Згідно з офіційним повідомленням МЗС України цією заявою Києвом подано позов в рамках Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.
• У позові зазначено, що РФ фінансує терористів на Донбасі, дає їм зброю та іншу допомогу. Згадано про терористичний акт «російських маріонеток» (так у позові названо російських найманців), коли над Торезом був збитий із російського комплексу БУК літак малайзійських авіаліній рейса MH17. Згадано також обстріли жилих районів Маріуполя та Краматорська, знищення цивільного пасажирського автобуса неподалік від Волновахи та вибух під час мирного зібрання в Харкові.
У другій частині позову йдеться про те, що Російська Федерація порушує Конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації і бере участь у кампанії дискримінації щодо неросійських громад, які проживають в окупованому Криму, зокрема спільнот етнічних українців і кримських татар. Щоправда, в зазначеному розділі робиться акцент саме на Кримському півострові і не йдеться про переслідування українців на окупованій частині Донбасу.
• Міністр закордонних справ України Павло КЛІМКІН зазначає: «В межах незаконної агресії в Україні Російська Федерація нехтує основоположними правами людини, якими наділений кожен громадянин України. Ми намагалися врегулювати існуючі спори шляхом переговорів протягом більше ніж двох років, але Росія не бажає припиняти свої порушення міжнародного права. Тому ми подали позов до Міжнародного суду ООН з метою притягнення Російської Федерації до відповідальності за ці порушення та відновлення прав українського народу, гарантованих цими міжнародними договорами, учасником яких є Російська Федерація».
Проте важливо зауважити, що в цьому позові нічого не сказано ні про окупацію, ні про російське вторгнення. Акцент на фінансуванні тероризму апріорі перетворює безпосереднього агресора на позицію «посередника». Можливо, МЗС простіше оперувати саме у сфері згаданих двох Конвенцій і не доводити факту окупації та відповідних збитків.
• «Коли ж вести мову про міжнародний суд в ООН, то там проблема полягає в тому, що відповідно до статуту цього суду потрібна згода обох сторін на розгляд питання, — коментує «Дню» голова громадської організації «Сила права» Андрій СЕНЧЕНКО. — По низці міжнародних конвенцій апріорі була згода багатьох країн. Можливо, в цій частині (фінансування тероризму і расової дискримінації) є універсальна згода, в тому числі РФ, що дає змогу ініціювати такий позов і мати надію, що його почнуть розглядати. В частині ж окупації та компенсації збитків, наприклад, в історії з конфліктом між Іраком та Кувейтом Ірак дав згоду на розгляд такої справи. У нашому випадку РФ відмовиться від розгляду справи. Але наша організація «Сила права» критикувала владу за те, що вона не робила навіть спроб подати до суду ООН позовів щодо агресії та заподіяних збитків внаслідок окупації РФ Криму і частини територій Донбасу. Адже сама по собі відмова РФ від розгляду справи до певної міри буде підтвердженням вини».
У газеті «День» неодноразово висловлювались про необхідність підготовки комплексного консолідованого позову до РФ, в якому ця країна чітко має позиціонуватись як агресор і окупант. Розмитість позиції в такому випадку (вже класична гра в терміни АТО, не введення воєнного стану тощо) зрештою послаблює артикуляцію претензій до окупанта, а отже, і підриває позиції в Міжнародному суді. Нагадаємо, що в листопаді 1990 року Рада Безпеки ООН для захисту інтересів Саудівської Аравії дозволила застосовувати щодо Іраку «всі доступні заходи впливу». Тоді не було сумнівів, що Саудівську Аравію треба захищати військовим чином, так саме, як іракського диктатора Саддама Хусейна називати не терористом чи спонсором терористів, а агресором. Результат — мільярдні компенсації Кувейту та, зрештою, через багато років страта іракського диктатора. У випадку України можна говорити про активність приватних осіб, громадських організацій і волонтерів на тлі кволих і часто запізнілих кроків офіційних органів. Слід згадати, що навіть після оприлюднення на сайті belingcat беззаперечних доказів обстрілів РФ української території офіційний Київ чомусь ніяк не відреагував на таку титанічну і вкрай корисну для України роботу західних спеціалістів.
• «Поки влада пропонує абсолютно неадекватний підхід щодо претензій до РФ як держави агресора, — коментує «Дню» професор, суддя Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії (2002—2005 рр.), Надзвичайний та Повноважний Посол України Володимир ВАСИЛЕНКО. — По-перше, хтось вклав у вуста Президента та іншим посадовим особам термін «Гаазький трибунал». Насправді існує Міжнародний суд ООН, який розташований в Гаазі. І тоді треба говорити про Гаазький суд. Друге. Україна та РФ є сторонами двох актів — Конвенції про заборону всіх форм расової дискримінації і Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму. В цих двох договорах є положення, згідно з яким сторони у випадку появи претензій одна до одної можуть звернутися до Міжнародного суду ООН тоді, коли вони використають всі інші способи врегулювання, зокрема переговори. Україна цим правом скористалась, але оскільки росіяни зволікали з переговорами, то ми маємо право звернутись до Міжнародного суду ООН зі скаргою про невиконання Росією згаданих двох конвенцій. З такими вимогами треба звертатись, але це не є претензією до РФ як держави агресора, яка окупувала частину території України і продовжує збройні акції проти України, в наслідок яких нам завдається велика шкода. Мають місце масові порушення прав людини на окупованих територіях, знищена інфраструктура, колосальна шкода спричинена довкіллю, окрім того, ми маємо два мільйони переселенців, яким Україна надає матеріальну допомогу. Військовослужбовці ЗС РФ чинять воєнні злочини, від яких страждають як інтереси України, так і її громадяни. Тому навіть якщо згадані акції будуть успішними і Міжнародний суд ООН ухвалить рішення на користь України, то це далеко не ліквідує всіх наслідків агресії і не позначить усього обсягу шкоди, яку Росія завдала і завдає Україні. Потрібно разом з цими акціями готувати консолідовану претензію до РФ як до держави-агресора. У цій претензії повинні фігурувати юридично оформлені докази широкомасштабної агресії та обсяг завданої матеріальної і нематеріальної шкоди. На жаль, цього в рамках згаданих проваджень про порушення Конвенції про фінансування тероризму і Конвенції про заборону расової дискримінації немає».
Водночас РФ звернулась до Лондонського суду з метою повернути так званий «борг Януковича». Так, у Лондоні 17 січня вже розпочався розгляд позову Росії до України з приводу повернення боргу в три мільярди доларів, які були отримані в грудні 2013 року. Російську сторону в суді представлятиме компанія The Law Debenture Trust Corporation PLC. Українську — юристи Quinn, Emanuel, Urquhart & Sullivan LLP. Зазначимо важливу деталь — суд відбувається на комерційному майданчику і, за словами експертів, не може розглядатися як міждержавний.
• Та слід нагадати, що юристами громадської організації «Сила права», яку очолює Андрій Сенченко, здійснена велика робота з отримання доказів російської агресії. Факт цієї агресії та нанесена шкода державі Україна та українським громадянам є ключовим моментом для стягнення з РФ відповідного відшкодування. Газета «День» влітку повідомляла, що 30 травня 2016 року за позовом Ірини Верігіної Голосіївський районний суд міста Києва оголосив ухвалу про «накладення арешту на Права вимоги за трастовим договором, укладеним 24 грудня 2013 року між Україною та РФ». Йдеться про ті ж самі три мільярди доларів США. Яскравий приклад активного захисту національних інтересів на рівні громадської ініціативи.
