У понеділок з’явилась інформація про вбивство мера міста Старобільськ Луганської області Володимира Живаги, прізвище якого пов’язують із Віктором Медведчуком. Принаймні Живага свого часу дійсно мав безпосереднє відношення до «Українського вибору». Загал вже звик певною мірою до повідомлень про «розборки» на окупованій території. В так званих ЛНР і ДНР вбивства ватажків уже давно стали нормою. Потенційним жертвам, щоправда, інколи дають право піти з «посад» самим, заявивши при цьому про свою лояльність кремлівській вертикалі. Що ж до вбивств голів міст на вільній, але прилеглій до окупованої, території, то такі події відлунюють низкою запитань.
На Луганщині точаться «розборки» не лише бізнесові, а й політичні. Так, наприклад, кілька тижнів тому Сєверодонецька міська рада зняла мера цього міста Валентина Казакова (фактично тепер Луганщина залишилась одразу без двох міських голів). В той же час головою міськради обрали Григорія Пригебу, який до того мав відношення лише до окупованих нині Луганська і Лутугиного. Експерти чітко говорять, що процедура відставки мера була незаконною. Такої ж думки й голова Луганської ВЦА Георгій Тука. З іншого боку, виявилося, що мера від колишньої Партії регіонів Казакова зняли представники Радикальної партії й Опоблоку (реінкарнованої ПР), а згаданого Пригебу вже охрестили «обраним Опоблоком «радикалом» — специфічний до вітчизняних політичних реалій оксюморон.
Враховуючи принципи, за якими діє сьогоднішня влада в Україні, зокрема парламент, не дивно, що Донбас є лише гіперболізованою моделлю вад усього владного механізму. Жахливо ще й те, що умовною стала і так звана лінія розмежування, яка несе відчутні доходи конкретним персоналіям. З усього видно, що поки палає Донбас і відлік смертей перевалив за десять тисяч, у когось триває боротьба не лише за політичний вплив, а й за конкретні грошові потоки, і не лише на КПП (варто згадати, що за спробу перешкодити такому «бізнесу» загинула мобільна група відомого Ендрю). Все це перетворило регіон на клубок небезпечних проблем, в яких державницькі принципи стоять далеко не на першому плані. Але варто нагадати, що в країні вже два роки точиться війна. Останній фактор може зіграти трагічну роль для всієї держави.
«СИТУАЦІЯ НА МІСЦЯХ АНАЛОГІЧНА ТІЙ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В ЦЕНТРІ»
Iгор ЧУДОВСЬКИЙ, адвокат:
— Володимир Живага довго намагався стати народним депутатом. Саме тому він будь-якою ціною просувався до провладних сил. Він був навіть головою Марківської районної адміністрації (Луганська обл.), але ті, хто його висунув тоді, ті ж потім і зняли, адже він не виділявся грамотністю держслужбовця, а відрізнявся тим, що називають серед людей «бєспрєделом». Вирішував питання «по понятіям». У цьому плані партія «Наш край», до якої він належав останнім часом, стала спадкоємицею традицій Партії регіонів. Тобто той, хто від них пройшов до влади і мав доступ до бюджету, повинен був відраховувати в «общак». Можливо, в даному разі Володимира міг не влаштувати відсоток, і він «показав зуби» своїм протеже. Такі речі в тих колах не вибачають. Окрім того, треба розуміти, що Живага сам був великим латифундистом і багатим фермером. Мав потужні зв’язки в правоохоронних органах і судах. Для конкурентів по бізнесу він був серйозною загрозою. Живага був за характером рішучою людиною, яка не стала б зупинятися ні перед чим. Використовуючи свою владу і методи 1990-х років, за яких себе відповідно проявив його брат Олександр, він почав витісняти з бізнесу людей, які мають достатньо коштів, щоб профінансувати вбивство. Ще одна версія — особисте життя.
Щодо політичних «розборок» на Луганщині й зокрема в Сєверодонецькій міській Раді, то я вважаю, що механізм зняття повноважень мера міста не мав під собою юридичного обґрунтування. З самого початку ставили питання, щоб усією Луганською областю керували військово-цивільні адміністрації. Якщо ухвалено інше рішення, то треба дотримуватися відповідного законодавства щодо обраного мера, чого не було зроблено. Але після ситуації з відставкою прем’єр-міністра всім видно, що на різних рівнях відбуваються договірні відносини між начебто антагоністичними силами й очевидні корупційно-комерційні схеми, а не політична воля та піклування про інтереси виборців. Тому не дивно, що і на місцях ситуація аналогічна.
«УСІ РАДИ НА ЛУГАНЩИНІ НЕОБХІДНО РОЗПУСТИТИ»
Микола ГРЄКОВ, мер Олександрівська Луганської області:
— Сьогодні будуть говорити про належність Володимира Живаги до Партії регіонів, його причетність до Медведчука і безпосередньо до «Українського вибору», членом якого він був і намагався навіть очолювати крило цієї партії в Луганській області, будуть його прив’язувати до інших політичних сил, у тому числі до «Нашого краю». Насправді Живага довгий час займався бізнесом у сфері сільського господарства і був убитий, на мою думку, за певні фінансові махінації. Вважаю, що корінь цього випадку полягає в звичайному криміналі.
Що стосується ситуації навколо іншого мера на Луганщині — Валентина Казакова. Це політичний цирк і фарс, який влаштували так звані патріотично налаштовані сили. На жаль, мені соромно за мешканців Сєверодонецька, які покірно сприйняли це неподобство. На минулому тижні я звертався до голови ВЦА Георгія Туки, щоб він увів ВЦА на території всієї області й у кожній адміністративно-територіальній одиниці. Всі ради на Луганщині необхідно розпустити. Це треба було зробити давно, щоб навести порядок. Ніяких виборів на Луганщині не можна було проводити. Навпаки, треба, щоб Верховна Рада скасувала термін дії повноважень депутатів і мерів на тій території. Це ж стосується і мене як мера міста Олександрівськ, що нині знаходиться на окупованій території, а я досі формально перебуваю на згаданій посаді.
