У вівторок голова РНБО Олександр Турчинов заявив про те, що під Верховною Радою 31 серпня зловмисники планували застосувати не одну, а цілих сім гранат. В свою чергу Президент Петро Порошенко особисто розповів про принципи дії гранати і повідомив, що одна з них, якби не своєчасні дії правоохоронців, мала потрапити до вікон парламенту, тобто якраз туди, де на той момент перебувала велика кількість журналістів, які спостерігали за драматичними подіями. Президент виправдав наказ правоохоронців кидати димові шашки назад у натовп, в якому, до речі, були не лише нападники. Те, що таке зворотне кидання шашок лише створювало для провокаторів димову завісу та картину взаємної конфронтації, на прес-конференції озвучено не було. Проте вкотре було висунуто апріорне звинувачення затриманих осіб.
Останній момент став знаковим взагалі для процесів над представниками добровольчих батальйонів цього року, впродовж якого ми маємо низку провокацій, вбивств і навіть терактів. Це і справи про мародерство, і резонансні вбивства представників спецслужб та навіть журналістів, зрештою нещодавній згаданий вибух гранати, який забрав життя правоохоронців. Безумовно, заяви радикальних течій про те, що «хлопці повернуться з війни і розберуться з владою», в даному разі лише підігрівають небезпечність ситуації й розв’язують руки цій ж владі для рішучих дій. А ще для нехтування базовим принципом правосуддя — презумпцією невинності. Саме виступи політиків і представників влади з безапеляційним звинуваченням або, навпаки, однозначним виправданням конкретних осіб ще до проведення ґрунтовного слідства та вироку суду є нічим іншим, як втручанням у процес розслідування. Таким чином, небезпечні прецеденти, які вже перетворилися в системні правопорушення, стають лише приводом для маніпуляцій думкою загалу і створення вже іншої димової завіси — аури страху, внутрішньої небезпеки, яка може стати тлом для впровадження авторитарних рішень. З іншого боку, в самій системі правосуддя досі не відбулося кардинальних змін. Судова система як одна з гілок влади і сьогодні залишається абсолютно залежною від рішень зверху та підкупу.
Така ситуація в жодному разі не знімає відповідальності з політичних сил та їх лідерів, які мають піклуватись про те, кого саме вони запрошують на ті чи інші мітинги, пильно стежити за власними висловами і закликами, що інколи лунають в унісон із вибухами і пострілами. Але бачимо, що нівелювання основних принципів правосуддя, надмірна політизованість справ і використання медіа-технологій, по-перше, перетворюють добровольчий рух на об’єкт для апріорних обвинувачень, отже дискредитують його, по-друге, дають привід підозрювати владу в тенденційності, а, по-третє, відволікають увагу від головного питання: кому вигідна дестабілізація в Україні? Боротьба з провокаторами всередині країни, профілактична робота з «корисними ідіотами» та гарячими головами може проводитися лише на тлі правової чистоти. Інакше і сама влада дає привід підозрювати її в тому, що вона є не об’єктом, а учасником згаданих провокацій.
«В УКРАЇНІ ВІДСУТНЄ СУДОЧИНСТВО ЯК НЕЗАЛЕЖНА ФОРМА ВЛАДИ»
Оксана ТОМЧУК, правозахисна група «Січ», Дніпропетровськ:
— На сьогодні є низка кримінальних проваджень, згідно з якими оголошено про підозру великій кількості учасників добровольчих батальйонів, які брали участь в АТО. Ми вважаємо, що всі ці кримінальні справи — зокрема щодо вбивства офіцера СБУ у Волновасі — відносно обвинувачених «айдарівців», «Донбасу» та інших батальйонів мають ознаки політичного переслідування. Вважаю, що ці люди підпадають під визначення «політв’язнів». Більше того, зараз спостерігається цілий вал нових справ. У них є спільний знаменник, який полягає в порушенні презумпції невинності. І порушення це ініціюють перші особи держави. Наприклад, в справі щодо вбивства у Волновасі й Президент, і міністр МВС сказали, що заарештовані люди є вбивцями. Практика міжнародного законодавства прямо виключають такі висловлювання з боку посадових осіб, адже це є формою тиску на суд. Коли глава держави говорить про те, що та чи інша людина є злочинцем, то ми розуміємо, що про об’єктивність розгляду справи вже не може йти мова. Зрештою ми бачимо безпідставні тримання під вартою, дивні обвинувачення, які не мають доказової бази. Коли ми — правозахисники — спілкуємося зі слідчими, то вони відверто говорять, що дійсно немає правопорушень, які інкримінують затриманим. Але вони нічого не можуть зробити, тому що справа — під контролем в Адміністрації Президента або в Генеральній прокуратурі. Я це вже проходила в 2012 — 2013 роках, коли траплялися подібні випадки під час правління Януковича. Але те, що ми бачимо зараз, — воно абсолютно ідентичне. Проблема ця визнається на всіх рівнях, включно з міжнародною місією ООН із прав людини. Ми спілкувалися з ними, і вони разом із нами моніторять ці справи.
Я можу назвати безліч прикладів. У мене є справа Дмитра Ганівця, який отримав поранення під час захисту Донецького аеропорту. Його було затримано з апаратом Єлізарова, і йому не було надано жодної медичної допомоги. Фактично він провів чотири місяці в полоні у нашого правосуддя, і за цей час Дмитро втратив можливість відновлення кінцівки. Лише потім його було звільнено під заставу, хоча мали звільнити одразу. Отже, всі ці справи поєднує повна необґрунтованість підозр, що виносяться, необ’єктивність судового розгляду, коли аргументи захисту просто ніхто не чує, а також безпідставне тримання під вартою.
На жаль, у нас в країні на цей час судова влада не є незалежною. Навпаки, в Україні діє система «телефонного права», є система взаємодії суддів із прокуратурою, а функція адвоката полягає або в тому, щоб занести гроші в потрібний кабінет, або бути суфлером, елементом інтер’єру в суді. Особливо ця проблема яскраво виражена на місцях. Наприклад, з такою системою я регулярно стикаюся в Маріуполі. Якщо в Києві деякі судді вже розуміють, що існує Європейський суд із прав людини, що можуть бути застосовані інші механізми, то у провінційних судах цього не розуміють. Зараз я веду мову не про те, що злочин дійсно був скоєний, а про порочні умови правосуддя. В 2012 році у Дніпропетровську були скоєні теракти. Два роки ми боролися за звільнення людини, яка була непричетною до цієї справи. Єдине, що коштувало обвинуваченому Дмитру Реві двох років життя за ґратами, це заява Януковича про те, що всі четверо заарештованих людей є винними. Зараз ця справа перебуває в Європейському суді з прав людини. Всі обвинувачення з Дмитра Реви були зняті після того, як відбулася Революція Гідності. Але наголошую — людина провела за ґратами два роки тільки тому, що президент країни оголосив його винним. Зараз відбувається те ж саме.
Має провадитися незалежне, об’єктивне розслідування, відповідний судовий розгляд. Коли суддя якогось районного суду міста Маріуполь отримує месидж через ЗМІ від Президента чи міністра, що конкретна людина є злочинцем, то про який об’єктивний вирок такого судді може йти мова? З цим ми і боремося, а не прагнемо вигородити злочинців. Дуже боляче, коли я як правозахисник спостерігаю, що ті ж самі принципи, які застосовувалися по відношенню до учасників подій на Майдані, тепер застосовуються до учасників добровольчих батальйонів.
ДО РЕЧІ
У вівторок лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок заявив, що подасть до суду на голову МВС Арсена Авакова щодо захисту честі й гідності. За його словами, це порушення презумпції невинності. Нагадаємо, що саме Арсен Аваков у перші години після трагедії 31 серпня під Верховною Радою оприлюднив у Facebook інформацію про те, що теракт скоїли люди «у футболках «Свободи», і при цьому звинуватив Тягнибока у тому, що сталося. У відповідь на наміри подати на нього до суду Аваков в мережі повідомив, що Тягнибок «отримає зустрічний позов». «І не буде трьох вбитих солдатів і 140 поранених після його мітингу під ВР як плата за безсовісні ігри маргіналів», — написав міністр МВС.
