У вівторок цього тижня в Алушті відкрилися чергові збори Соціал-демократичного молодіжного форуму країн Східної Європи (див. «День», №126 за 17.07.2002). Від імені Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) та Східноєвропейського соціал-демократичного форуму учасників Координаційної ради форуму з початком його роботи привітав голова СДПУ(О), глава СЄСДФ Віктор Медведчук. Голова виконкому СДПУ(О) Юрій Загородній сказав «Дневі», що Політбюро партії напередодні форуму прийняло Програму розвитку молодіжного соціал-демократичного руху, яка передбачає значну активізацію роботи в суспільстві для вдосконалення освіти, підвищення зайнятості, поліпшення умов проживання та участі молоді в підприємництві.
Учасники форуму проводять аналіз різних зразків державної політики в галузі молодіжних стосунків, стану соціальних проблем, що впливають на якість життя молоді і визначають її майбутнє, вивчають стан гендерного балансу і участь жінок у громадському житті. У Концепції міжнародної співпраці, яку прийнято в перший день форуму, говориться про те, що «для представників країн, у яких крах радянського «гетто» обернувся колосальною дезінтеграцією… неприпустима ілюзія, що глобалізація розвивається незалежно від них… і за одних людей все вирішують інші люди… Національний ізоляціонізм не вирішує проблем, що випливають зі зменшення ролі національних держав. У сучасному світі, який стає все більш позбавленим кордонів, робота всередині країни тісно переплітається зі співпрацею між різними країнами. Інтернаціональні та національні питання зливаються… Ця співпраця підвищує можливість досягнення головних політичних цілей, таких, як повна зайнятість, екологічний розвиток, справедливі та стійкі бази оподаткування». Однак багато країн Східної Європи, часом, не мають навіть молодіжного законодавства, в їх соціально-політичній сфері молодь не визначається як окрема соціальна група з особливими потребами та можливостями. Причому, як говорив координатор міжнародної співпраці форуму Дмитро Купов, «проблема не в самій молоді, а в державах, які неадекватно відображають потреби своїх суспільств». На його думку, ніхто інший, окрім самої молоді, не може вирішити її специфічних проблем, відповідно, єдиним шляхом задоволення потреб молоді може бути лише стимулювання активності її самої як найбільш результативна державна політика.
Наприклад, Маримбай Єрмек із Казахстану говорив про те, що хоч їхня держава покладає великі надії на те, що значне збільшення продажу нафти в найближчі роки буде головним чинником розвитку країни, молоді соціал- демократи вважають це за помилку. «Ми намагаємося переконати наш уряд, що до 2030 року нафтовий ресурс вичерпає свою ефективність і, щоб не втратити темпи розвитку, країна вже сьогодні повинна піклуватися про те, щоб мати до того часу дуже якісний людський ресурс, а для цього потрібно підвищувати якість і ефективність системи освіти та орієнтувати її на потреби суспільства у віддаленому майбутньому».
Не позбавлені почуття амбіційності, — наприклад, представник Соціал- демократичного молодіжного альянсу Молдови Сергій Коропчану висловив надію, що учасники форуму через десять років у такому ж складі зустрінуться на саміті президентів країн Східної Європи, й не виключено, що знову в Криму — учасники форуму обговорювали й переймали досвід один одного і оцінки тих чи інших проблем. Відбулося активне обговорення практики розв’язання житлової проблеми для молоді, яка, зрозуміло, і визначить темпи приросту населення в регіонах і створює передумови для соціального благополуччя. З погляду української делегації, нинішня практика МЖК не є оптимальною для розв’язання проблеми. З одного боку, вона надзвичайно малоефективна — помешкання будують і отримують лише десятки родин при наявності 800- тисячної черги. З такими темпами «проблема вирішуватиметься 800 років», — говорив гість форуму народний депутат України голова підкомітету Верховної Ради з молодіжної політики Володимир Рябіка. Причому, за його словами, квартири в МЖК отримують «і не ті, хто найбільше потребує, і не найбільш багатодітні». З іншого боку, що гроші, які виділяються під програму МЖК, використовуються аж ніяк не ефективно: при будівництві вони заморожуються на багато років, а, отже, виступають підмогою не для самої молоді, хоч на це витрачається три чверті «молодіжного» бюджету, а є інвестиціями для малоефективних будівельних організацій. На думку учасників форуму, набагато ефективніше було б за «молодіжні» гроші не будувати, а заощаджувати час і купувати житло для молоді, причому розподіляти ці гроші не через фонди та організації, а безпосередньо через банки.
Величезний інтерес учасників форуму викликав досвід проведення соціал-демократами в Україні акції «Кадровий резерв — нова сила України», про яку розповів Вадим Костюченко. Акція допомогла серйозно зрушити з місця проблему, коли, з одного боку, в країні не вистачає тисяч топ-менеджерів, а з іншого боку приблизно п’ята частина молоді не може реалізувати потенціал своєї освіти. Надання молоді юридичної допомоги та створення першої в країні бази даних професійних менеджерів і заклало системні підвалини тієї формули успіху для молоді, про яку багато говорилося. Заслуговує поширення, підкреслювали учасники форуму, досвід України з кредитування освіти, програма якого, за словами Володимира Рябіки, успішно працює два роки, хоча за обсягом ще й не може задовольнити потреб молоді країни.
Інтерес викликала розповідь голови Кримського республіканського комітету у справах сім’ї та молоді Тетяни Звєревої про регіональні аспекти державної молодіжної політики. У Криму збільшено фінансування молодіжних проектів, перебудовано на новій організаційній базі молодіжне житлове будівництво, створено програму роботи з молодими родинами, активізовано та розширено контакти молодіжних організацій і колективів з донорськими, в тому числі міжнародними, організаціями, велика увага приділяється гендерним проблемам і участі молодих жінок у політиці та в житті суспільства. Фактично можна говорити про те, що в Криму, як окремому регіоні країни, сформульовано самостійну молодіжну політику уряду, яка дає результати: збільшився приплив молоді в підприємництво, зросла довіра молодих до влади, загалом у регіоні останнім часом підвищився рівень соціального оптимізму, знижено гостроту соціальної напруженості, що існувала раніше.
Загалом соціал-демократи Східної Європи дійшли до висновку, що в країнах перехідного періоду неувага та байдужість до молодіжних проблем, політична, правова, економічна, соціальна, етична, ідеологічна занедбаність цієї сфери може виступати своєрідним «генератором бідності та соціальної відсталості». Оскільки обмеження доступу до освіти, незапитаність молоді на ринку праці, проблеми з житлом і соціальна пасивність молоді позбавляють перспектив розвитку цілі держави, обмежують їх конкурентоздатність у світі й перетворюють їх на проблемні регіони для світової політики. «Майбутні президенти» вирішили, що в Східній Європі цього не допустять…
