скарги хранителя акцій ЦГЗК переправляла в той же слідчий відділ, на свавілля якого скаржився «Славутич-Капітал».
Але судово-прокурорський сюжет на цьому не закінчився. Дані, здобуті при обшуку у хранителя й реєстратора, вже фігурують у подальших судових розглядах, а СКМ, що не мав списку акціонерів, адресно розіслав запрошення на позачергові збори акціонерів, які він збирається провести 28 жовтня. При цьому на порядку денному: внесення змін до статуту, зміни в складі органів управління, питання передачі ведення реєстру. Тут важливо зауважити, що за наявності в одних руках 40% акцій, ці «руки» отримують можливість блокувати найважливіші рішення на держпідприємстві, яким, по суті, є Центральний ГЗК. Наприклад, рішення про зміну складу керівництва ВАТ. Якщо зараз оберуть потрібну кандидатуру, а наступного разу не прийде 40% акціонерів в особі однієї людини, то збори будуть неправомочними.
Звісно, таке ставлення до конфіденційності інформації та інтересів акціонерів не залишилося «неоціненим», і тепер кілька власників комбінату готують відповідні позови щодо прокуратури й судів України в міжнародні інстанції.
ШЛЯХ НА СТРАСБУРГ
Чим меншою є участь держави в ринкових відносинах, тим вони гармонійніші. Але коли в господарські спори на правах повноцінної сторони вклинюються силові структури, перекіс стає катастрофічним, а абсурд — нормою життя. У судових розглядах і слідчих діях навколо 25% пакету акцій ЦГЗК логіка третьої гілки влади набуває форму, що геть не піддається розшифровці. Проте судові рішення й дії силових структур стосовно хранителя й реєстратора акцій Центрального ГЗК показують реальне ставлення чиновників до прав та інтересів власників і верховенства права. Хоча, здавалося б, розмов з високих трибун щодо прав громадянина, платника податків і виборця рік у рік стає все більше.
За даними юристів, які захищають права МДЦ, нині справа про власність 25% акцій ЦГЗК готується на розгляд Верховним Судом України. А якщо й ВСУ не зможе залишитися «невразливим» перед тиском, — то й до суду Страсбурга. Скоріше за все, боротьба з питання власності цього пакету акцій триватиме.
ДОВІДКА. ВАТ «Центральний ГЗК» міститься в центрі Криворізького залізорудного басейну. Комбінат спеціалізується на видобутку й випуску залізорудної сировини (концентрату й обкатишів) для металургійної промисловості та випускає близько 15% залізорудних обкатишів, що виробляються в Україні, і 9% загальноукраїнських залізорудних концентратів. У держвласності закріплено 50% його акцій.
