Позавчора увечері Президент України Петро Порошенко затвердив положення про Дорадчу міжнародну раду реформ та її персональний склад на чолі з екс-президентом Михаїлом Саакашвілі. Під його керівництвом будуть такі відомі політики: екс-прем’єри Карл Більдт (Швеція), Мікулаш Дзурінда (Словаччина), Андрюс Кубілюс (Литва), сенатор США, голова Комітету з питань збройних сил Сенату США Джон Маккейн, голова Комітету Європейського парламенту у закордонних справах Елмар Брок, член Європейського парламенту Яцек Саріуш-Вольський, старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки Петерсона, професор Андерс Ослунд. Усі вони, якщо вірити тексту указу, дали згоду на участь у цьому органі.
Здавалося, пересічна подія — створення чергового органу для надання пропозицій і рекомендацій щодо здійснення в Україні реформ на основі кращого міжнародного досвіду. Але вже пізно увечері після публікації цього указу на сайті Президента стався конфуз. Один із учасників цього дорадчого органу голова Комітету з питань збройних сил Сенату США Джон Маккейн заявив, що не давав згоди на включення до цієї Дорадчої ради. А на сайті після прізвища Маккейна написано «за згодою». Зрозуміло, що новину про цей скандал швидко поширили світові ЗМІ.
Сенатор Маккейн у інтерв’ю BuzzFeed News, зокрема, повідомив: «До мене надійшла така пропозиція від України та Саакашвілі, але я сказав, що можу на це погодитися, проте мені треба розглянути всі нюанси, чи буде це юридично правильно з точки зору нашої етики». При цьому сенатор додав: «Звісно, я із задоволенням зробив би все, що можу, аби допомогти Україні, та маю переконатися, що це відповідає правилам Сенату».
«День» звернувся до експертів з проханням прокоментувати створення цього нового дорадчого органу.
«Я НЕ ВІРЮ, ЩО НЕМАЄ УКРАЇНСЬКИХ НОРМАЛЬНИХ РЕФОРМАТОРІВ, ЯКІ Б МОГЛИ ПРАЦЮВАТИ»
Юрій ЩЕРБАК, громадський діяч, екс-посол України в США, Канаді та Iзраїлі, Київ:
— Спочатку треба мати бажано письмову згоду цих осіб, адже це не просто пересічні люди. Це все мають зробити дипломати неофіційно, підготувати і тоді вже публікувати.
Щодо самої ідеї створення Дорадчої міжнародної ради реформ, це скоріше спекулятивний крок. Тому що вже достатньо створено всіляких додаткових надбудов і прибудов і різних інституцій, які нічого, по суті, не змінять, якщо самих реформ не буде.
Треба, на мій погляд, запропонувати, припустимо, не більше п’яти, а то й три головні реформи, які повинні бути запроваджені. Причому треба у першу чергу провадити реформи, спрямовані на полегшення долі населення. Жодні реформи не будуть сприйняті, якщо вони не торкатимуться більшості людей. Це будуть просто розмови і бюрократичні балачки.
Також важливим було б створити електронний уряд, але так, щоб він ефективно працював, щоб міг кожен по Інтернету чи на терміналі зайти і вирішити питання отримання якихось довідок. Жах, коли всі інституції чи органи соціальної допомоги розкидані по різних місцях. Бідні пенсіонери змушені їздити з місця на місце. Це знущання, якщо у владі не розуміють цього, то вони будуть приречені на те, що буде новий Майдан. Відтак, дуже важливо визначити основні напрямки реформ.
По-друге, це демонополізація, деолігархізація. Ми весь час чуємо про змови торговельних мереж, які знову підвищують ціни. Адже у нас ціни вищі мінімум вдвічі за європейські, а за американські — втричі. І нічого не робиться у цьому плані. Населення повинно зрозуміти, що реформи справді ідуть, інакше не повірять.
Я розумію, що багато зроблено і що змінити бандитський режим Януковича не просто. І до кадрів виникає багато запитань. Але все одно потрібно робити щось конкретне. Якщо немає грошей, дуже важка ситуація в країні, то треба дати людям свободу. Немає іншого шляху. І треба пом’якшити бюрократичну ситуацію в країні.
А якщо в Кабміні залишилися структури незмінними, такими, як я ще працював міністром одразу після проголошення Незалежності України (тоді, я пам’ятаю, міністр нічого не міг зробити без всевладного апарату, який сидів у Кабміні), то про які реформи йдеться? На жаль, це може закінчитися тим, що іноземні учасники в уряді розчаруються і через рік чи два гримнуть дверима і скажуть: ми не беремо участі в таких реформах. Треба думати про наслідки.
Я не вірю, що немає українських нормальних реформаторів, які б могли працювати. Не думаю, що всюди було б правильно ставити іноземців. Я не проти цього, але хай вони будуть головними радниками, а не дійовими особами. Ми сьогодні на власному досвіді бачимо, що було, коли варяги прийшли в Київську Русь. Це було визнання безсилля бюрократичного апарату Київської Русі, коли запросили жорстоких чужих людей, які прийшли сюди і створили військовий режим.
Для мене було б краще, якби Олександр Пасхавер став головним радником з реформ, бо він чудово розуміє, у чому вони полягають і якими повинні бути, ніж іноземці з гучними іменами.
Думаю, всі ці ради — добре, але треба зосередитися на серйозних речах, у тому числі на проблемі безробіття. І тут головним питанням є відновлення інфраструктури, знищеної у прилеглих районах із зоною АТО. Тому треба набирати людей, давати кошти, щоб вони мали роботу в цих районах. Якщо ми не доведемо за два роки, що Україна може процвітати, на відміну від тих бандитських терористичних режимів «ДНР» і «ЛНР», ми принципово програємо війну з Росією. Ми маємо цього уникнути, інакше Україна не буде існувати. Це треба розуміти. Ми можемо довести це лише власними реформами і перспективами економічного процвітання. А це не відбувається, немає системних реформ. У цьому вся проблема.
Що тут може вдіяти Маккейн, який прекрасно знає глобальну безпекову ситуацію, роль Росії як ворога Сполучених Штатів і європейської демократії та головного ворога України? Але він не знає реалій нашого економічного життя і навряд чи може щось порадити. Потрібні інші радники. Рада — це добре, а ми що, самі не розуміємо, перед якими викликами стоїмо? А це, насамперед, величезне зубожіння населення. І про таке треба думати теж, навіть коли триває війна.
«ЦЕ ПОТУЖНА РАДА ЕКСПЕРТІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ»
Павло ШЕРЕМЕТА, екс-міністр економіки, Київ:
— Я вважаю, що це потужна рада експертів державного управління. Інша річ, що в Україні проблема не з радниками, у нас їх більше, ніж треба. У нас проблема в тому, що не вистачає людей, не вистачає інституційної здатності впроваджувати в життя поради, які нам дають. Бо переважно поради одні й ті самі, наприклад, очистіть країну від корупції. Скільки разів можна давати одну й ту саму пораду? Що у нас роблять з цього приводу? Дуже мало. Ми можемо створити ще одну раду, і вона нам знову буде говорити: позбудьтеся корупції. Вважаю, зрозуміло, що треба подолати корупцію. А хто це буде робити?
А ця Дорадча міжнародна рада реформ — хороша, я багатьох людей знаю. Вони крупні спеціалісти з питань державного управління, з питань економіки. Там проблем немає.
Що ж до ситуації з Маккейном, на мою думку, трішки поспішили з цим питанням. Таке буває. Сенатор Маккейн — великий друг України. Думаю, це робоче питання, і воно утрясеться.
ДОВІДКА «Дня»
Дорадча міжнародна рада реформ, згідно з покладеним на неї завданням, зокрема, готує пропозиції та рекомендації щодо визначення напрямків і механізмів здійснення в Україні реформ на основі кращого міжнародного досвіду, а також коригує у разі потреби процес впровадження реформ з урахуванням суспільно-економічної ситуації в Україні та світі; подає пропозиції щодо розгляду питань на засіданнях Національної ради реформ; готує висновки про актуальність реформ та відповідність механізмів їх впровадження принципам реформ тощо.
