Минулого тижня українські громадські та державні діячі, дипломати, експерти та інтелектуали, серед яких Володимир Василенко, Віктор Шишкін, Тарас Стецьків, Степан Хмара, Богдан Яременко та Олег Березюк, представили звернення до Президента та Верховної Ради України. У ньому вони закликали не підтримувати конституційні зміни у частині введення «особливостей місцевого самоврядування» в окремих районах Донецької та Луганської областей.
Проте це питання не є таким простим та однозначним, так само, як і, власне, нинішня позиція України у міжнародних переговорах. До неї призвели системні помилки влади, через що українська армія потрапила в Іловайський та Дебальцевський котли, а вся держава — у мінський «дипломатичний котел». І з одного боку, згадані конституційні зміни є наслідком ухвалених Мінських угод, які на сьогодні фактично залишаються єдиним інструментом мирного врегулювання. До того ж на їхньому ухваленні наполягають наші західні партнери. Але і їхня позиція не є достатньо чіткою, принциповою та консолідованою, адже нещодавно голова німецького МЗС Франк-Вальтер Штайнмаєр заявив про необхідність зустрічі військових представників сторін протистояння на Донбасі та співробітників ОБСЄ, щоб обговорити і домовитися про відведення озброєнь, адже ситуація в регіоні є небезпечною. Таким чином, Україну підштовхують сам на сам сісти за стіл переговорів з терористами. А фактично це є давньою метою Путіна — створити вигляд, нібито конфлікт в Україні є не результатом російської агресії, а «громадянською війною». До того ж, і це неодноразово наголошував «День», на сьогодні процес змін до Конституції, так само як і децентралізація, в умовах російської агресії та окупації є небезпечними.
Тож чи є альтернативи щодо цього конституційного тупика? Яку мету переслідують автори звернення до Президента та парламенту? Чи не стане їхня ініціатива додатковим дестабілізуючим фактором в Україні? Про це «День» поспілкувався з одним із авторів звернення, колишнім народним депутатом, директором з розвитку Центру політико-правових реформ Тарасом СТЕЦЬКІВИМ:
— Ініціаторами цього звернення став я, Володимир Василенко, Михайло Басараб, Віктор Шишкін та Степан Хмара. Наше зауваження стосується закріплення «особливого статусу» окупованої частини Донбасу у Конституції. Це є антиконституційна норма, яку нав’язує Путін. Він просуває її через обидва мінські договори, щоб всунути розбомблений Донбас назад Україні, закріпити його «особливий статус» та роз’єднати за допомогою цього Українську державу, таким чином отримавши право «вето» на європейський курс та за рахунок зобов’язань фінансувати окуповані території, зірвати внутрішні резерви України. Це є неприпустимим, а весь конституційний процес, який прискорено триває із 5 березня, коли було утворено Конституційну комісію, — це не наслідок внутрішньої суверенної волі українського народу чи Верховної Ради, а відвертий шантаж і тиск ззовні — не тільки з боку Росії.
— Який ваш план дій?
— Основну конструкцію звернення побудовано на правовій позиції, що в Україні об’єктивно існують умови воєнного стану. І ми фактично дали аргумент депутатам Верховної Ради, щоб вони мали всі підстави відхилити 25 серпня у першому читанні всі ці зміни до Конституції та перенести їх на той час, коли закінчаться воєнні дії з Росією. Ми дали підказку парламенту, що він має щонайменше кілька варіантів поведінки. Вони дають можливість вийти з тієї жахливої ситуації, в яку Україну загнали Мінські домовленості, та виборсатися з дипломатичної пастки, у яку потрапили, підписавши їх. По-перше, Рада може не включити питання конституційних змін до порядку денного, по-друге, відхилити подані Президентом зміни, незважаючи на висновок Конституційного суду. Ми взагалі є категоричними противниками змін до Конституції, бо в умовах, коли в країні відбувається війна, займатися децентралізацією щонайменше передчасно. Але якщо вже Верховна Рада за наполяганням Президента так сильно хоче ту децентралізацію проводити та розпочинати адміністративну реформу, то принаймні хай вилучать п.18 із Перехідних положень. Тоді парламент, користуючись цією лазівкою, відправить змінений проект конституційних змін до Конституційного Суду. Тоді на наступній сесії ми повинні будемо розглядати це питання ще раз у першому читанні. А остаточне ухвалення може відбутися весною 2016 року — це для України є правильним, бо вона не зобов’язана поспішати на догоду російському агресору чи за наполяганням західних країн, змінюючи Конституцію. Росія не зупинить воєнні дії, тому це є політикою односторонніх поступок, і якщо Україна йтиме цим шляхом, вона прийде до того результату, до якого в свій час прийшов Мазепа — до поразки.
— Чи змінилася позиція народних депутатів після направлення конституційних змін до КСУ?
— Згідно з моєю інформацією, 300 голосів на сьогодні немає, а тому наше звернення грає на підсилення цієї позиції, щоб їх і не було. Зараз з депутатами працюють для того, щоб така кількість набралася.
— Включення до Перехідних положень Конституції цього пункту є наслідком Мінських домовленостей і кроком у мирному вирішення конфлікту у міжнародних переговорах. То чи є цьому альтернатива, адже фактично у нас немає інших інструментів мирного врегулювання? До того ж цей шлях підтримує Захід, і зокрема Сполучені Штати. Варто нагадати, що ми залежні від наших західних партнерів в економічному, політичному, військовому плані.
— Петро Порошенко вважає, що альтернативи мінському процесу немає, та я вважаю, що є. Але на нашу думку з мінського формату варто виходити і укладати інші договори, які будуть більш вигідними для нашої держави. Я хочу запевнити, що якщо Україна проявить свою суверенну волю і вилучить «особливий статус» Донбасу з Конституції, то у зв’язку з тим, що Росія вже сотні разів порушувала Мінські домовленості, настане інша реальність і відбудеться інший переговорний процес. Я вас запевняю, що західні країни підтримають цю реальність. Заходу треба пояснити, що Україна не може торгувати своїм суверенітетом, записуючи у Конституції «особливий статус», який не дасть миру. Ми не можемо прийняти такі ганебні для себе умови — легше відрізати Донбас від України, бо інакше ми пустимо Путіна у нашу внутрішню політику. Тож, скасувавши п.18 Перехідних положень, треба відразу звернутися до західних країн та запропонувати їм інший формат переговорного процесу й інші умови досягнення миру. Не треба боятися цього, чи піддаватися на шантаж Росії, що нібито вони почнуть широкомасштабні військові дії. Не почнуть — це блеф, на який українська сторона реагує і вірить цьому, на жаль, цілий рік.
Я неодноразово чув «страшилки», які поширюють зокрема журналісти, що підтримують Президента, наче якщо Рада скасує 18 пункт, то міжнародна коаліція на підтримку України розпадеться. Міжнародна коаліція не розпадеться, бо Захід є прагматичним — він виходить з позиції, яку займає українська влада. Якщо Україна займає хитку позицію, то відповідно поводять себе і наші партнери. А наша держава має виходити з того, що потрібно задля збереження нашого суверенітету.
— Але «жорстка позиція» має на чомусь базуватися. Хіба у нас є відповідний базис для цього?
— Сьогодні у нас є армія, і яскраве свідчення цього — лінія фронту, що залишається там, де вона є. В іншому ж разі вона б проходила по Дніпру. А Захід має розуміти суверенну позицію України, волю Президента та Верховної Ради. А ті натомість мають не займатися співом гімнів та цитуванням Шевченка, а зайняти чітку власну позицію.
— Проте пункт щодо «особливостей місцевого самоврядування» знаходиться в Перехідних положеннях, що означає його тимчасовість.
— Перехідні положення є тілом Конституції, і воно є постійним. Так само ми «тимчасово» закріпили статус Чорноморського флоту РФ.
— Якщо Верховна Рада проголосує за дані конституційні зміни, які подальші дії ви плануєте?
— Якщо парламенту «викручуватимуть руки», щоб він проголосував за них 300-ма голосами, то суспільство, незалежно від нашої ініціативи, сформує патріотичну національну опозицію діючій владі замість промосковського «Опозиційного блоку». Ми в своєму документі хотіли просигналізувати про це, адже такий процес в Україні вже відбувається. Ймовірніше це буде широке об’єднання різноманітних організацій, яке діятиме всіма доступними засобами — петиції, підписи, вуличні акції, пікети, мітинги — це буде тиск на Верховну Раду, щоб не допустити таких змін до Конституції. Вестиметься робота з пояснення українському суспільству, що «особливий статус» є загрозою руйнування України.
— Та чи не стане такий протестний рух додатковим фактором дестабілізації ситуації в країні, який зіграє на руку агресору?
— Якщо він буде широким, патріотичним, розумним та конструктивним, то це не приведе до розхитування ситуації. Але закривати очі на те, що влада діє всупереч національним інтересам, ніхто не буде. Суть нашого звернення та цього руху в тому, щоб влада дослухалася до громадянського суспільства. Ми готові підтримувати владу, але просимо не діяти всупереч інтересам України. І якщо до нас дослухаються, ситуація зміниться, і проблема зникне.
