«Сьогоднішній гість насправді здивував усіх нас своїм рівнем ерудованості та самим дискурсом розмови», — відзначив по завершенні зустрічі кандидата у президенти Ігоря СМЕШКА зі львівською інтелігенцією, що відбулася 28 лютого в будинку місцевої організації Національної спілки письменників України, Ігор ГУРГУЛА, поет і голова львівської спілки письменників, який модерував діалог.
Місцева інтелігенція, певна річ, уже спілкувалася з багатьма кандидатами. Однак саме зустріч зі Смешком справила на неї особливе враження і, власне кажучи, викликала певний подив. Учасників зустрічі здивував сам рівень розмови. Чому? Тому що риторика Ігоря Смешка, який говорив здебільшого про історію, культуру та цінності, якісно відрізнялася від інших кандидатів.
«День» також завітав на цей захід і занотував для своїх читачів найцікавіші моменти.
«ІНФОРМАЦІЯ — ЦЕ СКЛАДОВА ДЕРЖАВНОЇ СИЛИ»
Розпочав зустріч з інтелігенцією Ігор Смешко з промови про важливість питання історії та інформації як зброї в сучасному світі: «Інформація — це складова державної сили. Країна, яка відповідним чином не контролює цю інформацію в національних інтересах і не використовує її, приречена на поразку. Бо інші країни світу це роблять. Як, до прикладу, це роблять наші сусіди.
Коли я почав вивчати нашу правдиву історію — історію Русі-України, ще раз переконався: доки ми не повернемо інформаційну правду і не перенесемо поле битви на територію ворога, нам дуже важко буде відновити віру, свідомість та впевненість нашого народу. Серед українців багато тих, хто не знає своєї правдивої історії. Тому на них і спрацьовує інформаційна зброя іншої держави.
Петро І фактично відразу не просто забрав наше ім’я, модифікувавши його. Головним завданням його дипломатії була агресивна публікація по Європі творів, які знищували навіть згадку про Русь-Україну, вставляючи замість неї Російську імперію».
«ПРАВДИВУ ІСТОРІЮ ТРЕБА ПОВЕРТАТИ»
Ігор Смешко звертався і до прикладу князя Володимира, і до Анни Ярославни, і до Вільгельма фон Габсбурга (Василя Вишиваного), зрештою підсумувавши: «Ми дуже багато не знаємо з нашої історії і не використовуємо своє слово в інформаційній війні. Наприклад, уявіть лише, які якісні фільми можна було б знімати на всі ці теми. І через ці фільми ми достукувалися б до 1/6 земної кулі, до розбудови якої ми долучилися. Де б вони були, якби ми їм не дали основ державності та християнської віри? Атакувати треба інформаційно. Необхідно словом правди все називати своїми іменами. Без цього буде Russia Today з бюджетом більшим, аніж наші Збройні сили. А історію та внесок Володимира, Святослава, Анни Ярославни й надалі забиратиме собі Росія. В Європі всі знають правду? Ні. Чи знають вони достеменно, хто такі українці? Також, на жаль, ні.
Правдиву історію треба повертати. Нам є чим пишатися. Ми — один із найбільш стародавніх народів.
Раджу почитати виступ відомого журналіста-міжнародника Ланселота Лоутона в британському парламенті 1933 року — це якраз був час, коли нацисти прийшли до влади. Тоді він звернувся до британців, вказавши на те, що вони забули про стародавню націю в центрі Європи. Тоді Лоутон наголосив на несправедливому щодо українців Версальському договорі, який розчленив Україну на чотири частини після Першої світової війни. Лоутон відзначив, що рано чи пізно все повернеться до цього питання, а майбутнє Європи безпосередньо залежить саме від майбутнього цієї стародавньої нації.
На жаль, до цього усвідомлення наш уряд не доріс. Хай би що там казали, але партійно-комсомольські функціонери виявилися спритними в приватизації і в переході лише до частини вільного світу. У царині культури й науки нічого не було зроблено.
Погляньмо на Францію, яка інвестує в культуру і науку величезні кошти. В останній «Білій книзі» (найменування доктрини з питань оборони і національної безпеки. — Ред.), яку я читав при Саркозі, було прописано необхідність збільшити на три мільярди євро витрати на науку й культуру, адже це є основою існування Франції. «Культура та сільське господарство одвічно годуватимуть Францію», — цю національну ідею Франції виголосили ще в XVІ столітті за короля Генріха IV».
ІГОР СМЕШКО З ОТЦЕМ СТЕПАНОМ СУСОМ, ВІЙСЬКОВИМ КАПЕЛАНОМ, НАСТОЯТЕЛЕМ ГАРНІЗОННОГО ХРАМУ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА / ФОТО З ФБ-СТОРІНКИ SMESHKO2019
ЯК ЗДОБУТИ ДРУГУ ПЕРЕМОГУ?
«Ґрунтовна історична розвідка», — так виступ Смешка прокоментував письменник і кандидат фізико-математичних наук Володимир ГАНУЛИЧ, який першим поставив запитання під час зустрічі, продовживши її історичний дискурс. Однак були й інші запитання.
Наприклад: «Як здобути другу перемогу?» — у передвиборчій програмі Ігоря Смешка під цим пунктом значиться повернення Донбасу та Криму.
«Я не астролог і не популіст. Це буде дуже важко, але я абсолютно впевнений, що ми переможемо, — відповів Смешко. — Що нам необхідно для цього зробити? Передусім, виконати свою домашню роботу: міцна економіка та сильна армія. Потрібна реальна реформа армії, реальне переозброєння, реальні сухопутні, військово-повітряні, військово-морські війська та сили спеціальних операцій. Їхня потужність і боєздатність мають бути достатніми для того, щоб навіть якщо Путін піде в наступ (а він до цього підготувався), то щоб за кілька днів у супротивника створилося враження, несумісне з продовженням наступальних дій. Тоді його просто ніхто не підтримає всередині країни.
Однак основа всього — це міцна економіка, яку необхідно насправді реформувати таким чином, щоби забрати корупційну складову і врегулювати тарифне й податкове питання. Потрібно зупинити катастрофічне зубожіння населення.
Маннергейм, коли йому запропонували створити фінську армію, виступив у парламенті і сказав: «Я знаю, як це робити. Але є і ваша робота. Перед тим, щоб я фінського солдата відправляв вмирати, ви повинні допомогти мені зробити життя для фінів таким, за яке варто було б помирати».
Маємо в країні п’яту колону, яка постійно говорить про потребу в мирі. Але нам потрібен не мир за будь-яку ціну, а саме перемога. Вінстон Черчілль правильно сказав: «Якщо між війною і ганьбою нація обирає ганьбу, то отримає і війну, і ганьбу».
«НЕВИВЧЕНІ УРОКИ ГЕТЬМАНАТУ...»
У відповідь на запитання про об’єднання з іншими кандидатами Ігор Смешко зауважив: «Моя дружина часто запитує: «Чому ти протягом усього часу, як ми живемо разом, завжди вибираєш найважчий шлях?» Я б дуже хотів об’єднання. Було багато перемовин. Однак об’єднатися можна лише тоді, коли є спільна ідея і стратегія того, що ми хочемо побудувати.
Дуже раджу вам прочитати мою статтю з двох частин, яку я кілька місяців тому опублікував у газеті «День» (див. №№ 137-138 і №№ 142-143 від 2 і 9 серпня 2018 року відповідно). Назва її — «Невивчені уроки Гетьманату і національна ідея України в сучасних умовах». Там я виклав три основних закони існування демократії, підсумувавши уроки державотворчої діяльності та думки й ідеї гетьмана Павла Скоропадського, а також, враховуючи теперішні знання про сучасні форми європейської демократії, які активно розвивалися за останні сто років».
«ПОТРІБНО СТВОРЮВАТИ ІДЕОЛОГІЧНІ ПАРТІЇ»
У Львові Ігор Смешко заявив про намір і необхідність створення ідеологічної партії. Продовжуючи відповідати на запитання в контексті теми інших кандидатів, він сказав: «44 кандидати — це ознака хвороби української політичної системи. Якби у нас були дві основні партії — консервативна та ліберальна, які ґрунтуються на вірі в демократію, — ось тоді це була б ефективна політична система. Йдеться про дві основні системотворчі партії, крім яких, могли би бути також «зелені» та ін., але вони групувалися б, передусім, навколо цих двох партій. У нас немає жодної такої ідеологічної партії. Їх потрібно створювати. Без цього немає діючої опозиції. Якщо владу не буде контролювати опозиція, то вона, хай би якою була, неодмінно загниє».
На слова Смешка у своїх дописах у «Фейсбуці» відреагував львівський громадський діяч Теодор ДЯКІВ: «Смешко відрізняється від усіх інших кандидатів розумінням різниці між теперішнім пострадянським характером інститутів та інституцій держави, їхнім призначенням, функціями, і тими інститутами та інституціями, які потрібні Україні. Тобто він розуміє зміст потрібних Україні політичних реформ, які відкривають можливості для економічного і соціального розвитку.
Гриценко, Чумак, Безсмертний, Садовий, Наливайченко... виявилися неспроможними створити ідеологічну політичну партію, метою якої була б зміна політичної системи в Україні. Про наміри створення такої партії у Львові заявив Смешко. Залишається сподіватись, що у принципах і способах формування цієї партії він не продовжить гопака на граблях названих попередників».
***
За потенційним формуванням ідеологічної партії Ігоря Смешка (автора статей в історичних книгах «Дня») пильно стежитиме і «День», який уже давно наполягає на необхідності втілення цієї ідеї в життя.
