Події 31 серпня в Раді і під її стінами стали випробуванням на міцність парламентської коаліції. Граната, кинута в правоохоронців, поставила низку екзаменаційних питань перед депутатами, партіями і суспільством. Очевидно, що гра політиків та олігархів вийшла на новий рівень, де ставки перетнули кордон можливого кровопролиття. З відповідного настрою народних депутатів на вчорашньому засіданні парламенту можна зробити висновок, що вони не дуже страждають від того, що сталося в понеділок. Хоча саме внаслідок постійних політичних спекуляцій і відсутності діалогу політиків із суспільством трапилася ця трагедія. В Кремля в цьому випадку розкривається ще більше поле для провокацій, де один поштовх, одна пляшка із запалювальною сумішшю, один постріл може стати детонатором некерованих процесів.
Олег Ляшко заявив про вихід з парламентської коаліції і відкликання з поста представника своєї партії в уряді (віце-прем’єр-міністра з питань інфраструктури Віктора Вощевського), разом з трьома народними депутатами від РПЛ з посад голів парламентських комітетів. Все це супроводжувалося яскравими виступами перед телекамерами, нічними походами до Адміністрації Президента, зламаними ребрами і гулом у президії парламенту. Зауважимо, що РПЛ, блокувавши місце спікера 31 серпня, при цьому нічого не зробила для того, аби заблокувати власне голосування. Можна сказати, що результат згаданого голосування був зумовлений, а саме голосування стало приводом для кривавого театру. Звичайно, вихід однієї РПЛ з коаліції поки не є загрозою для останньої, проте так само розкриває можливості для політичного шантажу і торгу. З іншого боку, одностайність у голосуванні БПП, «Народного фронту» і Опозиційного блоку натякає на те, що влада вже передбачає запасний варіант для нинішньої коаліції.
З подій останніх днів можна виділити низку тенденцій і моментів:
— Дискредитація об’єднання «Свободи», яка і без того слабо представлена в парламенті, навряд чи була вигідна комусь. Швидше ця сила виступила інструментом для запуску вкрай небезпечного механізму. По-перше, в черговий раз виникло питання про роль добровольчих батальйонів у тилу. По-друге, не зрозумілі роль та рівень компетентності спецслужб, які допустили теракт у центрі столиці. По-третє, резонанс трагедії став фоном для істерики політичних спікерів і відповідних передвиборчих дивідендів. По-четверте, тема змін до Конституції відійшла на інший план.
— Варто також зауважити, що у правоохоронців тепер розв’язані руки, в разі подібних мітингів. Якщо 1 грудня 2013 року для виправдання агресії проти мітингувальників достатньо було створення картинки з ланцюгами і грейдерами, то зараз три жертви і справедливе обурення суспільства можуть стати приводом для більш активного застосування сили. В цьому і криється небезпека того, чи справді спецслужби, правоохоронні органи і відповідні політики зробили відповідні висновки подій кінця 2013 року.
— У Раді йде формування відкритої опозиції Президентові і його силам. У цьому плані ситуативна співпраця РПЛ з дніпропетровською командою «УКРОПу» може вилитися в союз, що протистоїть владі. Фракція «Самопомочі», главу якої Андрія Садового нещодавно прокуратура запрошувала на бесіду, може замкнути коло опозиції. Таким чином, команді Президента протистоятиме не лише ресурс Ігоря Коломойського, а й ресурс низки інших олігархічних сил, які за час новітньої історії України ніколи не зникали зі сцени впливу.
— Голосування «Опозиційного блоку» в унісон з провладними фракціями за зміни до Конституції демонструють можливість створення «підкилимової» широкої коаліції. Виступи в залі парламенту ряду депутатів з критикою змін до Конституції і при цьому голосування за неї ж говорять про умовність позицій щодо подібних змін. Схоже, і сама Конституція, і тема децентралізації, і в той же час тема «особливостей місцевого самоврядування в деяких районах Донецької та Луганської областей» є всього лише приводами для політичної гри. Наприклад, Сергій Льовочкін у коментарі «Дню» висловив побоювання, що зміни до Конституції загрожують неефективною децентралізацією. При цьому такі побоювання не завадили йому проголосувати за подібні зміни.
Видно, що із ситуації, що склалася, кожна сторона нагорі отримала свою вигоду. У влади розв’язані руки для крутіших заходів у разі прояву опору мас. У Опоблоку розчищена дорога для завоювання свого електорату з відповідною риторикою про «бандерівців-терористів», тоді як про сепаратистські позиви його членів майже не прийнято згадувати. Фракції, які не вийшли з коаліції, здобудуть у ній більший вплив. РПЛ і навіть «Свобода» активно залучають на свій бік радикально невдоволених нинішньою владою. Олігархат закріплює за собою позиції, розподіляючи ставки у відповідних проектах. Проте слід пам’ятати, що ціна подібної політичної гри може бути позамежною для самої української держави. Не забуваймо, що у внутрішній українській грі присутні і гравці агресора. На кону може виявитися не лише вузький інтерес тієї чи іншої олігархічної групи або політичного проекту, а наша державність.
«НАВІЩО ПОВТОРЮВАТИ ХРОНІЧНІ УКРАЇНСЬКІ ПОМИЛКИ, ПОЧИНАЮЧИ З ХМЕЛЬНИЦЬКОГО І ЗАКІНЧУЮЧИ ВІННИЧЕНКОМ»
Сергій ВИСОЦЬКИЙ, народний депутат від фракції «Народний фронт»:
— Цілком можливо, що вихід з коаліції Олега Ляшка був заготовлений. Україна зараз уперше зіткнулася з реальними викликами свого існування на рівні державності. Час уже більше думати про державу, ніж про свої рейтинги перед місцевими виборами. Ляшко пустився берега, оскільки є люфт зростання рейтингу. Це вузькополітична логіка. Можна на виборах узяти плюс 3 або 5 відсотків, але при цьому розвалити країну. Чесно кажучи, я не розумію демаршу з приводу змін до Конституції ні РПЛ, ні «Самопомочі», ні тим паче «Свободи». Дуже сподіваюся, що коаліція не розвалиться, тому що коаліція — це основа тієї конструкції, яка збудована зокрема й Заходом щодо України. Я не можу говорити від імені партії, але має бути деяка основна мета. Якщо ми в гонитві за зайвими відсотками на виборах розвалимо державу, то потім можна буде балотуватися в депутати «Стрийської Народної Республіки» або якої-небудь «Західноукраїнської Демократичної Республіки». Адже подібне у нас в історії вже було. Не розумію, навіщо повторювати хронічні українські помилки, починаючи від Хмельницького й закінчуючи Вінниченком.
Вважаю, що інтеграція Ляшка з Коломойським у пресі дуже перебільшена. Він зараз досяг того політичного рівня, коли здатен діяти самостійно, укладаючи деякі ситуативні альянси з усіма, з ким вважає за потрібне. У Верховній Раді немає якихось стабільних конструкцій, якщо не рахувати окремих депутатів, які завжди були в певних групах.
«НОМІНАЛЬНИЙ ВИХІД ПАРТІЇ ЛЯШКА ДО ЩЕ БІЛЬШОЇ КОАЛІЦІЙНОЇ ЛИХОМАНКИ НЕ ПРИЗВЕДЕ»
Михайло БАСАРАБ, політолог:
— Демарш Ляшка маємо пов’язувати з кількома обставинами. Перше, кращого приводу для виходу з коаліції ближчим часом могло й не бути. Якщо такий намір визрів, то сьогодні обрано оптимальний привід. Друге. З початком осені опозиційних обертів може почати набирати Юлія Тимошенко. Ляшку було потрібно ще більше радикалізуватися, аби не віддати ініціативи лідерці «Батьківщини». Третє, на місцевих виборах «Радикали» колосально розширюють собі поле для агітаційного маневру й не відповідатимуть за непопулярні дії влади. Нічого надзвичайного для більшості не сталося. Вона вже давно радше формальність, аніж реальність. Тож номінальний вихід Ляшка з командою до ще більшої коаліційної лихоманки не призведе. Гадаю, що поки у БПП і НФ достатньо можливостей, щоб зберегти більшість формально, навіть якщо відбудеться найгірше — з коаліції вийдуть «Самопоміч» і «Батьківщина». Триста голосів для ухвалення Конституції збиратиметься в незалежності від формату коаліції, адже у вівторок була гарна ілюстрація того, як під схвалення Конституції формувалася окрема більшість — неформальна, за участю Опоблоку.
«БПП» І «НАРОДНИЙ ФРОНТ» ТЕПЕР НЕОДМІННО СКОРИСТАЮТЬСЯ ПІДВИЩЕННЯМ СВОЇХ АКЦІЙ»
Олександр СОЛОНТАЙ, експерт Iнституту політичної освіти:
— Коаліція у Верховній Раді найближчим часом збережеться, тому що політичні партнери «БПП» і «Народного фронту» тепер неодмінно скористаються підвищенням своїх акцій. Зокрема «Батьківщина» і «Самопоміч», якщо раніше могли самі бути тими, хто вилітає з коаліції і їм було дуже важко торгуватися, то тепер у них ця проблема знята. Їхні акції зросли тому, що кількість учасників коаліції поменшало і вони можуть укріпити свої позиції набагато сильніше в тому числі по кадрових питаннях. Яценюк, до речі, нещодавно оголошував про заміну частини уряду. По конституційній коаліції тепер їхні голоси більш вагоміші. Так само і по питаннях місцевих виборів, в тому числі, по питаннях формування більшостей у місцевих радах, походів на місцеві вибори, в питаннях кандидатів на місцевих голів від своїх політичних сил. Також вони краще можуть впливати на питання зміни переговорних позицій на зовнішньополітичному рівні, адже ці політичні сили мають союзників у світі. Отже ці сили будуть тепер мати значно кращі умови в середині коаліції, адже ділити владу на чотирьох, а не на п’ятьох, набагато прибутковіше.
Але при цьому очевидно, що попри те, що ця коаліція хоч і збережеться, то вона від того не стане більше працездатною чи ефективнішою. Ми маємо справу з неефективним парламентом і неефективною коаліцією від самого початку. Тому зрозуміло, що те, що вона робить, час від часу повертає нас до запитання — коли треба працювати на державу, ці політики займаються значно менш вагомішими справами. На жаль, таким є якісний склад сьогоднішньої коаліції, який все одно збережеться до того часу поки не буде оголошено позачергових виборів до Верховної Ради. В короткостроковій перспективі свій виграш буде намагатись здобути кожна сторона, але в довгостроковій перспективі майже кожна з цих політичних сил ставить під питання своє перебування в наступному складі парламенту.
