Для когось, можливо, це буде новиною, але в нашій новітній історії майже 30 років тому відбулося Всеукраїнське опитування. Його дата — 17 березня 1991 року, воно проводилася за рішенням Верховної Ради тоді ще УРСР разом із всесоюзним квазіреферендумом. Чому «квазі»? Дуже просто — були порушені норми референдумного права, в одне запитання Кремль «сховав» кілька. Чого варта була лише формула про «збереження оновленого Союзу» — як оновленого? ким? чи може взагалі бути оновленою тоталітарна держава? «соціалістична імперія», як звав СРСР сам Горбачов у вузькому колі? і як можна зберегти те, що ще не оновлене? Натомість у Всеукраїнському опитуванні було поставлене чітке запитання: «Чи згодні Ви з тим, що Україна має бути в складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?». На виборчих дільницях кожному вручали відповідний бюлетень, надрукований із дотриманням усіх формальностей, голоси «за» і «проти» рахували виборчі комісії. Результат — 80,2% «за» голосів громадян, що взяли участь у референдумі й опитуванні, що дало підстави Україні не брати участь у процесі підготовки союзного договору (адже він готувався Горбачовим із відвертим нехтуванням цієї Декларації), а потім — відновити повну незалежність (підтверджену 1 грудня 1991 року Всеукраїнським референдумом). Віддамо належне тодішньому голові Верховної Ради Леоніду Кравчуку, групі «суверен-комуністів» й опозиціонерам із Народної ради: вони чудово розуміли, що демократія — це не в останню чергу процедура і дотримувалися цього принципу.
Зараз же ми маємо чи то політичний «Квартал 95», чи то спробу Володимира Зеленського і далі грати роль молодшого дубля «бацьки Лукашенка», чи то навіть намагання уподібнитись «самому Путіну». Бо ж наразі йдеться не про опитування, а про нахабну та бездарну пародію на демократію.
Запитання, винесені на «опитування», з погляду права — нісенітниця. Бо ж, скажімо, ніхто, крім лікарів, не має права вирішувати питання про медичний канабіс, а справа Верховної Ради — в разі потреби ухвалити належні законодавчі акти. Зеленський же пропонує всенародним голосуванням вирішити щось на кшталт того, чи приймати анальгін, коли болить голова... Що, невдала асоціація? Добре, є такі ліки «Кодтерпін ІС», які виписують у разі деяких різновидів кашлю, у них наявний кодеїн, що має певні наркотичні властивості, якщо приймати його у значних дозах. То чом би не винести і питання про його використання на розгляд широкої публіки?
А який різновид вільної економічної зони пропонується запровадити на Донбасі? Такий, що дозволяє вільну торгівлю з закордоном (тобто з Росією)? Чи такий, де не передбачено сплати податків державі, де все залишається на місці? Чи такий, де існує специфічна регіональна форма самоуправління, де не діє значна частина загальнодержавних законів? Погодьтеся, є різниця.
Ну, а про те, що цифра «300 депутатів» взята чи то зі стелі, чи то з наробок штабу Кучми до наскрізь сфальшованого референдуму-2000, і говорити не варто. Он Польща, де люду живе менше, ніж в Україні, тільки в нижній палаті парламенту — Сеймі — має 460 депутатів. Може, в очах Зеленського і Ко поляки — несусвітні дурні, не вміють економити злоті? Схоже на те, бо глава Української держави вочевидь із заздрістю дивиться на Білорусь, де у нижній палаті парламенту лише 110 депутатів, із них 80% — безпартійні. Висновок цей підтверджує одне з відеозвернень Зеленського: «До речі, ти помітив, як усі політики критикують ідею опитування? Як вони бояться твоєї думки. Якщо народовладдя реально запрацює, вони просто стануть не потрібними. Їх перестануть запрошувати на ток-шоу, спонсорувати їхні партії. Їх думка більше нікому не буде цікавою, бо все вирішуватимуть громадяни України. 25 жовтня ми можемо показати, що цей механізм має право на існування і ніщо не заважає нам щомісяця або навіть щотижня говорити про важливе».
Тобто партії не потрібні, політики не потрібні; тим часом іншого механізму демократії, ніж через партії, не існує. Не стану занурюватися в історію ХХ століття, де був не один «народний вождь», який мав монобільшість у «декоративному парламенті» (це політологічний термін), який нічого не вирішував, і проводив для підкріплення своєї влади численні всенародні опитування. Ті діячі теж вели мову про «народовладдя», але не стану надто занурюватися у минуле, бо надто страхітливі постаті випливуть там, досить із нас і Лукашенка як «світоча» та «маяка»...
Ну, а щодо запитання «Чи потрібно Україні на міжнародному рівні підняти питання про використання гарантій безпеки, визначених Будапештським меморандумом?», то варто згадати, що це вже намагався зробити попередник Зеленського на президентській посаді. Не вийшло. Не тільки тому, що західні держави не дуже хотіли того, а ще й тому, що в англомовному тексті Меморандуму було використано термін «security assurances», що означає «безпекові запевнення» і є слабкішим у правовому сенсі за термін «security guarantees» («безпекові гарантії»). Ба більше: підписаний Леонідом Кучмою англомовний текст Меморандуму має такий заголовок: «Memorandum on Security Assurances in Connection with Ukraine’s Accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons». Суцільні запевнення... Добре, Кучма не володів англійською і не розумів, що підписує, але ж Зеленський хоч якось цю мову знає і мусить розуміти, що тут не допоможе навіть бездоганно проведений референдум, якщо його не підкріпити вагомими аргументами.
І нарешті. Фінансування «опитування». «Слуги» кажуть різне — чи то гроші надасть якась громадська організація, чи то президент викладе кошти з власної кишені. Картинка! У 1991 році на опитування Верховна Рада виділила 521.600 рублів (нагадаю, тоді проїзд у метро коштував 15 копійок, батон — 50 копійок, десяток яєць — 2,60-3.20). Тобто зараз ідеться про десятки мільйонів гривень на «проведення опитування», тільки на друк анкет, їхнє розвезення тощо. А якщо врахувати, що їх видаватимуть і рахуватимуть т.зв. «волонтери», яким треба буде заплатити не менше, ніж по півтисячі на ніс (ми всі добре знаємо, як працює така публіка), то... Додайте ще десятки мільйонів. Чи не ліпше витратити всі ці гроші на закупівлю кисневих агрегаторів для лікарень, де тисячі хворих буквально задихаються без нього? Але кисневі прибори купують волонтери, збираючи кошти, а президент воліє — вже закатавши мільярди в асфальт — й далі займатися своїми, м’яко кажучи, забаганками, при цьому звертаючись на «ти» і до літніх людей, і до ветеранів АТО, і до професорів із генералами... Що тут скажеш? Хіба що нагадаєш, що в опитуванні 1991 року до громадян зверталися шанобливо, як і належить, на «Ви», та ще і писали це слово з великої літери. На «ти» тоді до всіх могли звертатися тільки хами та гопники. Часи, як бачимо, змінились, і не на краще.
ГОЛОС З FACEBOOK
