Конфлікт по лінії «Коломойський — влада + інші олігархи», схоже, вичерпаний. Принаймні на цьому етапі. Президент Петро Порошенко прийняв відставку глави Дніпропетровської облдержадміністрації Ігоря Коломойського, згодом у відставку подали і його заступники — Геннадій Корбан та Святослав Олійник. Також глава держави підписав закон, що змінює механізми діяльності акціонерних товариств, після прийняття якого парламентом власне і почалося протистояння.
Що на поверхні в усій цій історії? Фактично відбулася відставка одного з найефективніших губернаторів України, який на відміну від того ж Ріната Ахмєтова погодився очолити, а головне — втримати область в дуже складних умовах. І це перша заслуга Коломойського. Друга — саме його мас-медіа з новою силою підняли тему, яку багато українських ЗМІ давно поховали. Мова йде про резонансні кримінальні справи — вбивство журналіста Георгія Гонгадзе, викрадення і побиття громадського діяча Олексія Подольського, замах на життя народного депутата II та III скликань Олександра Єльяшкевича. Можна скільки завгодно говорити про бізнес-розборки, головне, що необхідність покарання замовників цих злочинів і їх прізвища зазвучало на всю країну.
Третя — «явка з повинною» на засідання Спеціальної контрольної комісії парламенту з питань приватизації. Тут Коломойський зробив низку сенсаційних заяв з приводу особливостей приватизації за часів президентства Леоніда Кучми, які давно вже мали стати предметом розслідування відповідних правоохоронних структур. Натомість, соратник Коломойського — Геннадій Корбан робить заяву, яка виглядає залізним аргументом: «Сьогодні особисто проти мене є близько 8 кримінальних справ. А от, наприклад, проти Вілкула немає жодної, напевно, це показник, на Бойка немає жодної ні в прокуратурі, ні в СБУ, ні в МВС».
Звичайно, ми не ідеалізуємо Ігоря Коломойського. Він продукт олігархічної системи, народженої за часів Кучми. І його останні дії навколо «Укртранснафти» далекі від ідеальних. Але Коломойським були зроблені певні кроки назустріч — це був шанс для влади змінити стару конструкцію і змінити правила гри. Цього, власне, і вимагав Майдан. Проте влада обрала іншу сторону — ту, на якій знаходяться більшість олігархів, які звикли до старих схем і яких не змінила навіть війна.
«Знявши з порядку денного питання своєї посади, Коломойський ставить Президенту, його вертикалі і суспільству ряд інших питань, — пише в ФБ народний депутат Сергій Висоцький. — І боюся, що на багато з них Порошенко і команда не дасть виразних відповідей. Перше ж питання стосуватиметься нового губернатора Резніченко — друга глави АП Бориса Ложкіна і самого Порошенка. Не хочу звичайно вангувати, але мені здається, що традиція посадки трьох друзів, тільки на посаду, а не в тюрму, і цього разу зіграє з Президентом злий жарт. І якщо замість того щоб рити траншеї новий губернатор почне свою роботу з інвентаризації «тем» і адміністративно-кулуарних войнушек — це критично позначиться на авторитеті Президента. Далі, критично на авторитеті Президента позначиться ситуація, при якій схеми в «Укртранснафті» залишаться навіть після відходу з підприємства менеджменту Коломойського. Критично на іміджі президента позначиться неувага Банкової до ігрищам інших олігархів».
КОМЕНТАРІ
«ЯКЩО ДЕОЛІГАРХІЗАЦІЮ КРАЇНИ НЕ БУДЕ ЗРОБЛЕНО ЗГОРИ, ЦЕ БУДЕ ЗРОБЛЕНО ЗНИЗУ»
Андрій ЗОЛОТАРЬОВ, політолог:
— Поки передчасно казати, хто виграв, а хто програв у конфлікті між Президентом та Коломойським, тому що цей процес ще відбувається. Але на черзі інший конфлікт — між Президентом та прем’єром. Гучні заяви про корупцію в уряді, арешт голови ДСНС (який з’явився з Вінницької області) на засіданні Кабміну — цьому свідчення.
Після цієї ситуації треба почекати, щоб робити певні висновки — чи Президент зрозумів необхідність змін та деолігархізації країни, від якої він і сам втрачає як олігарх. Але якщо це не буде зроблено згори, це буде зроблено знизу. В іншому разі ми можемо мати справжню олігархічну війну, коли одна зграя відштовхнула іншу.
Зараз олігархи на тлі заяв Коломойського на засіданні Комісії з питань приватизації об’єдналися проти нього, але це не знімає протиріч між ними. Сам же Коломойський вміє як серфінгіст заскочити на хвилю. Він добре розуміє суспільний запит та вміє формувати довіру, і як людина з 80-х — 90-х років має в цьому певний талант. Тому він почав діяти на випередження. Коломойський та його команда ніколи не була опозиційною, але вони перетворились на опозиціонерів, коли розпочався Майдан — тоді екс-губернатор Дніпропетровщини все прорахував та зробив відповідні ставки.
Доки Коломойський не виносив своє протистояння із президентською командою на очі громадськості, у нього були достатньо непогані позиції. До речі, в Лондонському суді у процесі з Віктором Пінчуком він так само має непогані перспективи. Деякі депутати з «Відродження» намагалися блокувати зміни до закону «Про акціонерні товариства». Але інцидент навколо журналістів послужив Коломойському погану службу. Цей скандал став топ-темою, став предметом обговорення і до нього долучилась зовнішня сторона, свідчення чому — застереження посла Джеффрі Паятта (Він заявив: «Закон джунглів, який існував в часи Януковича — це рецепт трагедії і катастрофи для України», — Ред.).
Баланс сил за суботу та неділю радикально змінився, що ми по позиції Авакова та Наливайченка побачили вже у понеділок. Я гадаю, що вирішення цього конфлікту модерували ззовні саме тому, що відставка Коломойського відбулась, коли у Києві була глибока ніч, а у Вашингтоні — розпал робочого дня. Проте, як я гадаю, сторони домовились про м’який трансфер влади у Дніпропетровській області. Ми бачимо, що різко змінився акцент «віче», перенесеного з середи на суботу, і вже ніхто не закликає на барикади, як це робив депутат Денисенко. Зараз мова йде про звіт команди Коломойського про пророблену роботу та акцію за єдину Україну. Сам екс-губернатор залишає посаду, але отримує гарантію недоторканості власних легальних активів та того, що його інтереси в нафтовій галузі будуть враховані. Як я гадаю, кримінальна справа проти Корбана та Олійника заглохне «за відсутності доказів». Дениса Гордєєва ж шукатиме Інтерпол, але так і не розшукає.
«ПОТРІБНО АБСОЛЮТНО ЧІТКО ПОЧИНАТИ ПЕРЕХОДИТИ ВІД ПОЛІТИКИ ПРЕФЕРЕНЦІЙ ДО ПОЛІТИКИ ПРАВИЛ»
Анатолій МАТВІЄНКО, народний депутат, заступник голови фракції «Блок Петра Порошенка»:
— Коломойський подав у відставку сам, бо його емоційність, вочевидь, є визнаною помилкою. Не можна не реагувати на помилки, а заслуги вчорашнього дня нікому не дають права займатися безчинствами.
Про результати вирішення цього конфлікту ми зможемо говорити тільки згодом. Але якщо це щире бажання починати жити за правилами, то результати будуть гарні. Якщо ж це особисті непорозуміння, які стоятимуть в основі діяльності одного, другого і всіх інших учасників конфлікту, то це нічим добрим не закінчиться.
Я думаю, що це протистояння рухалося довкола наведення порядку в країні. Адже кожен повинен мати захищеність своєї власності, якою він володіє. Якщо міноритарний власник диктує мажоритарному свої умови, то це нечесно. З точки зору національного інтересу неправовим є факт, коли власник 42% розпоряджається всім майном та ігнорує інтереси держави, яка має 51%. Але Коломойський боровся, щоб залишити за собою право впливу на 42%. Так само, не може в державі бути виокремлених феодальних регіонів. Думаю, абсолютно справедливо це могло стати темою розмови та компромісу між Президентом та Ігорем Коломойським.
На мою думку, Коломойський спробував атакувати всіх олігархів і він був не меншим збудником протистояння, яке відбулось. Але цей конфлікт не варто роздувати, адже ніяких трагедій не відбулося. Проте ця ситуація продемонструвала необхідність виведення всіх олігархів на платформу законності. Потрібно абсолютно чітко починати переходити від політики преференцій до політики правил, коли всі власники — мажоритарні та міноритарні діють згідно з законом та чітко розуміють, які будуть результати їх роботи та як ділити прибутки. Життя за правилами вимагає відповідальності кожного за порушення законів, так само як гарантується право недоторканості приватної власності. Влада ж не має давати преференції, а лише створювати правила та гарантувати їх дотримання.
