Перша спроба здійснити адміністративно-територіальну реформу (АТР) 2005 року, яку пов’язують з тодішнім віце-прем’єром Р. Безсмертним, виявилась невдалою. Ця історія обросла міфами і вигадками про «радикальні об’єднання» областей, хоч насправді пропоновані реформи стосувалися головного й актуального й донині — неспроможності місцевого самоврядування, його територіальної основи вкупі з жорсткою фінансово-владною централізацією та необхідністю ділити владу в районах і областях з державою. Що з цього вийшло за 8—10 років і особливо за диктатури Януковича — знаємо не з книжок: злиденні сільські та селищні ради, депресивність цілих територій як подарункові аргументи сепаратистам на Донбасі. Про ситуацію на Закарпатті бесідуємо з Олегом ЛУКШОЮ, експертом обласного Офісу реформ, віце-президентом Асоціації розвитку і реформ міст, селищ і сіл «Закарпаття — XXI століття».
— Чим, у вашому розумінні, є нинішня адмінреформа?
— Якщо коротко висловити суть процесу, то це — створення передумов для нової якості життя в Україні. В умовах найважчої кризи і недовіри до державної влади як такої виникає і проблема усвідомлення необхідності АТР як єдиного способу порятунку подальшого розвитку і демократичного поступу країни. З другого боку, громадяни мають чітко усвідомити і зрозуміти ті позитивні зміни, які принесе формування спроможних громад через об’єднання сіл, селищ і міст.
Нині в Україні є 11 338 сільських, селищних та міських рад. Звісно, немало з них включають ще й по кілька сіл. У результаті АТР має утворитися орієнтовно 1 500 спроможних громад. Спроможних — у широкому, комплексному розумінні цього поняття, яке включає ресурсний потенціал та високі рівень і якість життя громадян, надання їм переважної більшості послуг як місцевого самоврядування, так і від державної влади. Подібні реформи з формування ефективної і спроможної територіальної влади за останні 10—30 років провела більшість розвинених країн Європи і світу.
— Критики адмінреформи кажуть, що для такої клопітної справи обрано не найкращий час...
— Критики фундаментальних змін завжди знаходять причини, щоб у країні нічого не змінювалося, бо це зачіпає їхні приватні інтереси. За роки незалежності в Україні без катаклізмів чи війн зникли з карти 34 селища та 494 села. По 22 поселення за рік! Цього б не сталося, якби нинішню АТР було здійснено вчасно. Внаслідок об’єднання громади отримають суттєво більше функцій та відповідальності. У їхнє підпорядкування перейдуть заклади освіти, первинної медицини, культури і спорту, центри соцзабезпечення. Вони фінансуватимуть також благоустрій, комунальну сферу, муніципальну поліцію, проекти розвитку та інфраструктуру тощо.
До надходжень додається 60% податку на фізичних осіб, що позитивно вплине на дохідну частину громади. А загалом податкова система сформує систему мотивацій для наповнення бюджету, бо значна частина коштів «осідатиме на місцях». Окрім того, бюджет об’єднаної громади перейде на прямі відносини з держбюджетом — як це відбувається нині лише з містами обласного значення, районами і областями.
Перелічене — лише частина позитивних переваг і можливостей, які відкриваються перед об’єднаною громадою. І це не враховуючи можливостей додаткового фінансування інфраструктури громади з коштів Державного фонду регіонального розвитку.
Мине не так багато часу, і всі ми пересвідчимося, що в історії незалежної України ще не було реформи, рівнозначної АТР за масштабами і значимістю впливу на наше життя і суспільний розвиток загалом. АТР, будучи комплексною, водночас є частиною системних реформ в Україні, які не можуть розглядатись інакше, як процес складних змін і трансформацій у суспільстві та системі публічного управління.
— Як процес підготовки до АТР відбувається на Закарпатті?
— Упродовж майже року, аж до схвалення парламентом у лютому 2015 року Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та урядом у квітні 2015 року «Методики формування спроможних територіальних громад», тривав неактивний етап повільного і не завжди адекватного усвідомлення місцевими радами сутності, змісту і технології здійснення АТР. Цей етап підтримували здебільшого зусиллями трьох асоціацій органів місцевого самоврядування, які об’єдналися у Форум місцевого самоврядування і громадськості Закарпаття «Реформи задля гідного життя».
Лише місяць тому, через команди з Києва, зусиллями ОДА нарешті розпочалася практична реалізація етапу АТР, пов’язаного з розробкою Перспективного плану формування спроможних територіальних громад. Перше завдання, яке отримали від ОДА райони на початку травня, — терміново узагальнити і подати пропозиції створення спроможних громад на основі консультацій з місцевими радами для включення до проекту Перспективного плану від області з подальшим затвердженням урядом. Звісно, на основі чинного закону і Методики.
Урядові терміни: до 1 червня 2015 року проект Перспективного плану мав би бути схвалений сесією обласної ради, а до того — попередньо розглянутий і схвалений робочою групою у Мінрегіоні. І це пов’язувалося з виділенням області коштів із Державного фонду регіонального розвитку. У цьому надзавданні від уряду не врахували одного: ключова позиція у перебігу процесу АТР в регіонах — Перспективний план — не може бути якісно і належно створено впродовж кількох тижнів! Адже в усіх вимірах процесу АТР в області позитивних оцінок все ще занадто мало. І особливо у вимірах «усвідомлення — нерозуміння» та «підтримка — протидія». Більше того, неймовірний поспіх створив реальну загрозу, що уже в Перспективному плані в багатьох пропозиціях із районів може бути закладено вихолощення сутності комплексного поняття «спроможна громада», а за цим — і самої ідеї АТР: зіткати територіально-владну основу країни зі справді спроможних в економічному, соціальному, фінансово-бюджетному та розвитковому відношеннях громад. Результат не забарився: в середині травня з районів надійшли пропозиції, які в сумі становили 112 нових громад на Закарпатті.
— Скільки ж із них могли стати справді життєспроможними?
— У тім-то й річ! Спочатку люди робили все на свій розсуд. Але уже через тиждень, після роз’яснювальної роботи Офісу реформ, ця цифра впала до 98. Паралельно зусиллями управління регіонального розвитку, архітектури і містобудування ОДА з урахуванням поданих пропозицій з районів було проведено моделювання спроможних громад на території Закарпаття строго згідно з критеріями чинної Методики уряду. Воно дало зовсім інший результат — 38 нових спроможних громад на Закарпатті, що було тут же схвалено у Мінрегіоні.
Скликана на 28 травня сесія обласної ради формально мала розглянути проект Перспективного плану з кількістю 38 громад. У цій складній ситуації обласні депутати і керівництво облради і ОДА діяли доволі виважено й мудро: не закриваючи сесію облради, вирішили взяти паузу для консультаційно-роз’яснювальної роботи безпосередньо в усіх районах області, у т.ч. зусиллями Офісу реформ, асоціацій органів місцевого самоврядування, Громадської ради при ОДА, депутатів усіх рівнів та робочої групи.
— Цей розподіл місцевих громад «на 4» на місцях не сприйняли «у штики»?
— Зближення цифр 98 і 38 нових громад як компроміс між принципами добровільності об’єднання і неухильного дотримання закону й методики уже відбувається. Тим більше, що Закарпаття, як жоден інший регіон в Україні, має всі підстави для врахування існуючої специфіки руслово-долинного розташування поселень, переважання великих за населенням селищ і сіл, співрозмірних з малими містами, гірського характеру двох третіх районів області, наявністю територій компактного проживання національних меншин і субетносів та ін. Це підтвердив після низки зустрічей під час поїздки Закарпаттям один з ідеологів і співавторів законопроектів та Методики формування спроможних громад, директор Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук. Головне, що АТР нарешті практично розпочалась на Закарпатті і активно триває попри всі загрози й протидію.
