«Якщо це буде потрібно — ми введемо надзвичайний стан» — заявив днями президент України Володимир Зеленський. У зв’язку із небезпекою розповсюдження коронавірусу це питання останнім часом активно обговорюється на засіданнях РНБО і різних нарадах керівництвом держави. Поки відповідне рішення не прийнято: наразі по всій країні діють досить жорсткі карантинні заходи, зокрема зупинено метро у Києві, Харкові і Дніпрі, що викликало, наприклад, в столиці великі черги до маршруток, а в автобусах явно більше людей, ніж це передбачено карантинними заходами (20 чоловік).
Зупинимося детальніше на тих заходах, які були введені державними органами протягом останніх днів:
— заборона на відвідування освітніх установ, тобто закриття на певний час навчальних закладів;
— заборона масових заходів (більш ніж 200 осіб), спортивні заходи дозволяється проводити без вболівальників;
— закриття з 00:00 17 березня 2020 року на два тижні пункти пропуску через кордон України для здійснення регулярного пасажирського сполучення;
— припинення з 00:00 16 березня 2020 року на два тижні в’їзд на територію України іноземців та людей без громадянства, за винятком людей, які мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання.
— з 00:01 17 березня 2020 року заборонити приймати відвідувачів культурним закладам, торговим центрам, ресторанам, кафе, фітнес-центрам та іншим розважальним закладам;
— з 12-ї години дня 18 березня 2020 року заборонити залізничні, авіа— і автобусні міжміські та міжобласні пасажирські перевезення, заборонити роботу метрополітенів. Міські перевезення можуть здійснюватися в режимі: до 10 осіб — в маршрутних таксі та таксі і до 20 чоловік — у тролейбусах, автобусах, вагонах трамвая.
— заборонити масові заходи за участю 10-ти і більше осіб, включно з обрядами і церемоніями.
ФОТО З ФЕЙСБУК-СТОРІНКИ РОМАНА КУЛИКА
В середу президент також підписав прийнятий Верховною Радою закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19)», який передбачає наступні нововведення:
— адміністративна відповідальність за «порушення карантину людей, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних норм». У пояснювальній записці автори пояснили, що норма спрямована на залучення до відповідальності за самовільне покидання місця обсервації (карантину) особливої, яка може бути інфікована. Сама ж норма сформульована значно ширше за змістом, оскільки охоплює усі санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила та норми, а також відсилає до невичерпного переліку нормативно-правових актів. Таке формулювання порушує принцип визначеності, оскільки залишається незрозумілим, які дії будуть вважатися адміністративним правопорушенням. Покарання за дане порушення передбачає штраф від 17000 до 170000 грн .;
— закупівля товарів і послуг здійснюється без проведення тендерів;
— звільнення ліків від ПДВ та ввізного мита ;
— факт введення карантину відноситься до форс-мажорних обставин;
— мораторій на перевірки державних органів нагляду (контролю);
— зміни до КЗпП: відпустка у зв’язку з карантином не включається до загального терміну відпустки. У разі тривалої пандемії і необхідності продовження карантину на достатньо тривалий час вищезазначена норма може призвести до соціально-економічної кризи, а у випадку масового відправлення у неоплачувану відпустку працівників органів державної влади та місцевого самоврядування — до колапсу державних інституцій.
— подача декларацій до 1 червня (було до 1 квітня);
— зупиняється перебіг строків по зверненню за адмін. послугами;
— не застосовуються штрафні санкції за порушення податкового законодавства (вчинені з 1.03 по 30.04.2020 року);
— на період з 1.03 по 30.04. 2020 не стягується плата за землю.
З іншими деталями закону, який вводиться на три місяці з дня опублікування, можна ознайомитися за посиланням.
Слід підкреслити, що заходи, які ввела Україна, не є оригінальними, можливо окрім заборони роботи метро. Різни країни Європи і світу закривають кордони і вводять серйозні обмежувальні заходи в залежності від ступеня розповсюдження хвороби. На час підготовки номера в світі було зареєстровано понад 200 тис. випадків захворювання на коронавірус, яке виявлено більш ніж в 150-ти країнах світу. Лідерами є Китай, Італія, Іран, Іспанія... Понад 82 тис. людей по всьому світу змогли вилікуватися, тоді як кількість смертей досягло більше 8 тис. Статистику в режимі реального часу можна знайти за посиланням.
Також низка країн світу через пандемію коронавірусу вже вели правовий режим надзвичайного стану: Італії, Словаччині, Чехії, Ісландії, Естонії, Іспанії, Румунії, Сербії, Латвії, Болгарії, Швейцарії, Казахстані, США та Молдові. В Україні в окремих областях (Чернівецькій, Житомирській, Київській) вже введено режим надзвичайної ситуації, але не потрібно плутати із введенням режиму надзвичайного стану. Надзвичайна ситуація є локальнішим заходом безпеки та не обмежує прав і свобод громадян, в той час як під час режиму надзвичайного стану допускається тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження прав і свобод людини та законних інтересів юридичних осіб, причому обов’язково зазначається строк дії таких обмежень.
Згідно закону України «Про правовий режим надзвичайного стану», це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях. Вводиться він при виникненні надзвичайних ситуацій не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян. Запроваджується надзвичайний стан указом президента, який має бути затверджений Верховною Радою протягом двох днів з моменту звернення президента.
В нинішній ситуації надзвичайний стан може бути введений задля того аби обмежити поширення пандемії. Адже часто змусити людей змінити свій звичний ритм життя можна лише офіційно обмеживши їхні права чи й увівши покарання за непослух. Але чи це єдиний шлях?
«Питання, яке виникло сьогодні щодо епідемії має низку аспектів, — вважає директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин БАДРАК — Перший аспект — філософський, а другий — організаційний. Якщо брати нашу країну і враховувати її особливості, то питання полягає в тому, яке саме завдання ми маємо перед собою поставити. На моє переконання, це завдання має бути поставлене в аспекті дисципліни. Саме введення надзвичайного стану не обов’язково пов’язане з цим. Я переконаний, що якщо, наприклад, армія є найбільш дисциплінованою частиною суспільства та врахуємо досвід таких країн як Китай та інші, то армію, сили оборони треба залучати. Для того, щоб цю дисципліну забезпечити і досягти виконання тих завдань, які ставить РНБО. Для цього, підкреслюю, не обов’язково вводити надзвичайний стан. Для цього достатня низка адміністративних заходів і чіткого контролю за їх виконанням. В тому числі це може торкатись і законодавчих нововведень. Я особисто не бачу гострої необхідності введення надзвичайного стану. Ба більше, дуже часто такі речі конкретні особистості та цілі нації використовували для того, щоб використати шанс. Адже така епідемія, з одного боку, є величезною загрозою, а з іншого — відкриттям нових можливостей. В тому числі для українського війська та в цілому держави, що знаходиться в стані війни і під постійною агресією Росії.
Тому варто зосередитись на двох речах. Зараз всі суспільні організації задіяні у підготовці плану оборони. Я б підв’язав би підготовку самого суспільства і інфраструктуру держави до оборони, до виконання суспільством умов карантину та інших спроб протистояння коронавірусу. Це мало б мобілізувати і саме суспільство, і безпосередньо посадовців щодо підготовки в тому числі армії, тобто сил оборони. Це могло б і посилити статус нашого Головнокомандуючого, якого ми небезпідставно критикували останнім часом за недостатню увагу до розбудови оборонного потенціалу і зокрема ЗСУ. Щодо самої армії, то тут є інсайдерська інформація від самих військових про те, що нині підготовка армії до протистояння до коронавірусу проводиться в дуже обмеженому плані. Тому вважаю, що до ЗСУ треба поставитись як до одного з найбільш дисциплінованого та мобілізованого інституту держави, а також як до ситуації, яку треба моделювати. Це торкається і питання карантину, адже багато хто залишає частини, а потім приносять невідомо що. З іншого боку, не залучати Збройні Сили до захисту суспільства було б нерозумно і нелогічно. Наша логіка має полягати в тому, щоб використати загрозу коронавірусу, яка немає кордонів, для того, щоб посилити власні безпекові можливості».
ГОЛОС З FACEBOOK
Юрій БУТУСОВ, головний редактор сайту Цензор.нет:
Що показує перший день карантину і зупинка метро в Києві?
1. Влада не розуміє, яке значення має метрополітен. Наземний громадський транспорт у Києві погано організований і не може компенсувати закриття метро. Метро не закрито ні в одній країні Європи, оскільки ключове завдання в період епідемії — не паралізувати пересування громадян, а скоротити число контактів один з одним. На відміну від метро в набитому автобусі немає примусової вентиляції, тому закриття метро збільшує ймовірність зараження, а не скорочує.
2. Українці після постійних потрясінь і стресів абсолютно не довіряють владі і не поспішають виконувати команди і вірити загрозам, навіть смертельним загрозам.
3. Органи влади не розуміють, що українцям важко виконувати накази про обмеження пересувань також з об’єктивних економічних причин. На відміну від Уханя у нас відсутнє централізоване забезпечення громадян, а на відміну від Європи у громадян немає коштів, щоб припинити працювати і жити хоча б мінімальний час на свої заощадження. У Києві половина населення приїжджі, більшість з яких знімає житло, їм потрібна робота. Ці люди не можуть користуватися сервісами доставки, їм потрібна робота і треба вирішувати свої проблеми.
Висновки:
1. Повністю зупинити 5-ти мільйонне місто карантином неможливо. Це було зроблено тільки в одному місті Китаю, і було забезпечено владою необхідними ресурсами. Якщо ресурсів немає, значить треба агітувати сидіти вдома, захищати органи дихання, і знижувати ризики пересування для тих, кому все-таки необхідно їхати.
2. Метро необхідно відкрити, але дозволити користуватися тільки тим, хто закриває собі рот і ніс шарфами, хустками, масками. Головне, щоб людина сама не поширювала інфекцію, щоб зберігали дистанцію між собою. Медичних масок на всіх не вистачає, коштують вони непомірно дорого, але закрити обличчя хусткою або шарфом і прати потім — теж варіант.
3. У всіх країнах світу, де вводять строгий карантин, він забезпечується поліцією і армією. Тобто порядок доступу до транспорту в місцях скупчення треба регулювати! Люди не самоорганізовуються, потрібно керувати. І потрібен захист тим, хто працює з людьми.
4. Необхідна інформаційна кампанія, яка показує, що найважливіше — обмежувати свої контакти до початку потепління — це не більше 10 днів, далі буде легше, респіраторні захворювання в принципі підуть на спад. Необхідна агітація керівників країни, особистий приклад. Людям треба демонструвати, що коронавірус може бути смертельним на прикладі країн, де є епідемія. Люди недооцінюють загрозу, її треба артикулювати.
