Зупинимося на президентських рейтингах. Днями одразу три соціологічні компанії оприлюднили дані електоральних настроїв населення. І тут є питання як до самих соціологічних служб, так і до особливостей змісту отриманих результатів, зокрема діяльності тих чи інших претендентів на «престол».
Отже, Центр Разумкова. У випадку проведення президентських виборів найбільшу електоральну підтримку у першому турі виборів отримали б Петро Порошенко (14,0% серед тих, хто має намір взяти участь у виборах), Юлія Тимошенко (8,4%), Анатолій Гриценко (7,2%), Юрій Бойко (6,8%), Святослав Вакарчук (6,6%), Олег Ляшко (6,3%). За Вадима Рабіновича готові віддати свій голос 5,9% учасників виборів, за Володимира Гройсмана — 4,1%, за Андрія Садового — 4,0%, за Олега Тягнибока — 3,0% , за Віталія Кличка — 2,0%, за Арсенія Яценюка — 1,4%, за Петра Симоненка — 1,4%, за Дмитра Яроша — 1,1%, за Надію Савченко — 0,8%.
Центр соціальних досліджень «Софія». Якби найближчої неділі відбувалися президентські вибори і до бюлетеня були включені зазначені кандидати, за кого Ви проголосували б? Юлія Тимошенко — 12,9% (серед тих, хто «обов’язково буде голосувати» або «скоріше буде голосувати»), Петро Порошенко — 9,9%, Юрій Бойко — 9,5%, Анатолій Гриценко — 6,3%, Олег Ляшко — 5,3%, Вадим Рабінович — 5,2%, Андрій Садовий — 4,9%, Святослав Вакарчук — 2,7%, Олег Тягнибок — 2,4%, Дмитро Ярош — 1,7%, Володимир Гройсман — 1,6%, Міхеїл Саакашвілі — 1,4%, Віталій Кличко — 1,0%, Петро Симоненко — 0,7%, Арсеній Яценюк — 0,6%, Надія Савченко — 0,6%.
МАЛЮНОК НІКІТИ ТІТОВА
Компанія «Соціс». За її даними на першому місці Петро Порошенко — 16,9%, а от на другому — Святослав Вакарчук (14,8%). Далі кандидати розташувалися таким чином: Юлія Тимошенко — 13,5% опитаних, Олег Ляшко — 9,5%, Анатолій Гриценко — 9,3%, Вадим Рабінович — 8,7%, Юрій Бойко — 8,6%, Андрій Садовий — 5,3%, Олег Тягнибок — 2,8%, Валентин Наливайченко — 2,5%, Надія Савченко — 1,4%, Арсеній Яценюк — 1,2%.
Бачимо, що по деяких позиціях, показники є абсолютно різними. «А все тому, що одна компанія близька до влади, а інша до «Опозиційного блоку». — коментує «Дню» народний депутат IV—VIII скликань Микола Томенко. — Відповідно, перша показує, що на першому місці Порошенко, на другому — Тимошенко, на третьому — Гриценко, а друга компанія демонструє, що на першому місці Тимошенко, на другому — Порошенко, на третьому — Бойко. М’яко кажучи, я засумнівався в об’єктивності обох досліджень. Насправді, це біда, коли в даних соціологічній компаній (не хочу нікого звинувачувати) простежується елемент кон’юнктури. Не може бути так, щоб у двох серйозній компаній, які працюють на ринку досить давно і начебто дорожать своєю репутацією, була різниця в даних в чотири чи п’ять відсотків. Може бути один чи півтора відсотки, але не настільки багато».
В чому проблема? «У нас замовником є виключно політики, виключно політичні партії, вони таким чином цікавляться, який у них рейтинг, — розповідає керівник департаменту виборчих технологій Агентства моделювання ситуацій Валерій Гончарук в інтерв’ю радіостанції «Голос столиці». — Я скажу більше, фактично всі рейтинги можуть мати об’єктивний характер, але те що нам оприлюднюють, те що нам висвітлюють, тобто вони будуть так чи інакше зроблені саме під замовника. Тобто ті, хто купують ці рейтинги, вони можуть отримати реальну правду, тим більше, якщо вони купують у різних соцопитувань. Але не факт, що ця правдива соціологія дійсно буде оприлюднена з тої точки зору, що її все одно будуть коригувати і будуть акцентувати увагу на цифрах, які вигідні замовники. І АП, і лідери політичних партій, вони в принципі мають можливість отримувати всю реальну соціологію. Але якщо ця соціологія не вигідна для замовника, він просто не буде її оприлюднювати, або оприлюднить в такій формі, яка йому вигідна».
«Безумовно, це є політтехнологією, — продовжує експерт. — Рейтинги можуть діяти як певний мотиватор. Наприклад, коли певній політичній силі треба подолати 5%, а рейтинг пише, що у неї 4,9%. Це досить сильно мотивує виборця, тому що вони розуміють, що таким чином їхній голос може бути вирішальний. Це саме стосується, якщо кандидатові не вистачає кілька відсотків. Коли ми говоримо, наприклад, про технологію 2014 року, першого туру, фактично там на це гралося, що Порошенко не вистачало буквально кілька відсотків, щоб перемогти в першому турі. І це багатьох мотивувало. Зрозуміло, що так само виборці орієнтуються на прохідні політичні проекти. Який сенс голосувати за партію, яка наприклад має 0,1%. Все ж таки вони орієнтуються на перші 5-7 партій, які долають ці 5%, в тому числі на політиків, хто сьогодні є більш популярний і особливо це мотивація діє для виборців, які або слабко розбираються в політиці, або не визначилися, або визначаються в останній момент. Для тих, хто досить чітко налаштований на певне голосування, мають свої симпатії, звичайно, що рейтинги на них не вплинуть, і вони будуть голосувати за того, за кого збиралися голосувати».
Звернемо увагу конкретно ще на два важливі нюанси. Перший стосується третього місця в оприлюднених даних. Адже перші два пункти за різними соціологічними даними належать Петру Порошенку і Юлії Тимошенко. Їхні рейтинги коливають з різницею в кілька відсотків, і в залежності від соціологічних компанії, або певних подій в країні, хтось з них опиняється на першому місці, а хтось на другому, і навпаки. А за третє місце точиться боротьба...
«Фактично жодна компанія не оголошує, хто їх замовляє, — каже Валерій Гончарук. — А окрім того, не секрет, що різні агенції мають різних керівників і різні симпатії. Тому що фонд Разумкова очолював Анатолій Гриценко, тому там завжди будуть високі рейтинги і «Громадянської позиції», і персонально Гриценка. А «Софія» була близька до Андрія Єрмолаєва і він фактично співпрацював з «Опоблоком». Тому там так само може бути ця мотивація. Я не думаю, що там питання похибки в цих опитуваннях».
Тепер щодо Святослава Вакарчука. У ЗМІ вже неодноразово писали про те, що Вакарчук просувається, або його просувають, у найвищу лігу політику. Він не просто почав з’являтися в переліку серед кандидатів, а і зокрема читає лекції на політичну тематику в Україні, або періодично виїздить до Сполучених Штатів для навчання лідерству. Вакарчук став стипендіатом програми Yale World Fellow 2015, в межах якої він чотири місяці навчався в Йєльському університеті. Періодично лідер гурту «Океан Ельзи» «світиться» і на заходах Віктора Пінчука, наприклад, «Завтра.UА».
«Це може бути технологією, але я залишаюся на тій позиції, що не можна обирати президентами людей, тільки тому що вони хороші співаки або спортсмени, — наголошує Микола Томенко. — Так само я проти того, щоб обирати партії, тому що там красиві жінки, чи партії за галузевими ознаками. Місія партії має бути світоглядною. Якщо у бізнес-структур є бажання підтримувати прозахідний вектор розвитку України, потрібно інвестувати в ідеологію, програми, команду партії, а не в музикантів чи спортсменів. Навіть якщо вони мають більшу довіру ніж в політиків, це не означає, що це конвертується в результати голосування на виборах. Месіанський варіант ми повинні залишити в історії, також дістали і заїжджі гастролери, тому українцям потрібно ставати більш раціональними».
Наше суспільство звикло емоційно ставитися до політики, але проявляє і раціональність. Наприклад, до оприлюднених опитувань. Під час програми «Кисельов. Підсумки» на телеканалі «Прямий» від 23 жовтня ведучий поставив питання телеглядачам: Чи вірите Ви результатам опитування щодо популярності політиків і політичних партій? На що українці відповіли: «ні» — 93%, «так» — 7%.
«Показово, що у всіх кандидатів в президенти рейтинги надзвичайно низькі, наголошує Микола Томенко. — Це означає, що склалася парадоксальна ситуація, коли абсолютна більшість населення не довіряє владі, але вона так само не довіряє і опозиції. Це небезпечний симптом, характерний для охлократичного режиму з елементами анархізму, який наразі сформувався в Україні. В нормальних цивілізованих країнах, коли політик має низький рейтинг, він йде у відставку. Український же президент, враховуючи навіть великі фінансові та медійні ресурси, має низький рейтинг, але у відставку не збирається. Бути на першому місці в окремих опитуваннях — це не гордість, адже показники все одно низькі. Так само і опозиція. Я думаю, все, що стосується президентської боротьби, у нас ще попереду, адже суспільство демонструє, що воно поки не визначилося. Для опозиції це велика проблема, тому що їм потрібно думати не за себе, а за країну. Для цього потрібна, як я вже сказав, ідеологія і команда. Інакше є ризик повторити ситуацію президентських виборів 1999 року, коли Кучма використавши політичні технології і фальсифікації обрався на другий термін».
Українцям ще потрібно вийти з певного електорального «коридору», який вже на ранніх підступах формують технологи, використовуючи соціологію, щоб в майбутньому зробити правильний вибір.
