У середу в Києві відбувся коворкінг політиків і політичних партій «Політичні підсумки та перспективи». В заході взяли участь: президент Фонду національних стратегій, співзасновник Українського інституту майбутнього Тарас Березовець, політконсультант Ігор Душин, політтехнолог Петро Охотін та експерт Інституту політичної освіти, один із лідерів «Сили Людей» Олександр Солонтай.
ЧИ МОЖЛИВІ ПЕРЕВИБОРИ?
Багато хто згадує про те, що наступний, 2017-й рік, буде сторіччям так званої Жовтневої революції, що натякає на певні аналогії, адже і Україна, і Європа, так само, як і світові організації, зіштовхнулися з масою проблем, які далеко не всі можуть вирішитись еволюційним шляхом. Багатьох мрій і навіювань доведеться позбутися.
На думку Тараса Березовця, головною політичною проблемою року є криза парламентаризму. При тому, що Березовець особисто ставиться до перевиборів негативно, сам він вважає їх цілком імовірними не раніше осені наступного року. Однак з усього видно, що партії й політики вже розпочали передвиборчу кампанію. Проте, як вважає Березовець, навіть після можливих перевиборів парламент, по суті, не зміниться, адже так і залишилася проблема формування якісної альтернативи. Так, існують начебто нові проекти, нові назви, але вони можуть складатись або із старих учасників (і головне — спонсорів), або нові обличчя будуть корумповані існуючою сталою системою стосунків. Щодо останніх — серед присутніх навіть пролунав жарт, що цієї ночі (ночі прийняття бюджету на 2017 рік) у Верховній Раді була «ніч знижок».
НЕБЕЗПЕЧНА ДЕЗОРІЄНТАЦІЯ
Окрім того, політологи зазначили, що в суспільстві існує велике поле розчарувань. Розкручені теми безвізу та інтеграції у світові спільноти не лише не виправдались, а й примусили переконатися, що нині ми живемо в час, коли сама Європа не є єдиною і переживає серйозний кризовий етап. «Українцям стало зрозумілим, що, виявляється, брехати можуть не лише українські політики, а й європейські», — говорить Тарас Березовець. Враховуючи нинішню політичну кон’юнктуру в Європі, а саме — можливість перемоги у Франції й Німеччині правих популістів, Україна не отримає безвіз і після квітня 2017 року. Більше того, Європейський Союз, хай як це дивно звучить, цілком може втратити ще одного свого члена — Францію.
До речі, на думку присутніх експертів, у політиці Україна зараз перебуває у світовому тренді. Щоправда, тренд цей пов’язаний саме з хвилею популізму. Нинішня ситуація у світі дуже нагадує 1970-ті роки, коли не було довіри до політичних сил і квітнув популізм лівих. Проте згодом на Заході з’явилися Маргарет Тетчер і Рональд Рейган, які «вирулили» світову ситуацію, в той час як Радянський Союз тоді постав перед низкою катастрофічних проблем. Зараз ми бачимо, що західний світ тільки намагається знайти формули реакції на, зокрема, зухвалу поведінку Кремля. При цьому самі західні медіа не соромляться називати Володимира Путіна терміном macho. Така криза орієнтирів, безумовно, відбилась як на розчаруваннях, так і на очікуваннях в самій Україні. Наприклад, щодо вже згаданого безвізу.
ТЕХНОЛОГІЇ ЗАМІСТЬ ІДЕОЛОГІЇ
Варто зазначити, що в дискусії тісно переплелися — тема політичного прогнозу на наступний рік і безпосередньо політичних технологій. Останній пункт явно має доволі цинічний відтінок, і присутні в залі неодноразово порівнювали формули роботи з виборцями та маркетингові стратегії. Навіть пролунала аналогія з класичною «пірамідою Маслоу». Тільки з наступними пріоритетними пунктами: безпека (війна з РФ чи примирення, тобто капітуляція), виживання за умов складної економічної ситуації (тарифи) і аж потім самореалізація, яка базується на власній позиції. Те, що в нашій ситуації питання поглядів потрапляє на останнє місце за пріоритетами, говорить про суттєве гальмування у формуванні громадянського суспільства, а отже, і зрештою — якісної політичної альтернативи.
Проблематика цього питання полягає не стільки в технологічних підходах, скільки в кризі ідеологій. Справді ідеологічних партій в Україні так і не з’явилося. Політичні ж проекти, як товари з терміном давності, існують виключно в реальності маніпуляцій. Таким чином і виборець, і той, кого обирають, мають свою ціну. Політконсультант Ігор Душин прямо сказав, що «управління передвиборчою кампанією — це передусім управління бюджетом цієї кампанії». При цьому експерт навіть не приховував, що вкладання грошей в передвиборчі кампанії вже не мають обмежуватися «гречкою». «Гречка» потребує вдосконалення. Згадав Душин і про «компромат» Олександра Онищенка, який цього року втік з України і розповів про корупційні принципи існування українського парламенту. На думку експерта, жахливим є той факт, що нікого існування таких стосунків в стінах Верховної Ради не дивує.
Але хоч якими б були вдосконалення технологій впливу, вони не вирішать зміни суті формування владної верхівки. При цьому справжня верхівка ця не обов’язково повинна з’являтися на телебаченні та бігбордах. Існують приклади персон і кланів, які воліють не позиціонувати себе як політиків, але при цьому зберігають суттєвий вплив на ситуацію в державі. Більше того, можна додати, що олігархам вигідно тримати народ в стані бідності, адже саме в ситуації матеріальної залежності маса людей залишається схильною до маніпуляцій. Та чи існує в суспільстві течія спротиву, яка системно може вимивати основи чинного феодального (навіть не капіталістичного) устрою?
«ЗЕЛЕНА» АЛЬТЕРНАТИВА
На думку політтехнолога Петра Охотіна, у активістів, які з’явилися на тлі революційних процесів, залишилася проблема — «вони занадто закриті у своїх капсулах», тобто не схильні до об’єднання в дієві, орієнтовані на конструктив, сили. Навіть був згаданий приклад 1917 року, коли більшовики з «окопів» зуміли скористатися моментом і революційним шляхом взяли владу. Проте не варто забувати, що більшовики були, по суті, відмінними від царизму, в той час як нинішні «революціонери» на тлі ще доволі міцного устрою або залишаються пасіонарними романтиками, або ручними проектами в популістських обгортках.
При цьому, «враховуючи домінуючі розчарування, попит на нові сили і персони в політиці буде досить високим», вважає Ігор Душин. Він також твердо зазначив, що «не варто думати про те, що ймовірні перевибори залежатимуть від самих політичних партій». «Система, — на його думку, — міцна, і якщо такі перевибори відбудуться, то лише тоді, коли на це погодиться сама нинішня влада».
Варто додати про методи, якими влада продовжує керуватись як в політиці, так і в бізнесі. Точніше визнати факт, що політика в нашій країні — це й є «бізнес», де заробляють реальні гроші. Самі депутати у своїй більшості насправді є лише умовним політичним шаром. Багато хто з експертів зазначає, що політики в її істинному розумінні немає. Гучна подія цього року — річні декларації, в яких «слуги народу» оприлюднили (інколи авансом) свої шалені статки. Для когось ці факти та цифри стали шоком, а для когось — приводом зробити висновок, що «куплені» й «перепродані» депутати самі є елементом маніпуляцій. Адже таким чином вони самі підписали на себе компромат. А отже, вони є лише посередниками між олігархічними структурами і народом, що експлуатується і тримається в маніпулятивних хмарах.
Модератор коворкінгу Олександр Солонтай пропонує звернути увагу на силу низових громад (регіони), які проходять до місцевих рад і до мерій. Проте, вважає він, на жаль, ці громади в основному не перевищують двох тисяч чоловік, а отже, і «вибір» в них зводиться до заздалегідь зазначених персоналій. «Для того щоб в таких громадах провести передвиборчу кампанію, — говорить Солонтай, — достатньо обдзвонити своїх друзів по телефону. А ось вже коли йдеться про більш широкі аудиторії, то тут уже починається політика і конкурента боротьба». Проте експерт пропонує розробляти системи інтеграції для формування політичних сил саме знизу. Ігор Душин у свою чергу пропонує мерам окремо створити свої об’єднання, не за політичною окрасою.
На заході було порушено також питання можливості активної участі середнього бізнесу у виборах як потенціалу для формування незалежної політичної сили. Проте зрозуміло, що в існуючих реаліях домінації кланового олігархату ці спроби максимально придушуватимуться.
