Мінськ-2. Наслідки
Цей рік розпочався для України з низки трагічних поразок. Ми втратили ДАП, який став символом нескореності духу українських солдат, і відступили зі стратегічного міста Дебальцевого. Оточення на військовому фронті довершилось «котлом» дипломатичним, а саме підписанням в лютому так званих «Мінських угод-2» за якими Україна зобов’язалась не лише амністувати терористів, але й надати окупованим територіям «особливий статус» та провести там місцеві вибори остаточно легалізувавши самозванців. Порядок встановлення контролю над кордоном в цих угодах виписаний неоднозначно. В рамках процесу перемовин між спеціально створеними підгрупами найбільш успішно працювала безпекова підгрупа, яка домоглась припинення вогню на досить довгий строк. Але, на жаль, подальший розвиток перемовин загнаний в згаданий тупиковий алгоритм пунктів лютневої угоди. Зрештою хто в Мінську представляє Донбас? Поки що ми там бачимо окупантів і зрадників України. Корону «Дня» за приклад громадянської позиції отримав уродженець Пакистану Башир Саєд, який до останнього стояв на проукраїнських позиціях в Луганську і не дивлячись на втрати і небезпеку залишився вірним своїм патріотичним переконанням. Гострим залишається питання стратегії розвитку нашої оборони і подальших кроків враховуючи агресивні плани ворога. В цьому плані воєнний експерт Валентин Бадрак, який отримав від «Дня» Корону за влучний аналіз у воєнних питаннях, неодноразово наголошував на головних завданнях, які стоять перед оборонним комплексом і тих викликах, які чекають нашу країну.
Блокада Криму – народ замість держави
Нерішучість влади і неоднозначність поведінки щодо агресора і окупованих територій цього року (як і в минулому) примусила народ братися за вирішення справ власноруч. Так цією осінню представники кримських татар та низки рухів розпочали торговельну блокаду Криму. Можна сперечатися щодо ефективності таких дій, які вилились у більш радикальні способи (підрив ЛЕП і фактичне знеструмлення півострова), але за цими кроками можна простежити перш за все безпорадність керівництва держави, тобто політичної волі. Влада досі так і не визначилась — ми торгуємо з окупантом, чи воюємо.
Псевдореформи
Варто згадати про ще одну показову тенденцію у владних верхах — залучення так званих варягів, тобто призначення на ключові посади іноземних громадян. При чому часто йдеться про громадян чомусь однієї дружньої країни — Грузії. Єдиною реформою, яка пропонується загалу в піар-обгортці, є так звана реформа поліції. Реформи (як і революції) починаються зі зміни суті системи, а не з перефарбовування старих механізмів і його часткового полагодження. Чи буде, в даному випаду, за зміною назви докорінна зміна правоохоронної системи?
Із сумнівним новим Податковим кодексом виступила міністр фінансів Наталія Яресько, внаслідок чого підприємці розпочали протести. Тема ж децентралізації, яка мала торкнутись змін в Основний Закон, взагалі поставила дуже багато питань щодо намагань головою держави під терміном децентралізації насправді запровадити жорстку вертикаль влади, а з іншого боку неясним залишається те чи дозріли самі громади для отримання розширених повноважень. Останній момент є ключовим в побудові громадянського суспільства.
Місцеві вибори і результати
У жовтні цього року були проведені місцеві вибори. Виявилось, що реальною опозицією до провладних партій є зовсім не колишні «регіонали», які перефарбувались в Опоблок. Реальне протистояння відбулось між представниками «БПП-Солідарності» і УКРОПом. Останній проект, який асоціюють із дніпропетровською командою, був «розкручений» за лічені місяці. При цьому, очевидним водорозділом цього року став розкол між Петром Порошенко і Ігорем Коломойським. Прем’єрський проект Арсенія Яценюка «Народний фронт», внаслідок втрати своїх електоральних позицій, просто не брав участі в нинішніх перегонах. Було очевидно, що від БПП на виборах йшли ті ж самі «регіонали». Отже ці вибори довели, що старі принципи технологій зовсім не змінились. З іншого боку не можна не відмітити і певний розрив шаблонів в окремих містах, де перемогла реальна політична альтернатива. За мерський прорив корону «Дня» отримали мер Глухова Мішель Терещенко, мер Дніпропетровська Борис Філатов та мер Миколаєва Олександр Сєнкевич.
