Україна запровадила до виконання Стратегічний оборонний бюлетень (СОБ) як один з основних документів, в якому прописана чітка програма розвиту сектору оборони і безпеки країни. Прийняття цього документа ознаменоване низкою моментів. У понеділок з’явився відповідний Указ Президента Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року «Про Стратегічний оборонний бюлетень України».
Перше — на носі саміт НАТО у Варшаві, перед яким Україна отримала ясні месиджі до тісного співробітництва з НАТО і більш активної роботи щодо членства. Нагадаємо, що ще 2008 року Німеччина і Франція зірвали поступ України до ПДЧ.
Другий аспект — в Україні точиться війна, в якій наша країна зіштовхнулась з агресією сусідньої і потужної в мілітаристському плані державою. І не дивлячись на те, що РФ залучило широкий арсенал зухвалих, цинічних методів «гібридної війни», Україна впевнено тримає оборону. А це говорить про те, що і самому НАТО є чому повчитись у нас.
Третє — в Україні залишається досить широкий шар кадрових військових, для яких реформування означає перелом «хребта». Сталі корупційні схеми, клонування «генералів», бюрократія, старі окостенілі радянські підходи до оборони, тощо — це той букет хвороб, який досі вражає систему оборони і безпеки країни. І варто сказати, що НАТО вже досить явно вимагає від української влади і військової верхівки конкретних кроків. Грубо кажучи — нас тягнуть за вуха до стандартів НАТО.
Альянс в свою чергу зацікавлений в своїй присутності на східних теренах Європи. Представник Державного департаменту США Джошуа Бейкер нещодавно сказав, що «Україна — партнер, і в якомусь сенсі, навіть член НАТО». Безумовно, фраза перебільшена, але видає усвідомлення Заходом необхідності побудови на теренах східної Європи потужного щита. Можна сказати, що ці землі стали тим самим краєм перед прірвою за якою залишається загроза великої війни. Україна є буфером між агресивними планами Кремля і явно переляканою перед спектром загроз Європою — від мігрантів до терактів. Тому НАТО потрібна сильна в оборонному сенсі Україна і при цьому з ясним курсом. На жаль, нам прийдеться не лише впроваджувати в життя чіткі пункти згаданих документів, але й боротись з внутрішнім саботажем, який і призводить до розмитих позицій та плутаних заяв.
«ВИКОНУВАТИ СОБ МАЄ НЕ ЛИШЕ ОДНЕ МІНОБОРОНИ, ЙДЕТЬСЯ ПРО ЗМІНУ І РОЗВИТОК ВСІЄЇ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ»
Iгор КАБАНЕНКО, адмірал, експерт з питань оборони і безпеки:
— Стратегічний оборонний бюлетень є вкрай важливим документом. Виходячи зі стратегії національної безпеки, Воєнної доктрини України — СОБ є наступним документом стратегічно-виконавчого рівня, який безпосередньо розставляє по полицям основні стратегічні речі стосовно того, що треба конкретно робити. За ним необхідна державна програма реформування і розвитку ЗСУ, державна програма розвитку озброєння та інші більш деталізовані документи.
В СОБ визначено досить чітко і розписано п’ять стратегічних цілей. В ньому немає загальних фраз і лозунгів. Це величезний плюс. Окрім того, визначені конкретні строки — 2020 рік. Тепер для того, щоб виконати цей документ треба дуже серйозно і напружено попрацювати. Обсяг завдань достатньо амбітний. Все це прив’язано до імплементації стандартів НАТО, зміни в системі управління за зразком Альянсу, зміни в системі логістики, перехід на нові підходи стосовно оперативних спроможностей. В пріоритетах питання побудови системи управління, щоб не було дубляжу гілок управління, а були чітко розподілені повноваження.
Після здійснення цієї серйозної перебудови практично вже не буде нічого радянського. Адже нині в існуючій системі оборони залишаються багато радянських підходів. Це буде зовсім інший спосіб існування Збройних сил, інший спосіб виконання завдань, інша система комунікацій, в тому числі і те, що стосується кадрового резерву. Це має бути системна перебудова, але яку ще треба буде здійснити. Документ все ж таки зазначає основну архітектуру, яку треба втілювати.
Окрім того, цей документ вкрай важливий відносно тих меседжів, які пролунають на саміті НАТО у Варшаві. Це була серйозна робота з двох сторін. Над документом працювала велика кількість людей, в тому числі, експертів, радників. Він досить суттєво змінив свою суть порівняно з попередніми редакціями. Ця редакція важлива в акценті просування нашого війська і сил національної безпеки та оборони в співробітництві з Альянсом. І використання кращих оборонних моделей, які існують на Заході.
Звичайно існує і ризик того, що старі люди і старі принципи будуть гальмувати виконання цього документу. Все буде залежати від того, як буде працювати система на робочому рівні. Якщо конкретний виконавець не буде поділяти світоглядні позиції щодо розвитку ЗСУ, то вона буде або гальмувати, або навіть робити все навпаки. І це безумовно, повторюю, один з ризиків щодо реалізації програми. Треба ґрунтовно працювати над зміною структури виконавців і зміни їхньої ментальності. Необхідно виділяти людей прогресивних, з західною освітою, з відповідним світобаченням. Вони мають бути лідерами в цих процесах інтеграції до НАТО. Потрібно не лише змінювати зовнішнє обличчя за формальними заявами і звітами, але й змінити внутрішній зміст. Багато людей просто не розуміють, що таке стандарти НАТО. Для багатьох це лише популярний вислів, але не має усвідомлення що за ним стоїть. Стара ментальність буде стояти на заваді позитивним змінам. І що важливо, це те, що виконувати Стратегічний оборонний бюлетень має не лише одне Міністерство оборони. Йдеться про залучення всієї державної системи, зміну і розвиток її внутрішньої сутності.
«ЯКБИ НЕ САМІТ НАТО, ТО МИ Б ЩЕ ЧЕКАЛИ ЩОДО ПРИЙНЯТТЯ СТРАТЕГІЧНОГО ОБОРОННОГО БЮЛЕТЕНЯ»
Валентин БАДРАК, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння:
— Українська влада, за нашими оцінками, зробила приблизно половину того, що могла б зробити у сфері реформування в секторі оборони і безпеки. Перша частина — завжди документальна, тобто загальне бачення того, як треба будувати армію і взагалі сектор безпеки. І на цьому етапі у нас є серйозне просування вперед, яке пов’язане з тим, що основні документи загального формату затверджені — це Воєнна доктрина, Стратегія національної безпеки і нарешті Стратегічний оборонний бюлетень. Тепер дуже важливо, щоб на підставі цих документів були розроблені реалістичні програми. Йдеться про три величезні програми, нереалізація яких не дозволяє рухатись ані у створенні нового типу українського війська, ані у створенні системи забезпеченні війська новим озброєнням. Перша програма — це програма будівництва та розвитку ЗСУ до певного періоду. Друга — це державна цільова програма розвитку озброєнь. Третє — державна цільова програма розвитку оборонно-промислового комплексу. І тут важливо, щоб всі ці програми були реалістичні.
Якби наша влада була наполеглива і працювала над цими документами з першого дня, то ми б вже мали всі ці програми. Через те, що ми не маємо детальних програм, то й не можемо казати більш конкретно і рішуче як, коли і у який спосіб ми отримаємо професійну армію. Другий момент, досі влада не дотягнулась до реформування оборонної промисловості. Вже на слуху обговорення створення спеціального агентства з питань ОПК і космосу, або з питань ОПК і військово-технічного співробітництва. Навіть в п’ятницю, коли був затверджений на РНБО Стратегічний оборонний бюлетень, мало б розглядатись і це питання. Всі цього очікували, але чомусь це питання так і не було піднято. Існує певна нерішучість внаслідок невирішених кадрових питань. Хто буде керувати оборонною промисловістю? Тут виявились певні проблеми. Хоча я знаю від досить серйозних джерел, що перший віце-прем’єр міністр Кубів готовий таке агентство долучити у структуру виконавчої влади і зробити все, щоб воно працювало.
Безумовно, прийняття СОБ пов’язано із самітом НАТО, який відбудеться в липні. Цей саміт є одним із визначальних віх у відносинах України із Заходом на новітньому етапі. Меседжі були досить чіткі — якщо не буде кроків в реформуванні в тому числі в оборонному секторі, то відношення до України може змінитись в бік охолодження. А це означає, що ми ризикуємо повернутись на рівень 2008 року, коли Захід продовжував заохочувати Україну до реформ, але розчарувався в нас.
Є низка позитивних кроків, які ми мусимо назвати. Це перш за все створення Сил спеціальних операцій і початок роботи над можливостями України щодо завдання асиметричного удару. Другий момент — трохи змінена ситуація у системі державних закупівель та прийняття Закону, який ми називаємо «Прозорро». Це вдосконалить систему державних закупівель і знизить рівень корупції. Досягнута домовленість про допомогу НАТО у розбудові Військово-морських сил України і модернізації Державної прикордонної служби. Але те, що у нас досі не проголошено чіткого курсу на створення професійної армії і те, що у нас немає реформи оборонної промисловості, то все це переполовинює ті досягнення, про які хочеться говорити. Більше того, хочу сказати — якби не цей саміт НАТО, то ми б ще чекали певний час щодо прийняття Стратегічного оборонного бюлетеня і створення Сил спеціальних операцій. Західні партнери фактично стимулювали нас до більш активних кроків.
