Доки комунальники приводять до ладу клумби та дерева, паркан навколо Верховної Ради підпирають три пожовклі та висохлі ялинки. На них таблички «некомпетентність», «незаконність», «договірняки». Поруч стоять представники правозахисних організацій із плакатами «ЗА компетентного омбудсмана», «За права людини без політичних маніпуляцій», «Омбудсман — не товар, парламент — не базар». Вони пояснюють: ялинки — це «несвіжі» кандидати на посаду Уповноваженого ВР із прав людини, якого не можуть обрати майже 10 місяців. А парламент порівняли із базаром, бо політичні сили обмінюють посади на голоси своїх депутатів.
СКЛАДНОЩІ ЗАМІНИ
За статтею 5 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини», строк повноважень омбудсмана — п’ять років. Тобто, наступника Валерії Лутковської мали призначити ще наприкінці квітня 2017 року. У травні з’явилося троє претендентів, обрати одного мали через двадцять днів після висунення усіх кандидатів. Голосування мало відбутися 6 червня, але парламент так до нього і не дійшов, а Лутковська далі виконує свої обов’язки. Утім, таке перепрацювання — підтвердження того, що у кадрових питаннях влада нікуди не поспішає без нагальної політичної потреби. Схожа історія з ЦВК, більшість членів якої вже давно відпрацювали свої законні сім років. Аналогічна ситуація з Рахунковою палатою, або з призначенням послів в окремих країнах і т.д.
Чергова спроба обрати Уповноваженого запланована на 15 березня. Претенденти ті ж самі: Людмила Денісова від «Народного фронту», Сергій Алєксєєв від «Блоку Петра Порошенка», Андрій Мамалига від Радикальної партії Олега Ляшка. Але таким станом речей незадоволені ані правозахисники, ані профільний комітет.
З ялинок поволі обсипаються голки, вітер розносить їх по площі під парламентом. «Ми закликаємо винести ці кандидатури за межі процедури так, як українці вже повиносили зі своїх домівок новорічні ялинки, — каже Тетяна ПЕЧОНЧИК, голова Центру інформації про права людини. — Ці кандидати — політичні, правозахисна спільнота не має до них довіри. Навіть за часів Януковича, коли обирали попереднього Уповноваженого, ми мали абсолютну іншу якість кандидатів, які були досвідченими правозахисниками. А цього разу процес закрили і повністю усунули національні та міжнародні правозахисні організації». За словами Тетяни, своє занепокоєння цим керівництву країни висловлювали представники ООН, ОБСЄ, Європейської мережі національних інституцій із прав людини, Freedom House та Amnesty International.
ВІДКРИТІСТЬ ТА... ФОРМАЛЬНІСТЬ
Правозахисники підкреслюють: обирати із цих трьох кандидатів не можна не тільки тому, що дедлайн призначення омбудсмана за законом минув ще у червні. Для цієї посади має оголошуватися відкритий конкурс із чіткими та загальнодоступними правилами. Ці ж претенденти були висунуті після кулуарних домовленостей без консультацій із громадськістю. Тож учасники акції вимагають перезавантажити процес обрання Уповноваженого за прозорою конкурсною процедурою. Зі свого боку правозахисна спільнота готова долучитися до розробки положення та критеріїв відбору, формування конкурсної комісії та, звичайно ж, висунути гідні кандидатури на цю посаду.
За законом, омбудсманом має бути людина із досвідом правозахисної діяльності. На думку організацій, аргументи у трійки претендентів заслабкі: Денісова у свій час очолювала Міністерство соціальної політики, а нині — профільний комітет ВР, Алексєєв на комітетських слуханнях згадував про свою законопроектну діяльність, Мамалига ж апелює до свого адвокатського досвіду та допомоги учасникам бойових дій. Про плани на п’ять років у ролі омбудсмана навіть не йшлося. «Парламент формально поставився до найважливішого критерію, — переконана Тетяна Печончик. — Правозахисник має відстоювати права людини у стосунках із владою. А такий підхід демонструє лише нерозуміння прав людини». Олександр ПАВЛІЧЕНКО, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, додає: «За три роки в Раді ні разу не заслухали щорічну доповідь Уповноваженого про стан дотримання прав та свобод в Україні. Парламенту не цікаво, чи порушуються в державі права людини. Це теж говорить про політизоване сприйняття цієї посади».
Ситуація ускладнюється ще й тим, що у ВР не можуть вирішити, обирати Уповноваженого відкритим голосуванням чи таємними бюлетенями. «Депутати вирішили підкоригувати законодавство, щоб фракції могли контролювати процес голосування, а їхні представники не могли проголосувати за «не того» кандидата, — каже Павліченко. — Лише до двох із трьох необхідних законодавчих актів були внесені зміни. Тобто, регламент підправили, а в законі залишилася норма про голосування таємними бюлетенями. Тепер голосування порушить закон, за якою б процедурою воно не відбувалося».
На це звертає увагу і профільний комітет із питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. У своїй заяві до спікера Андрія Парубія депутати сперечаються із колегами з регламентного комітету, які прирівняли процедуру обрання омбудсмена до аналогічної щодо голови ВР і зробили висновок, що вона має бути відкритою. Члени комітету вважають, що така поправка до регламенту грубо порушує закон. Вони наголошують: усунути протиріччя у двох законах України можна лише шляхом внесення змін та приведення їх до єдиного стандарту. Інакше, як і сказав Павліченко, порушень не уникнути.
ЗАМКНУТИ СИЛОВЕ КОЛО
Правозахисники заявляють: посада омбудсмена стала заручником політичних торгів між фракціями. Минулого літа на іншій шальці терезів лежала посада голови Рахункової палати, нині — голови Нацбанку.
«Дійсно, голову Нацбанку не можуть обрати, бо ще немає домовленості щодо омбудсмана, — підтверджує їхні слова народний депутат Ігор ЛУЦЕНКО. — Ця людина має убезпечувати громадян від тиранії й порушення прав людини. Лутковську хочуть замінити тією кандидатурою, яка закриватиме на це очі».
«Якщо силовий блок та омбудсман контролюватимуться однією політичною силою, запрацює кругова порука, — вважає Тетяна Печончик. — Кричущі порушення прав людини будуть замовчуватися. Багато українців, які відстоюють індивідуальні права, не отримають підтримки Уповноваженого, бо ця людина підігруватиме владі. Без незалежного омбудсмана країна скотиться до авторитаризму».
Окрім реагування на порушення прав людини та звернення громадян представники Уповноваженого моніторять місця несвободи, опікуються захистом персональних даних та приватності й доступом до публічної інформації, долучаються до протидії дискримінації. Війна поставила перед ними нові завдання — допомога внутрішньо переміщеним та постраждалим від бойових дій особам, а також обмін полоненими. Активісти побоюються, що політична кандидатура без досвіду та авторитету зупинить і ці процеси та нівелює усі здобутки правозахисників та офісу за час існування інституту омбудсмана в Україні. Чи дослухаються депутати до їхніх вимог, чи все ж пожертвують захистом прав та свобод на користь політичних інтересів — стане зрозуміло найближчим часом.
