Нещодавно Петро Порошенко в інтерв’ю одному з загальнонаціональних телеканалів уперше вербалізував питання, яке тривожить сьогодні багатьох українців: коли, в якому форматі та як взагалі можуть відбуватися місцеві вибори на окупованих територіях Донбасу. Президент підкреслив: «Вибори на Донбасі відбудуться лише після повної деокупації регіону, виведення звідти всіх іноземних військ, найманців і незаконно озброєних формувань».
Таким чином, волевиявлення на сході автоматично відтерміновується до закінчення російсько-української війни в той час, як загальноукраїнські місцеві дочасні вибори попередньо заплановані на жовтень цього року. І хоча перспективу провести місцеві вибори паралельно в усій Україні поки що остаточно не відкидають, експерти попереджають, що «розмежувальна» електоральна стратегія може політично поділити Донбас на «наш і російський», особливо в контексті нещодавніх заяв терористів щодо готовності проводити власні місцеві вибори.
Важливим є і такий нюанс: політичні межі території Донбасу, яка підконтрольна силам АТО, і відповідно де знаходяться бойовики, досі визначаються першим Мінським меморандумом від 16 вересня 2014 р., а отже, будь-які рішення української сторони щодо розширення сфери власної юрисдикції під час підготовки до місцевих виборів на Донбасі мають координуватися в «мінському форматі», а це — напівпарова ситуація.
Мабуть, першою спробою нав’язати свою гру в електоральному процесі на сході було прийняття Верховною Радою поправок до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» під час парламентського слухання 17 березня. Хоч зміни до нормативного акту й ухвалили в унісон із Мінськими домовленостями-2, оновлений закон пропонує бодай якусь концепцію проведення місцевих виборів на окупованих територіях, а головне — тимчасово заморожує спроби Кремля повторити в цьому регіоні «кримський сценарій» «демократичного волевиявлення», спекулюючи при цьому на тексті Мінських угод.
Однак уже наступний крок української влади навряд чи можна назвати вдалою дипломатією. Так, 23 березня соціальні мережі спалахнули критикою заяви Порошенка щодо можливості брати участь у місцевих виборах на Донбасі лідерів терористичних угруповань за умови, якщо це відбуватиметься в рамках українського законодавства. Мовляв, якщо Президент відкриває можливість ватажкам так званих ДНР і ЛНР розібрати депутатські портфелі у місцевих органах влади Донбасу, виникають сумніви щодо наявності в української влади комплексного бачення волевиявлення на сході.
Громадськість також наголошує на потребі чіткіше визначити строки проведення місцевих виборів на Донбасі та якнайшвидше домогтися відповідей від ОБСЄ та ООН щодо участі цих організацій у міжнародному спостереженні за електоральним процесом. Про готовність влади провести місцеві вибори на Донбасі «День» говорив із експертами.
«НАВІТЬ ЯКЩО ВИБОРИ НА ДОНБАСІ ВІДБУДУТЬСЯ ДО ЗАКРИТТЯ КОРДОНІВ, ЇХ ТРЕБА ПРОВЕСТИ ЗА МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ»
Олександр КЛЮЖЕВ, політолог, аналітик громадянської мережі «Опора» у Донецькій області:
— Олександре, якими насамперед можуть бути особливості проведення українських місцевих виборів, які мають відбутися восени цього року, в прифронтовій території, тобто на тій частині Донецької та Луганської областей, яку контролює Україна?
— Звичайно, держава мала визначитися щодо можливості проведення місцевих виборів на підконтрольних їй територіях. Але водночас уже сьогодні влада вводить на місцях військово-цивільні адміністрації у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України, а такі рішення свідчать, що органи місцевого самоврядування у прифронтових зонах повноцінно функціонувати не можуть. Також досі немає консолідованої позиції щодо термінів проведення виборів на Донбасі, а в умовах війни таке рішення не може бути ухвалене нашвидкуруч. Можливо, Верховній Раді та Адміністрації Президента слід перенести вибори на Донбасі на рік чи два, до стабілізації ситуації на прифронтових територіях. Бо ті, хто поспішають із виборами, не враховують регіональної ситуації. У територіальних громадах Донбасу жоден суб’єкт влади не виконує своїх зобов’язань. Повноваження тимчасово взяли на себе українські військові, але цього не достатньо для проведення виборів.
— Що тоді говорити про перспективу проведення місцевих виборів на окупованих територіях Донецької та Луганської областей?
— Для цього так само мають скластися відповідні умови — безпекові, інформаційні, зовнішньополітичні. Навряд чи можна говорити про місцеві вибори на захоплених терористами територіях до повного закриття кордону з РФ. Водночас, якщо звертатися до тексту Мінських домовленостей, то закриття кордонів є наступним кроком після проведення виборів, тому українська влада — у складній ситуації, і особисто я бачу один вихід із неї. Навіть якщо ми припускаємо, що вибори на Донбасі відбудуться до закриття кордонів, їх треба провести за міжнародними стандартами. Відтак я знову ж таки вбачаю певну проблему в тому, що Україна досі не підготувала власної концепції цих виборів. Треба, щоб чітко було зрозуміло, як ми забезпечимо доступ українських ЗМІ на ці території, доступ кандидатів, а також мільйона виборців-переселенців, які залишаються членами територіальних громад населених пунктів Донбасу. Якщо зараз Україна висуне своє бачення майбутніх виборів на тимчасово окупованих територіях Донбасу, це посилить наші переговорні позиції.
— Терористи неодноразово заявляли про намір провести за підтримки РФ власні місцеві вибори. На відміну від української влади так звані ДНР і ЛНР навіть оголосили попередню дату «волевиявлення» — 2 листопада 2015 року. Чи не можуть такі псевдовибори зірвати плани української влади?
— Імітація державотворення на окупованих територіях триває вже давно, тому все виглядає логічно. Мовляв, є власний уряд із головами парламенту, тепер формуватимуть органи місцевого самоврядування. Серйозних загроз у такому ритуалі я не бачу. Звичайно, це ще більше загострення конфлікту та сигнал про те, що Мінські угоди не варті паперу, на якому вони написані. Але переселенці до цих виборів долучитися не зможуть, єдине, що треба українській владі — бути готовою, за потреби, першій провести вибори на окупованих територіях. Україна в жодному разі не має визнавати будь-які інші сценарії — лише готувати місцеві вибори за українською Конституцією в рамках Мінських домовленостей, не радячись ані з РФ, ані з терористами. Інакше ініціативу обов’язково перехоплять.
«ТЕПЕР, ДОКИ ПАРЛАМЕНТ НЕ СКАСУЄ СТАТУС «ОКУПОВАНІ ТЕРИТОРІЇ», ПРО ЖОДНІ ВИБОРИ ТАМ НЕ ЙТИМЕТЬСЯ»
Сергій ТКАЧЕНКО, голова Донецького обласного відділення Комітету виборців України:
— Сьогодні влада демонструє послідовне виконання з боку України Мінських угод, що є важливим месиджем для Європи. На законодавчому рівні зафіксовано чіткі алгоритми подальшого розвитку ситуації на Донбасі. Особливий порядок самоврядування був поставлений в залежність від місцевих виборів, а місцеві вибори, відповідно, — у залежність від звільнення території російськими військовими формуваннями та поновлення на цих територіях українських законів. Це дуже правильна логіка, адже не можна користуватися інструментами миру, доки не буде виведено війська та закрито кордони. Така взаємозалежність для України в контексті прийдешніх виборів на Донбасі — рятівна.
Правильним рішенням, на мій погляд, було і прописати захоплені терористами території як «тимчасово окуповані». Тепер не тільки фактично, а й юридично відповідальність за події на Донбасі несе Росія та терористичні організації. До найближчого часу, поки Верховна Рада не ухвалила відповідного нормативного акту, вина за те, що люди страждали, не отримували соціальних виплат, висіла на Україні при тому, що формально ми не впливаємо на ситуацію на окупованих територіях із початку війни. Тепер, доки Верховна Рада не скасує офіційно цей статус, про жодні вибори не йтиметься.
Погано те, що система цих взаємозалежностей не була налаштована ще півроку тому. Зволікання коштують життя українським солдатам, а також величезних ресурсів державі. Ми вкладали в інфраструктуру Донбасу мільярди, розуміючи, що ці гроші ніколи не повернуться назад. Розуміння потреби змінювати цю тенденцію має прийти якнайшвидше.
