Призначення колишнього президента Грузії Міхеіла Саакашвілі на посаду віцепрем’єра з питань реформ поки «підвісили». Не вистачило голосів. Чергова спроба, скоріше, відбудеться цієї неділі, 30 квітня, принаймні такий анонс зробив сам Саакашвілі. Ситуація є показовою, адже піднімає як мінімум два запитання. Перше — навіщо все-таки владі Саакашвілі з таким політичним багажем? Друге (головне) — що відбувається в Офісі Президента і «Слузі народу», якщо влада не може провести навіть власні кадрові рішення і змушена кожного разу торгуватися?
З приводу першого, існує багато думок, зокрема про те, що задача Саакашвілі додати драйву в проведенні реформ. Хоча з цим погоджуються не всі. «Талант і місія Міхо Саакашвілі не творення реформ, а проведення під шумок цих «реформ» жорстких репресій, залякування і переслідування всіх більш менш адекватних і розуміючих ситуацію людей в країні. Міхо сплив не випадково — просто Зеленський не зміг запровадити репресії, які під його брендом повинні були відбутися в Україні», — пише експерт Володимир Мартинюк у ФБ.
Наступна версія — за допомогою Саакашвілі хочуть врівноважити внутрішньовидову боротьбу всередині владної команди. Але і тут є протилежна думка. «Версія про врівноважування Авакова фігурою Саакашвілі, безумовно, виглядає в фокусі інтересів Банкової правдоподібною, але нерозумно думати, що Аваков не здогадується і не прийме ситуативних і оборонних заходів. На всякий випадок», — пише у ФБ політичний консультант Олег Постернак.
Ще одна версія. Сам Саакашвілі акцентував увагу на тому, що «Президент мені доручив займатися переговорами з МВФ, міжнародними фінансовими організаціями — Україні потрібно набагато більше допомоги, ніж вона отримує». Це фактично підтверджує у ФБ політичний аналітик Олександр Кочетков: «Не реформ від Саакашвілі чекає Зеленський, не політичної боротьби з корупцією і олігархатом, а щоб тупо дали грошей, закривши очі на провали. Влада не позбутися залежності хоче, а отримати чергову дозу... Тому і не прем’єрську посаду Міхеілу пропонують — адже з неї він розгорнеться..., а грошей клянчити, знищуючи залишки реформаторської репутації».
Тепер, з приводу другого питання. Проблема, насправді, була закладена із самого початку — не були визначені критерії відбору команди і кандидатів в партію «Слуга народу», хоча назвати це партією складно. Точніше критерії були, але вони мало чим відрізнялися від тих, до яких десятиліттями звикли в українській політиці, за виключенням гасла — мають бути тільки «нові», хоча правильним мало б бути — «найкращі». В результаті нова влада знову була сконструйована за принципом клановості і фінансових преференцій, тому приймати рішення, в тому числі кадрові, їм стає все складніше і складніше. Тим більше, коли йдеться про таку неоднозначну фігуру як Саакашвілі.
«Більш ймовірно, що Саакашвілі тягне місцеве олігархічне лобі, — вважає Олег Постернак. — Поява на «1 + 1» і у Шустера на «Україні» красиво було обставлено як медійна «коронація» Саакашвілі, але Коломойський і Ахметов напевно знали, що буде підніжка з боку фракції «Слуги народу». Виходить, що вони запропонували Зеленському підставний сценарій, який показав в результаті, що він всього-лише «зіц-президент», раз не може змусити фракцію слідувати своїм адміністративним примхам? Ну, виходить що так».
Схоже, чинна влада повторює шлях своїх попередників, гребуючи інституційними правилами (читайте статтю «Дня» «Знов за рибу гроші?!.» в минулому номері) і заганяючи себе у дуже складну ситуацію. Що думають експерти?
«ЧАСТИНА ФРАКЦІЇ «СЛУГА НАРОДУ» ПОБОЮЄТЬСЯ, ЩО СААКАШВІЛІ МОЖЕ СТАТИ МІНОЮ СПОВІЛЬНЕНОЇ ДІЇ ДЛЯ ПАРТІЇ»
Володимир ФЕСЕНКО, політолог, голова правління центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
— Я б одразу зробив важливе уточнення: це призначення потрібне не абстрактній владі, а це ідея, яка сподобалася самому Президенту Зеленському, це його ініціатива. Так, судячи з деяких публікацій, які зараз з’явилися, ідею висловив хтось з найближчого оточення, проте він це сприйняв. Поясню чому: думаю, як він сам каже, тому що «шукає ідеальних виконавців». Зеленський досі мріє (хоча це насправді ілюзія) про ідеальний уряд, а сьогодні йому потрібен новий імпульс. Президенту необхідний своєрідний «турборежим», але вже у діяльності Кабміну, а не парламенту. Хто це може зробити? Людина, яка, на думку Президента, емоційно схожа на нього, з такою ж біомоторикою. Вони дійсно в цьому сенсі чимось схожі: обидва схильні до швидких, рішучих дій. Якщо інструментом «турборежиму» минулого року був Андрій Богдан, то зараз, схоже, Зеленський сподівається, що таку саму функцію зможе виконати Саакашвілі. Думаю, що це головний мотив, який схилив Зеленського до цього рішення, хоча йому, вірогідно, багато хто казав, що з призначенням Саакашвілі пов’язані великі ризики.
Саме наявність цих ризиків обумовила складну, досить неоднозначну реакцію у фракції «Слуга народу». В першу чергу, це побоювання, пов’язані з тим, що може повторитися ситуація з Порошенком. Саакашвілі можуть призначити з благими намірами, як імпульс і каталізатор для реформ, як людину, що має іміджево показати схильність та рішучість до реформаторських дій, як потужну та харизматичну постать, яка притягує увагу, проте ризики можливості повторення конфліктів з вищими посадовцями дуже високі. Спочатку це може бути конфлікт всередині уряду, з прем’єром, адже неминуче виникне конкуренція за розподіл повноважень, вплив на державну політику, особливо, економічну. Схожого роду конфлікт виник у Шмигаля з колишнім міністром фінансів Уманським. Так, зараз він повернувся у ролі радника Єрмака, але все одно, такий функціональний конфлікт може виникнути.
Саакашвілі звик, ще за президентства в Грузії, що він самостійно має ухвалювати рішенні, тож і зараз претендуватиме на роль першої скрипки в уряді. Може також, як багато хто підозрює, відновитися і протистояння з міністром Аваковим... Врешті-решт, якщо раптом дії Саакашвілі не будуть успішними, то, як часто буває, він почне звинувачувати у своїх невдачах інших: олігархів, урядовців, а може й самого президента. Ризики конфліктів досить очевидні, проте ніхто не може зараз точно сказати — реалізуються вони чи ні. Думаю, що це головне застереження і у самій фракції щодо його кандидатури.
Так, частини голосів у фракції не вистачає, точніше, відносна більшість може підтримати, але потрібна абсолютна більшість. Тут дійсно є проблема, проте я думаю, що перед тим, як висунути кандидатуру Саакашвілі на затвердження в парламенті, підключиться головний ресурс для впливу на фракцію — сам Президент. Якщо Зеленський публічно підтримає його кандидатуру, прийде на фракцію, скаже, що це потрібно, і що він усвідомлює ризики, проте бачить необхідність в рішучих діях, тоді, на мій погляд, більшість депутатів, хоча і не всі у фракції, підтримають це рішення. Далі потрібні будуть переговори з деякими іншими фракціями, депутатськими групами. Думаю, там теж є резерв голосів. У мене є така підозра, що і частина фракції «Батьківщина» може проголосувати «за», також може підтримати частина фракції «Голос», хоча і там є критики. Можуть знайтися голоси і серед позафракційних депутатів.
Не бачу поки що проблеми: немає ні розколу, ні бунту всередині фракції, але по кадрових питаннях проявляється незадоволення або незгода частини депутатів. Думаю, що в даному випадку, проблема не в тому, що у фракції «разброд и шатание», як казав класик, ні. Питання саме в постаті Саакашвілі. Звертаю увагу, що до Саакашвілі з побоюваннями та зауваженнями ставляться не тільки люди, близькі до Коломойського чи Авакова, там ще є чимало людей, які є послідовними прихильниками саме Зеленського, вони не опозиціонери, але побоюються, що Саакашвілі може стати міною сповільненої дії для партії. Однак підкреслю, якщо Президент прийде і скаже, що треба зробити цей крок, ті люди, які вагаються, підтримають цю пропозицію.
«ВРАЖАЄ ОДНЕ: НА ЯКОМУСЬ ПРИМІТИВНОМУ РІВНІ ПЕРЕБУВАЄ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЮ»
Юрій БУТУСОВ, журналіст, головний редактор «Цензор.нет»:
— Вирішальний день битви Офісу президента з фракцією президента за Михайла Саакашвілі.
Єрмак і Шефір три доби умовляють «слуг народу» голосувати за віце-прем’єра з питань реформ: комусь роздають посади, комусь шлють смс.
Президент і прем’єр зберігають мовчання. Разумков проти призначення Саакашвілі. Голосів не вистачає — фракція чекає на рішення Зеленського.
Але про все по порядку. Отже, 24 квітня «слуги» провалили голосування за призначення Михайла Саакашвілі віце-прем’єр-міністром із питань реформ. Менше 100 депутатів із 248 проголосували на підтримку Саакашвілі в партійному чаті. З цього моменту Офіс президента почав операцію з набору більшості у фракції для вирішення питання.
Однак, за даними на 14.00, ОП вдалося заручитися підтримкою до 170 депутатів, за неділю добитися значного прогресу в зборі голосів не вдається.
Президент Зеленський спілкується із Саакашвілі й обіцяє вирішити питання, але, як видно, намагається представити справу так, ніби самі депутати ухвалили таке рішення. Парадокс, але Зеленський не хоче, щоб його ім’я публічно пов’язувалося з призначенням Саакашвілі, щоб медійно це виглядало проявом його волі!
Річ у тім, що проти призначення Саакашвілі виступають багато гравців у команді Зеленського. З цим не згоден прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Із цим не згоден спікер парламенту Дмитро Разумков, із яким Саакашвілі провів зустріч у неділю, але підтримки не оримав.
З цим не згоден і міністр МВС Арсен Аваков.
Чому вони йдуть проти Офісу?
Багато груп впливу серед «слуг» побоюються непередбачуваних змін балансу сил в уряді і влади в цілому. Повна непублічність лобіювання Саакашвілі показує, що президент зовсім не про реформи думає, призначаючи таким чином Саакашвілі.
Хіба для проведення реформ потрібні такі кулуарні методи?
Хіба заради призначення одного віце-прем’єра Зеленський вибиває негайне звільнення голови податкової Верланова та голови митниці Нефьодова?
Хіба заради проведення реформ президент повинен ховатися від відповідальності за свого кандидата? Операцію з призначення проводить голова Офісу президента Андрій Єрмак за участю помічника президента Сергія Шефіра.
Навіщо це Єрмаку?
Для Єрмака це перспективний досвід — адже якщо вийде зібрати голоси без президента, то значить, Єрмак може вирішити й інші питання самостійно, а там, дивись, і зможе зібрати в парламенті більшість під нового прем’єр-міністра. Тому операцію із Саакашвілі багато «слуг» розглядають як спробу торпедувати щойно складений новий розклад сил, створити новий уряд в інтересах Єрмака.
У неділю низка депутатів фракції, які виступали проти Саакашвілі, отримали смс із запитанням, чи будуть вони голосувати «за», якщо на фракції виступить на підтримку сам президент.
Дивний хід — таких запитань ще не ніколи не розсилали. Це аж ніяк не свідчення сили — адже президент може зібрати фракцію у будь-який момент.
Які варіанти вирішення цієї скандально тривалої справи, яка показує, що всередині команди Зеленський уже не в усьому може розраховувати на сліпий і глухий турборежим, влада почала оформлятися, фракція подробилася на окремі групи впливу.
1. Президент може виступити на фракції і публічно закликати всіх голосувати, а потім виступити перед голосуванням у Раді й оголосити, що саме Саакашвілі буде проводити конкретні реформи. Це найрозумніше і найбільш логічне рішення, якщо, звичайно, мета призначення — саме реформи країни.
2. Запросити до себе в кабінет без розголосу і по черзі всіх стейкхолдерів фракції, всіх непокірних депутатів і вимагати від них голосувати під його особисте слово. Це ще може спрацювати під особисті стосунки з президентом.
3. Роздати посади всім групам впливу, позиція яких критично важлива для того, щоб зібрати 210-220 голосів, різні державні посади у фінансово-економічному блоці, позакривати комусь кримінальні справи, комусь підмахнути судові рішення, комусь зберегти можливість «доїти» конкретні держпідприємства, комусь реструктурувати і відтермінувати борги перед державою.
На даний момент Зеленський іде за третім варіантом, і з цим пов’язані нові призначення у фіскальному блоці уряду. І ці призначення можуть бути далеко не останніми.
Вражає одне: на якому примітивному рівні перебуває управління державою. Все керівництво країни кілька днів витрачає виключно на одне кадрове питання, маючи в руках узагалі всю повноту влади.
Як видно, мати владу і бути владою — це різні речі.
