Упродовж останнього часу популярна в риториці представників влади та публікаціях ЗМІ тема боротьби з контрабандою, варварським нищеннях карпатських лісів і сепаратистськими настроями закарпатців явно пішла на спад. Сьогодні на Закарпатті вже ні для кого не є секретом, що призначення Петром Порошенком головою ОДА Геннадія Москаля та оновлення всієї владної вертикалі, заміна керівників силових структур, передусім, мали на меті якщо не цілком зруйнувати напередодні виборів до органів місцевого самоврядування багатолітній вплив клану балог та залежних від них містечкових і сільських васалів на політичне життя краю, то хоча б значно послабити його.
Упродовж останніх 50 днів, які минули з часу «другого пришестя» Москаля на владний Олімп Закарпаття, його протистояння з Віктором Балогою мало характер завуальованого конфлікту. Сторони утримувалися від прямих звинувачень на адресу опонента, обмежуючись, здебільшого, загальними фразами на білбордах і в листах-зверненнях до народу, коментарях залежним від них інформресурсам, але до відкритого протистояння на предмет того, хто є насправді «газдою в хижі», справа не доходила. Очевидно, що четвер, 27 серпня, став початком відліку відкритого протиборства, яке з наближенням дня виборів лише наростатиме, а його результати сьогодні мало хто візьметься прогнозувати.
Отже, 27 серпня депутати Закарпатської обласної ради вперше (!) з часу спровокованих трагічних подій у Мукачевому зібралися на пленарне засідання. На їхній розгляд було винесено аж 39 «різнокаліберних» за значимістю для суспільного життя області питань — від заслуховування керівників обласної прокуратури, УМВС, УСБУ про розслідування події у Мукачеві до перейменування музею та затвердження статуту обласного Театру ляльок.
Перші 35 питань не викликали якихось особливих протиріч, і поки депутати впродовж двох годин успішно «кнопкодавили» заздалегідь узгоджені питання порядку денного, голова ОДА Геннадій Москаль відверто нудьгував у президії. Аж доки не настала черга розгляду питань «Про проект перспективного плану формування територій громад Закарпатської області» та «Про утворення Тячівської міської об’єднаної громади та призначення перших місцевих виборів депутатів міськради і міського голови» і аналогічне питання «Про утворення Вільховецької громади». Для ухвалення рішень з цих трьох питань у залі раптом не вистачило голосів, тоді як їх було цілком достатньо при ухваленні попередніх. З’ясувалося, що цього разу депутати від «Єдиного Центру» демонстративно відмовилися голосувати. Голова облради кілька разів пропонував проголосувати за повернення до повторного розгляду провалених питань, проте голосів так і не набралося. Для пошуку консенсусу навіть оголошували перерву, але й вона завершилася нічим. Три фракції облради — «Батьківщина», «Фронт змін» і група «Закарпаття» — заявили, що вони підтримують адміністративно-територіальну реформу і бажання тячівців першими створити дві укрупнені громади та пропонували колегам з фракції «ЄЦ» висловитися з цього приводу. Але всі зусилля були марними...
На цей демарш різко відреагував голова ОДА Москаль, заявивши: «Це політичні питання. Що ви дурня з мене робите? Виборці, я знайду прізвища всіх, хто не голосував!» і вийшов із сесійної зали. За ним із криками: «Ганьба» пішла й понад половина депутатів із різних фракцій.
Дуже скоро основні дійові особи цього конфлікту обмінялися гострими випадами. Геннадій МОСКАЛЬ, голова ОДА: «Закарпаття стало єдиною областю в Україні, яка не розглянула Перспективний план, і однією з двох, яка не оголосила жодної об’єднаної громади. При тому, що саме з прийняттям цих рішень залежить виділення області з держбюджету 119 мільйонів гривень цього року і 170 мільйонів — наступного для фінансування проектів регіонального розвитку. Свою останню сесію облрада могла завершити достойно й піти з високо піднятою головою. Для чого тоді було влаштовувати цей цирк? Тільки для того, щоб показати Києву — Закарпаття готується як полігон для провалу у Верховній Раді конституційної реформи з децентралізації».
Віктор БАЛОГА, народний депутат України: «Уряд Угорщини виділив на підтримку етнічних угорців Закарпаття, зокрема й під вибори, біля шести мільйонів євро на громади, церкви, школи. Усім першокласникам по 100 доларів, а також усім малозабезпеченим по 200 євро щомісяця, за що їм респект. З другого боку, людина від Президента шантажує закарпатців, що з Києва громадам нічого не дадуть. А питання стоїть про штучне виділення 119 мільйонів гривень (а це навіть не п’ять мільйонів євро), під голосування за перспективний план об’єднання громад, намальований у кращих традиціях совка, з центру. Бо звідти видніше, як об’єднуватися та «добровільно» голосувати.»
...Наразі сесію Закарпатської облради не закрито, і є сподівання, що вже найближчим часом депутати таки ще раз (востаннє?) повернуться до зали, щоб проголосувати питання, яке стало каменем спотикання минулого тижня. Як оцінюють ситуацію експерти?
Олег ЛУКША, віце-президент Асоціації розвитку і реформ міст, селищ і сіл «Закарпаття — XXI століття»:
— Не було жодних підстав для того, щоб не голосувати за Перспективний план формування територій громад Закарпаття і за утворення перших в області об’єднаних громад. Питання практично без суттєвих зауважень напередодні сесії пройшло обговорення в усіх постійних комісіях і президії ради. З кінця травня Офіс реформ і представники ОДА по кілька разів об’їздили всі райони, вислухали й врахували всі пропозиції з об’єднання, а число спроможних громад у проекті Перспективного плану виросло з 38 до 94.
На перший погляд, склалося враження, що неголосування частини депутатів відбулося спонтанно. Але той факт, що ці рішення бойкотували фракції «Єдиного Центру» та низки інших депутатів облради, які складають більшість, не аргументуючи свою позицію жодним виступом, дає підстави вважати, що діяти саме так надійшла відповідна команда. До речі, в кулуарах сесії був помічений попередній голова облради, народний депутат Іван Балога, котрий, можливо, й «інспектував» голосування.
Наразі більшість аналітиків сходяться у думці, що показовий провал голосування за реформи в області клан балог влаштував для того, щоб чітко продемонструвати пропрезидентській владі в Києві та на Закарпатті, що вони й надалі мають сильний вплив у регіоні.
Не менш важливою причиною могло бути й бажання перевірити своїх партійців-депутатів перед майбутніми виборами на вірність керівництву «Єдиного Центру». Адже в усіх майбутніх радах, за новим виборчим законом, число депутатських місць зменшилось удвічі. Не виключено, що свою роль відіграло очікування успіху чи неуспіху голосування в парламенті 31 серпня за зміни до Конституції в першому читанні. Звісно, неуспіх у парламенті дещо посилив би позиції «ЄЦ» в обласній раді.
Не виключено, що депутати теж зрозуміли, що з децентралізацією і реформами місцевого самоврядування відбудеться не лише скорочення кількості депутатів, а й значну частину повноважень і ресурсів рад обласного і районного рівнів передадуть на рівень громад. І це додатково зміцнює бажання хоч якось зашкодити реформам.
Ми мусимо порозуміти, що цю обласну владу було обрано ще 2010 року, і якість депутатських корпусів найнижча за всю історію незалежності.
Віктор ПАЩЕНКО, політолог:
— Річ тут, звісно, не в Москалеві, а в тих, хто його призначив. Бо сам по собі він — людина свого часу зі своїми позитивами та негативами. А от як їх використовувати, то це питання політичної волі. І вона, як видно з усього, спрямована на примітивний і старий як світ принцип «розділяй та володарюй», що не несе жодного конструктиву в сучасній цивілізації.
Про суть та призначення Перспективного плану об’єднання громад зараз не йдеться. Мова йде про брудну політичну гру, коли під виглядом розширення прав місцевого самоврядування йде прямий наступ на нього з метою концентрації влади в центрі. Тобто Порошенко наступає на ті самі граблі, по яких свого часу пробігся Янукович дорогою до Ростова. Тоді Партія регіонів також ішла до влади під гаслами децентралізації, що випливало з самої партійної назви, а опинившись у Києві, цілком сплюндрувала Конституцію, підпорядковуючи всі повноваження під себе. Петро Олексійович також не витримує випробування «мідними трубами», яке, виявляється, найбільш складне в порівнянні з «вогнем та водою». При всій своїй освіченості, величезному досвіді підприємця, управлінця, дипломата, при всіх своїх проєвропейських і ліберальних поглядах він не витримує спокуси владою і, як звичайний смертний, впадає в цей гріх. Власне, демократичний світ передбачає прояв такої людської слабкості, тому й користується запобіжниками у вигляді розосередження влади, вільної преси, незалежних судів тощо. Але все це працює в суспільстві, де демократичні цінності — не демагогічний прийом, а основа світосприйняття.
