Напередодні були припущення, що в четвер у Верховній Раді мало відбутися голосування за нового генерального прокурора. Одним з основних кандидатів називали голову фракції БПП Юрія Луценка. Для цього, щоб уникнути проблеми із законом «Про прокуратуру», народні депутати Сергій Алєксєєв та Руслан Князевич навіть подали відповідний законопроект, який дозволяє людині без юридичної освіти обійняти дану посаду. Аналогічний документ «під Луценка» подали Микола Паламарчук та Віктор Развадовський, проте він, за словами авторів, не включає «небезпечну» норму про заочне досудове розслідування і заочне засудження.
Але всі плани парламентарів і Банкової зранку в четвер зірвала заява єврокомісара Йоганесса Гана, який закликав призначити генпрокурором професіонала із юридичною освітою. З одного боку, це породило невизначеність в рядах «активістів» призначення Луценка: врахувати думку єврокомісара чи ігнорувати її і призначати «свого»? З іншого боку, у Верховній Раді так і не змогли знайти необхідні 226 голосів за кандидатуру генпрокурора (це засвідчило й те, що депутати відмовились ставити у порядок денний законопроект Алексєєва—Князевича). Тож питання призначення генерального прокурора вирішили «підвісити» на два тижні і вирішити вже після великодніх свят.
«НАРОДНІ ДЕПУТАТИ ХОЧУТЬ ДЕФОРМУВАТИ ЗАКОНОДАВСТВО, ЩОБ ПРИЗНАЧИТИ ЮРІЯ ЛУЦЕНКА»
Олександр БАНЧУК, експерт Центру політико-правових реформ:
— Найперший аргумент «проти» Юрія Луценка на посаді генерального прокурора у тому, що цього не дозволяє закон. Фактично народні депутати хочуть змінити і таким чином деформувати законодавство, щоб призначити одну конкретну людину. Якщо депутати вже хочуть вносити ці зміни до закону «Про прокуратуру», тоді норму про юридично освіту та стаж слід вводити на перехідний період. А оскільки законопроекти пропонують взагалі скасувати ці норми, це неправильно, бо ми не знаємо, який політик у майбутньому може прийти до влади і як він використає цю норму.
По-друге, генеральний прокурор — не політична посада. Призначення Юрія Луценка — порушення цієї норми, бо він не є рівновіддаленою від політиків фігурою. З цього приводу також є заява ЄС та Ради Європи, про це йдеться в документі Венеційської комісії від 2010 року про незалежність служб обвинувачення, оскільки є відповідні стандарти, згідно з якими прокуратуру має очолювати кваліфікована людина, яка повинна забезпечувати незалежність органів обвинувачення від будь-яких політичних органів влади.
По-третє, закон вимагає 10 років прокурорського або будь-якого іншого юридичного стажу, якого у Луценка немає.
По-четверте, після головування Юрія Луценка у МВС ми не побачили яскравих результатів його діяльності. Якби тоді він провів необхідні реформи, вочевидь, ми б не мали таких трагічних наслідків під час Євромайдану. Реформована міліція так би не чинила — вона б функціонувала незалежно від політичного керівництва у ній і ті дії правоохоронців, які ми побачили під час Революції Гідності, не були б вчинені. Тож якщо дати йому другий шанс і спробувати себе у іншому правоохоронному органі — які є гарантії позитивних наслідків?
США, ЄС і Рада Європи від початку заявляли про те, що потрібно обговорювати кандидатів на посаду генпрокурора аж до того, щоб проводити конкурс. Тоді суспільство розумітиме, чому той чи інший кандидат був призначений керувати ГПУ, а не лише тому, що так хоче Президент. Якщо ми є державою-членом Ради Європи, то є чіткі стандарти, які визначають: щоб служба обвинувачення була незалежною, потрібно забезпечити експертну участь у процесі обговорення кандидатів на посаду генпрокурора. Наші сусіди-поляки внесли в свій закон «Про прокуратуру» норму: перед внесенням президентом Республіки Польської до парламенту кандидатури генерального прокурора відбувається конкурс Крайової ради прокуратури, яка відбирає трьох кандидатів для президента. Тож якщо ми хочемо виконувати європейські стандарти, то маємо дотримуватися цієї норми. Якщо ні, тоді ГПУ залишатиметься політично вмотивованим органом. Зрозуміло, що Президент не дослуховується до цих позицій, тому будь-які форми обговорення означають обмеження його влади. Він цього не хоче, а скоріше бажає жити за азіатськими правилами.
