Слід звернути увагу на дві новини, які з’явилися за останні дні з приводу НАТО.
• Перша — не дуже приємна. Альянс відклав плани по зустрічі з українською владою для переговорів з використання системи протиракетної оборони (ПРО) в Європі, йдеться у матеріалі The Wall Street Journal. «Існує деяка політична делікатність у залученні (до переговорів. — Ред.) України, оскільки очевидно, що це може викликати надмірну реакцію з боку Росії», — вважають у НАТО. Як зазначається, деякі дипломати заявили, що обережний підхід до обговорення ПРО з Україною має сенс, якщо альянс хоче уникнути подальшого підриву відносин із Росією. Але інші союзники побоюються, що альянс ризикує, проявляючи нерішучість у допомозі такому партнеру як Україна.
• Друга — позитивна. Президент України Петро Порошенко запевнив, що винесе питання про членство України в Північноатлантичному альянсі на референдум. Про це він заявив у інтерв’ю виданням німецької медіагрупи Funke. За словами Порошенка, якщо чотири роки тому вступ до НАТО підтримували 16 відсотків українців, то сьогодні — 54. «Як президент я керуюся думкою мого народу — і проведу референдум щодо вступу до НАТО», — сказав Порошенко, не уточнивши, утім, часові рамки такого кроку. У разі позитивного голосування на референдумі він докладе всіх зусиль, щоб Україна стала членом Альянсу, запевнив Порошенко.
По-перше, як в НАТО прокоментували ймовірне відкладення планів по зустрічі з українською владою для переговорів з використання системи ПРО в Європі? «Жодної зустрічі з будь-якою країною не було скасовано, — коментує «Дню» офіційного представника НАТО. — Ми будемо продовжувати обмінюватись інформацією та консультуватися і співпрацювати з нашими сусідами і партнерами у міру необхідності, а також у поступовому і поетапному підходу. НАТО визнає і поважає інтереси інших країн щодо спроможностей системи ПРО (протиракетної оборони) НАТО. Останніми роками ми обговорювали ПРО з нашими партнерами і продовжуватимемо взаємодіяти з ними з цього питання. Метою НАТО є, наскільки це можливо, бути прозорим щодо ПРО — особливо, коли ми підвищуємо нашу обороноздатність».
По-друге, що думають в Альянсі з приводу заяви Петра Порошенка щодо референдуму по НАТО в Україні? «Кожна країна має суверенне право обирати власні механізми безпеки, — коментує «Дню» голова представництва НАТО в Україні Александер Вінніков. — Ми поважаємо вибір суверенних країн. На даний момент Україна зосереджує увагу на ключових реформах і НАТО надає підтримку цим зусиллям. Це — пріоритет». Аналогічну думку висловила і директор Центру інформації і документації НАТО в Києві Наталія Немилівська, додавши, що «ми спостерігаємо зростання підтримки НАТО в Україні і членства України в НАТО після російської агресії».
Отже виходячи з того стану, в якому опинилася країна, потрібні серйозні висновки і робота над помилками. Політики мають визнати, що вони помилялися, не завадило б і покаятися, а далі — необхідно підняти спадщину співпраці з НАТО і впевнено нести цей прапор вперед. Якщо остання заява Президент з приводу референдуму має кон’юнктурний характер, то в умовах війни — це вже занадто... Нинішній владі, якщо вона прагне досягти успіху, необхідно, по-перше, проаналізувати новітню історію України і шлях, який вже пройшла наша країна у співпраці з НАТО, а по-друге, потрібно визначитися і чітко говорити про наш намір і бажання максимально швидко пройти цей шлях і надолужити втрачене.
«Нам послідовно потрібно проводити свою лінію відносно НАТО, яку ми обрали і з якої ми не повинні сходити, — коментує «Дню» екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко. — Юридична база для цього є. Вона зафіксована ще в рішеннях саміту НАТО в Бухаресті в 2008 році. Висновок того саміту звучить досить ясно — Україна і Грузія одного дня стануть членами НАТО. Мета до 2020 року досягти взаємосумісності з НАТО є правильною лінією, яку ми повинні виконати. Звичайно для цього доведеться немало попрацювати, але вже перші кроки в цьому напрямку робляться, і вони є позитивними. Ці речі не завжди афішуються, але робота триває. В цьому плані обережність НАТО щодо ПРО може бути тактичним ходом для того, щоб не дратувати Росію. Особисто я не вважаю, що це є неправильним тактичним ходом, але він є дуже «модним» на Заході. Мантра «не дратувати Росію», на жаль, звучить доволі часто і з вуст деяких наших натівських партнерів. Важливо, щоб НАТО не перетворилося на комітет із захисту миру часів СРСР. Бо функція НАТО не в тому, щоб потакати агресору, а в тому щоб його зупиняти. При цьому рішення про тимчасову відмову залучення України до ПРО не може трактуватись як якійсь поворот у стосунках України з Альянсом. Україні у нашій зовнішній політиці потрібно чітко і ясно артикулювати свою зацікавленість в тому, щоб наше співробітництво продовжувалось і перейшло в союзництво. Я дуже радий заяві Президента про те, що він збирається провести референдум про НАТО. Єдине зауваження — цей референдум треба проводити не через кілька років, а через кілька місяців. Після того всі побачать, що інтеграція з НАТО — це не думка окремих політиків, а бажання всього українського суспільства».
Євген МАРЧУК, представник України у робочій групі з питань безпеки Тристоронньої контактної групи, член оргкомітету «Рух за Україну в НАТО»:
— Дуже добре, що Президент України Петро Порошенко зробив заяву щодо референдуму по НАТО, але на мій погляд заява ця пролунала з великим запізненням. В Законі «Про основи національної безпеки України», який був прийнятий в 2003-му році, була записана формула: «Україна провадить активну міжнародну політику з метою «...набуття членства у Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору». Як відомо, цей закон діяв весь період президентства Віктора Ющенка, але нічого так і не було реалізовано. Коли ж до влади прийшов Віктор Янукович і його кишеньковий парламент, тоді ця формула була скасована. Україна отримала позаблоковий статус. А далі, коли президентом став Порошенко, ця формула була знову відновлена. Але не в повному обсязі — дали слабинку, щоб не дратувати Росію, і записали наступне формулювання: «Україна має досягти критеріїв для набуття членства в НАТО». Але це технологічна мета. Кінцева ж мета — приєднання в майбутньому до НАТО — не була прописана в законі. Звичайно, у всіх хто розбирається в цій проблематиці, одразу виникло запитання — чому пом’якшили формулу?
Також показовим є те, що до сьогоднішнього дня немає представника України в Північноатлантичному альянсі, це говорить про ставлення влади до курсу в НАТО. Зрозуміло, що у воєнній сфері співробітництво України з НАТО триває досить активно, але для того, щоб в майбутньому приєднатися до НАТО, треба пройти підготовчий етап — План дій щодо членства (ПДЧ). Це дуже складний план по співпраці, який включає в себе пункти не лише воєнного характеру. ПДЧ розробляється на кожен рік і в ньому лише одна третина присвячена військовій сфері, все інше — це політичний, економічний сектор, права людини, свобода слова, судова система. Тобто, до етапу ПДЧ треба ще добратися. Нагадаю, що була спроба отримати режим ПДЧ на саміті у Стамбулі в 2004 р., але виникла низка причин, які не дозволили реалізувати цю ідею. Потім в 2008-му на Бухарестському саміті також не вдалося отримати ПДЧ. А після Євромайдану влада не дуже демонструвала бажання активізувати співпрацю з НАТО, щоб було видно, що Україна має намір приєднатися до Альянсу.
Тепер же виходить так, що заява Петра Порошенка правильна, але пролунала із запізненням, плюс накладається на війну на Донбасі. Нагадаю, що ще в 2015 році виник громадський рух — «Рух за Україну в НАТО». Ініціювали його Леонід Кравчук, Євген Марчук, Володимир Огризко, Володимир Василенко, Іван Заєць та інші. Ця організація була зареєстрована та було проведено низка підготовчих засідань. Публічно була задекларована мета цього руху — ініціювання і організація проведення референдуму про приєднання України до НАТО. Цінність такої ініціативи в тому, що її здійснила громадська організація. І навіть, якщо хтось у владі побоювався реакції РФ і її можливих агресивні дій, то виходить, що все одно ця ініціатива пішла не від влади, а від громадського руху, який взяв на себе, в тому числі, технічні питання організації референдуму. В багатьох областях були створені відповідні структури. Потім, коли ми підійшли до цього питання досить близько і заявили про те, що наступним має бути етап початку підготовчих робіт до референдуму, то з владних інституцій декому з учасників натякнули на те, що зараз це не актуально. Мовляв, в політиці РФ існує принцип, що у разі наближення України до рішення про НАТО, відбудеться «неминуча війна».
Варто підкреслити, що минулого року серед населення було суттєво більше прихильників приєднання України до НАТО, ніж в цьому році. Інколи задають питання — а що нам дасть цей референдум, якщо він все одно носить консультативний характер. Зовсім ні, це не означає що таким чином приймається рішення про вступ до НАТО, просто таким чином у Президента за плечима з’являється платформа і сильний аргумент. От якби Віктор Ющенко в 2008 році, коли він в Бухаресті ставив питання про приєднання України до Альянсу, мав за плечима референдуму українського народу, думаю, що навряд чи учасники саміту проігнорували би цей факт. Давайте пригадаємо 1991 рік, коли Леонід Кравчук поїхав у Біловезьку пущу. Тоді на руках він мав результат референдуму про незалежність України, що свідчило про те, що Кравчук туди поїхав не тільки з власного бажання, а представляючи інтереси і волю всього народу.
Референдум щодо приєднання до НАТО — це дуже відповідальний крок, який потребує серйозної підготовки. Хтось каже, що нас там не чекають. Але нам і не потрібно зараз, наприклад під час референдуму, саме так ставити питання. Ми розуміємо, що в наступному році це точно не відбудеться — на це потрібні роки. Треба бути реалістами, враховуючи війну на Донбасі, і в прямому смислі ставити питання про приєднання, але як про мету. Тому, я думаю, що від влади вже мали зробити додаткові пояснення — що означає заява Президента. Треба роз’яснити, що референдум — це дуже сильний фактор, який не має обмеженої дії в часі. Якщо, наприклад, в цьому році буде проведений референдум, то це означає що паралельно з боку влади потрібні дуже серйозні демонстрації конкретного плану дій після референдуму. Людям потрібно чітко роз’яснити, що це є платформа, і коли вже прийде час, тобто коли Україна набуде всіх критеріїв, пройде ПДЧ, тільки тоді буде вирішуватися питання про вступ до НАТО. У Глави держави буде дуже серйозний аргумент, проти якого керівники країн-членів Альянсу, буде дуже важко заперечити.
Таким чином, після заяви Президента потрібна глибока, багатогранна, пояснювальна робота з боку української влади — демонстрація людям плану — як Україна надалі збирається будувати свою співпрацю з НАТО. Звичайно, одним з питань залишаються окуповані території, де вразі проведення референдуму, опитування людей не проводитиметься. Відповідно тут влада також має чітко пояснити цю проблему і показати свій план.
