Зниклий екс-президент України Віктор Янукович подав позов до Європейського суду з прав людини. Причина — нібито «регулярні порушення Україною прав людини щодо нього». «Україна неодноразово порушувала його права людини. Він просить суд визнати порушення його прав згідно з Європейською конвенцією про права людини, включаючи право на справедливий судовий розгляд (стаття 6), право на ефективне розслідування спроби замаху на його життя і право на захист (стаття 2), а також право не піддаватися дискримінації за його політичний статус і думки (стаття 14), — повідомили у фірмі Joseph Hage Aaronson LLP, яка представляє інтереси Януковича. — Яскравим прикладом такого надзвичайно політично мотивованого судового рішення проти президента Януковича, серед багатьох інших, є рішення Печерського суду, що дозволило провести спеціальне досудове розслідування у справі проти президента за його відсутності, при цьому відмовляючи йому у праві брати участь у процесі в режимі відеоконференції».
Цей факт звучить як цинічне знущання з пам’яті жертв Небесної сотні. Адже, як нещодавно заявив прокурор ГПУ Владислав Куценко, Янукович особисто давав наказ про використання зброї проти активістів Майдану. Але в епізоді з позовом екс-президента можна звинуватити й українську владу, яка проявляє мало ентузіазму і професіоналізму в розслідуванні резонансних злочинів і допускає реінкарнацію в українській політиці старих політичних діячів, які фактично довели країну до стану війни. Тут варто пригадати і «справу Гонгадзе-Подольского», і розстріли на Євромайдані, і розслідування російської агресії, участь Леоніда Кучми в Мінському процесі, повернення команди Януковича на екрани телевізорів, а також участь у місцевих виборах сепаратистів.
Усі ці питання «День» обговорив з екс-народним депутатом, головою координаційної ради Всеукраїнського громадського руху «Сила права» Андрієм СЕНЧЕНКОМ:
— Будь-який громадянин може подати проти своєї держави позов до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Інше питання — як його буде розглянуто і які будуть його результати. Міру ж адекватності Януковича коментувати я не берусь.
Думаю, ті юристи, які його обслуговують, оцінили зокрема неохайність і продажність української правоохоронної системи, яка була зобов’язана належним чином задокументувати злочинні дії Януковича і далі діяти в правовому полі. З урахуванням того, що цього не зроблено, а подекуди навіть було знищено докази злочинів режиму, на цьому й може базуватися оцінка перспектив тією стороною. Але я думаю, що варто не стільки аналізувати аргументи Януковича, скільки приводити до тями українську владу.
— Низька активність правоохоронних органів і державних інститутів у питаннях захисту інтересів держави і громадян у міжнародних судах і стала причиною створення вашої ГО «Сила права»?
— Ми займаємось правовою допомогою громадянам, які постраждали від російської озброєної агресії — це п’ять категорій громадян. Перша — найбільш масова — вимушені переселенці, яких, за різними оцінками, від 1,5 до 2 млн осіб. Друга — найважча — сім’ї військових і простих громадян, загиблих у результаті воєнних дій. Наступна категорія — поранені і покалічені. Четверта — люди, що побували в полоні. Й остання категорія — громадяни, що втратили особисте майно. Є шоста категорія людей, із якими поки що складно працювати, — громадяни України, які перебувають на окупованих територіях. Безумовно, воєнна агресія завдала збитків більшості з них, але поки що вони не готові подавати до суду на державу-агресора внаслідок того, що вони якоюсь мірою її заручники.
Ми допомагаємо цим людям оформити документи і повністю супроводжуємо цей процес. Це об’ємна робота, яка вимагає розгортання інфраструктури. Ми діємо лише за рахунок добровільних пожертвувань — у нас за спиною немає держави, і ми не залучаємо для цього олігархів. Упродовж місяця ми розраховуємо відкрити громадські приймальні в половині обласних центрів, а до кінця року — взагалі у всіх.
Влада ж лише імітує цю роботу, причому робить це абсолютно безсовісним чином. Наприклад, за гроші канадського уряду було відкрито 100 приймалень для надання первинної юридичної допомоги громадянам. Але ця програма звиродніла в безсовісний піар за чужий рахунок у своїх інтересах з боку представників уряду. Насправді там не виявляється жодної допомоги і вимушені переселенці, які зверталися до таких приймалень, не отримали взагалі жодної допомоги.
— Фактично, волонтери в Україні займаються забезпеченням армії, добровольці першими йдуть захищати державу. Тепер громадські організації рухають процес судових позовів проти агресора. Де ж роль держави в цьому процесі?
— Якби ця діяльність була за допомогою держави, а не замість, це було б добре. Але в нас виходить, що держава не виконує свої основні функції. По-друге, нинішні можновладці розкладають весь механізм державної влади — неадекватними держпризначеннями, порожнім піаром замість розв’язання питань, не створюючи нові механізми влади, а просто руйнуючи старі. У результаті настає параліч і розклад структур державної влади.
— Яка ваша оцінка тим міжнародним позовам України проти Росії, про які так багато заявляли офіційні особи держави? Які в них перспективи?
— Наприклад, що стосується Гаазького трибуналу, у нас є передумови для позитивних результатів, але все залежить від якості роботи українських правоохоронців і влади. Знову ж таки, ми зіткнемося з тією міною, яку підклав Президент, так і не назвавши все своїми словами. У нас як і раніше відбувається «АТО», а не війна, проти нас воюють «терористи» і «сепаратисти», а не окупанти. Від усього цього віє «внутрішньою проблемою», а не військовою агресією іншої держави проти України.
Міжнародні суди розглядають ці питання докладно і довго. Сплине час і буде ще складніше довести, що це була російська агресія, а не внутрішнє збройне протистояння. Тому те, що ми робимо на користь громадян, у тому числі супроводиться документуванням і юридичним оформленням фактів і доказів російської агресії. Це допоможе при розв’язанні і інших питань.
Якщо говорити про міжнародний трибунал по малазійському Боїнгу, то в тому чи іншому вигляді він обов’язково відбудеться. Але, на мій погляд, те, що Росія зараз перешкоджає цьому процесові, вона непрямим чином визнає свою провину. По-друге, росіяни самі штовхають до того, щоб цей злочин розглядали національні суди або інші органи, створені країнами, які вважають себе потерпілими від цієї трагедії. Росія ж, як країна-агресор, втратить судовий імунітет для даних судів. Наприклад, влітку цього року Обама скасував акт Президента США 1993 року, який давав імунітет Російській державі від приватних осіб на території Сполучених Штатів. В Україні РФ теоретично має судовий імунітет, але це питання має бути врегульоване Верховним Судом або Верховною Радою. Адже фактично з моменту збройної агресії проти Української держави цей імунітет діяти не може.
Нам же намагатися спиратися лише на міжнародні суди, коли йдеться про мільйони потерпілих, важко. Адже ЄСПЛ не може розглянути 2 млн. позовів громадян України — для цього існує національна судова система, яка повинна взяти на себе весь тягар встановлення обставин і оцінки доказів. А вже «відсіяні» і відібрані справи далі можуть бути використані на подальших етапах для звернення на стягнення з російського майна за кордоном.
— Зараз ми наближаємося до других роковин початку Євромайдану, і ГПУ знов активізувалася з розслідуванням злочинів під час протестних акцій. Нещодавно звучали заяви представників ГПУ про відсутність російського сліду в цих подіях. Як ви прокоментуєте ці процеси?
— У мене є бридке відчуття того, що на якомусь етапі, можливо навіть півтора роки тому під час першої зустрічі, «нормандський квартет» вирішив кинути Україну назад в обійми Росії. Є багато симптомів того, що так це й відбувається. Участь Кучми в Мінському процесі це опосередковано доводить.
Ми, як громадяни, точно з цим не погодимося, але, можливо, вустами Шокіна хочуть зняти цей аспект напруження в стосунках із РФ. Хоча на тлі війни і тисяч загиблих відновлення нормальних стосунків із Росією неможливе — в короткі терміни і при збереженні нинішнього російського керівництва.
— Зараз відбувається фінальний етап місцевої передвиборної кампанії. Але ми бачимо, як на неокупованій території Донбасу відбуваються волаючі випадки порушень, скандали і висунення в кандидати колишніх посіпак окупантів. Таким чином, існує небезпека легітимації фактичних зрадників на місцевому рівні з новими повноваженнями в результаті децентралізації.
— Насправді, ця проблема ще глибша, ніж просто легітимація окремих персонажів. Щодо Маріуполя і сходу країни — це окремий проект, який реалізує Кремль зі своїми підручними з українського боку. Взагалі, все, що стосується ситуації на неокупованій частині сходу України, вписується в рамки проекту «Маріупольсько-Запорізької республіки» за допомогою виборів на прифронтовій території.
Росія змінила тактику в Україні — окупанти більше не захоплюють адмінприміщення і не руйнують інфраструктури — вони фінансують захоплення влади в певних регіонах, а потім звідти розгойдуватимуть ситуацію. Це продовження війни, але вже іншими методами. Даний план спирається на патологічну жадібність сьогоднішньої влади і корупцію ряду відомих політичних партій.
