У лютому українські військові, згідно з повідомленнями і офіційними поясненнями зі штабу АТО, через постійні обстріли терористів змушені були зайняти промислову зону біля Авдіївки Донецької області. Таким чином наші солдати фактично перерізали пуповину між окупованими Донецьком і Горлівкою, що примусило бойовиків відчутно занервувати і в районі Ясинуватої розв’язки досі не вщухають бої. Чергова серйозна атака російських бандитів розпочалась з вечора вівторка (22 березня). Мета — відбити авдіївську промзону, яка перебуває під контролем українських військових.. З настанням темряви вони відкрили вогонь по позиціях українських військових із мінометів 120-го та 82-гого калібрів та, зокрема, відкрили вогонь з танка, що заборонено Мінськими угодами. Військовий журналіст Андрій Цаплієнко на свій сторінці в facebook написав:
«На українські позиції бойовики щодоби кидають своїх людей, як кажуть, пачками, намагаючись штурмом зайти у Авдіївку, і чисельні жертви не охолодили наступальний пил прихильників «русского мира». Ось вже цілий тиждень, день за днем, танки і артилерія бойовиків змінюють ландшафт «промки», позбавляючи можливості зачепитись за будівлі. Вчора ще стояла хата, а сьогодні її немає. Тупа і примітивна тактика, яка відома ще з часів аеропорту». Дійсно, інтенсивність ворожих атак по Авдіївці порівнюють із Донецьком аеропортом, що говорить про особливе значення даної місцевості для бандитів.
«В Авдіївці триває жорсткий бій за кожне подвір’я. З нашого боку п’ять поранених. Танки бойовиків працюють по позиціям сил АТО прямою наводкою. Застосовуються міномети і ствольна артилерія. Там реальний «Сталінград», таких жорстких боїв за останні півроку я не пригадаю», — написав в facebook волонтер Віталій ДЕЙНЕГА.
Обстріли також фіксувались на околицях Донецька, а саме в напрямку селищ Бутівка, Опитне, Зеніт та Піски. Повідомляється, що в районі шахти «Бутівка» є загиблий — боєць 128-тої бригади.
Паралельно з активізацією на згаданому напрямку, після опівдня вівторка терористи активізувались по всій лінії розмежування. Що торкається втрат російських бандитів, то за шість днів бойових зіткнень під Авдіївкою загинуло 27 проросійських бойовиків та ще 34 отримали поранення.
«Почнемо з того, що Авдіївка — є територією нашої держави. Як і інші українські міста, в тому числі тимчасово окуповані. Від цього і треба відштовхуватись, — говорить «Дню» заступник керівника АТО, полковник Сергій Галушко, — Ми зобов’язані зробити все, що ворог не захопив цей пункт. Що торкається подій, які зараз відбуваються в тій ділянці фронту, то Україна виходить з того, що існують Мінські домовленості і їх необхідно дотримуватись. Ці рішення приймались на найвищому рівні і ми будемо й надалі дотримуватись цих угод до того як буде прийняте інше рішення. При цьому ми залишаємо за собою право адекватно відповідати на активізацію бойовиків. Це торкається на лише Авдіївці, але й всієї лінії фронту. Бойовики в свою чергу навпаки на практиці демонструють ігнорування Мінських угод і використовують свої напади як шантаж, чим ставлять під загрозу не лише житті наших військових, але й мирного населення. Що торкається питання чи не стримують Мінські угоди наших військових, то варто згадати відомий вислів, що доля військових — виконувати рішення політиків. Коли ми — військові — вирішуємо як реагувати на ту чи іншу ситуацію, то зрозуміло, що ми в першу чергу діємо в межах до цього прийнятих політичних рішень. Якщо вище керівництво вирішить змінити політичну стратегію, то ми будемо діяти по-іншому. Сил у нас для цього достатньо».
Нагадаємо, що активізація бойовиків під Донецьком відбувається паралельно черговому засіданню Трьохсторонньої контактної групи, яка розпочалась в середу та зустріччю голови МЗС РФ Сергія Лаврова та МЗС Німеччини Франк-Вальтером Штайнмаєром в Москві, які зокрема обговорили хід реалізації мінських домовленостей. Але снаряди з САУ та танків, які цілять в наших військових, є не єдиним аргументом Путіна на перемовинах. До арсеналу засобів впливу Кремля належать і наші полонені (Савченко та інші), і теракти в європейських містах.
В Мінську були зокрема обговорені питання верифікації безпеки, перехідної юстиції та модальностей можливих виборів на окупованих територіях, що неодмінно впирається в болюче питання амністії. Про це повідомив учасник політичної підгрупи Роман Безсмертний. Окрім того піднімалось питання вироку Надії Савченко і заборони на в’їзд в РФ Ірині Геращенко. Так само і в Москві було піднята тема ув’язнення Надії. По Савченко Німеччина «прийняла до уваги» вирок льотчиці і має надію на «гуманне рішення з приводу цього питання». Лавров, в свою чергу, повідомив, що «Росія чує пропозиції щодо обміну Савченко» але рішення приймає Путін. Після зустрічі з Штайнмаєром Лавров заявив, що «Мінськ-2 не можна переглядати» — передає Інтерфакс. Це і зрозуміло, адже розписаний мінський алгоритм в лютому минулого року, фактично загнав не лише можливість мирного врегулювання конфлікту на Донбасу в глухий кут, але й саму Україну поставив в тупик. Ми стали заручниками пунктів, які самі ж і підписали. І це не може не влаштовувати Кремль.
«При всій повазі до німецької дипломатії, вважаю, що ключовим моментом на даному етапі будуть перемовини в Москві між держсекретарем США Джона Кері і Путіним, — коментує «Дню» російський журналіст Семен Новопрудський, — Кері часто зустрічався з Лавровим, а ось з Путіним мав бесіду досить давно і зміст тої бесіди не розголошувався. З тих пір ніяких фундаментальних змін не трапилось. Треба пам’ятати, що спробу використовувати теракти для звернення до себе більшої уваги, Росія використовує не в перше. До цього вже були теракти в листопаді минулого року в Парижі, але це ніяк не посилило ролі РФ. Зараз для позиції США і Німеччини по Україні більше важливо не те, що Путін пропонуватиме боротись з тероризмом, а «справа Савченко». Навіть Барак Обама публічно заявив про те, що вимагає від Росії звільнити Савченко. Це є безпрецедентним випадком. Безумовно, західні спецслужби будуть перевіряти різні версії терактів в Брюсселі в тому числі і російський слід. Росія дійсно намагається тиснути на світ для того, щоб позбутись санкцій. Саме тому вірогідність того, що Надію обміняють на російських грушників велика. Але залишаться інші українські ув’язнені, які так саме будуть засобом торгу, свого роду заручниками. В цілому Путін стратегічно буде робити все, щоб Україна залишилась в орбіті його інтересів і для цього він буде використовувати спектр засобів впливу».
Теракти в Брюсселі стали одним з елементів тиску Росії на міжнародній арені. Кремлю взагалі властиво працювати двома руками — однією стимулювати міжнародний тероризм, а другою закликати до боротьби з ним. Про цей підхід РФ вже відкрито говорять українські посадовці. Коли ж вас б’ють двома руками, то підставляти ще й другу щоку небезпечно. Щоправда видно, що Європа таки ведеться на цю поведінку Росії і намагається втихомирити агресора підставляючи другу щоку, роль якої відведено поки що Україні. Наприклад, Штайнмаєр закликав Росію об’єднатись для виступу проти загрози тероризму. «Сьогодні, звичайно, ситуація в Сирії і Україні буде стояти в нашому порядку денному, — передає його слова РІА «Новости», — Ми знаходимось на середині того, щоб знайти політичне рішення»
Гадаємо, що німецькому дипломату відомо хто саме розв’язав бойню на Донбасі і хто окупував території європейської країни. На жаль його заяви в цьому плані лише доводять, що під «політичними рішеннями» далеко не завжди розуміється встановлення справедливості, а скоріше всього жертвування чимось або кимось. Друга половина шляху до «політичного рішення» може виявитись половиною інтересів на які перелякана Європа просто закриє очі. Всі помітили, що ІДІЛ начебто досить потужно атакує Росія (насправді РФ успішно атакувала сірійські школи, а не бази бойовиків), а теракти чомусь відбуваються в Брюсселі. Пропозиція Штайнмаєра до світового терориста Путіна боротись з тероризмом виглядає як прохання «більше не бити». Європейським дипломатам, можливо, варто порадити частіше звертатись до історії радянського КДБ і Комінтерна, адже СРСР (нащадок нинішньої РФ) протягом цілих поколінь використовував в тому числі міжнародні провокації для шантажу на світовій арені. Така показова апатія до вивчення недавньої історії лише доводить, що деякі зі світових політиків і досі залишаються в орбітах впливу Кремля. Можливо тому вони виступають в ролі не стільки гравців, скільки тих хто передає пас Путіну? В цьому плані позиції деяких міжнародних дипломатів заганяють і нас в рамки вже внутрішньої поведінки, наприклад, в протистоянні бойовикам, що лише підкреслює необхідність накопичення власного потенціалу для боротьби з російською агресією. Європа зрештою має зрозуміти, що зараз бандити, які б’ють по Авдіївці та терористи, які вже підривають Брюссель, грають на одному кремлівському боці рингу.
