Другий день в Україні і світі обговорюють спецоперацію, яку провели в афганському Кабулі українській військові. Причому дізналися ми про це не від українських ЗМІ чи представників влади, а завдяки західним журналістам. Відома канадська газета The Globe and Mail із захопленням розповіла про «безстрашну спецоперацію» українців по евакуації 19 афганських перекладачів і членів їхніх сімей. Журналісти повідомили, що рятувальна операція була проведена 27 серпня вранці (за день до цього Афганістан покинув останній канадський евакуаційний літак), буквально через кілька годин після атаки терориста-смертника біля воріт кабульського аеропорту (загинуло близько 200 афганців і 13 військових США).
В статті йдеться про те, що українські військові пішки увійшли в Кабул. Їх завданням було супроводити в аеропорт два мікроавтобуси з перекладачами та їхніми сім'ями, які прямували в Канаду, — загалом 19 осіб. Українські військові оточили і супроводжували машини останні 600 метрів до аеропорту. «Колона увійшла (в аеропорт – ред.) завдяки українцям. Ми просто відправили їм фото номерів наших автомобілів … і вони прийшли на місцевий ринок, щоб знайти нас. Вони запитали "Україна?", ми відповіли "Так!", і вони супроводили нас», — розповів Мохаммед Шаріф Шараф, 49-річний батько п’ятьох дітей, який 10 років працював фіксером і перекладачем, допомагаючи The Globe and Mail висвітлювати роль Канади у війні в Афганістані.
Дві попередні спроби евакуювати групу афганців, організовані Міноборони Канади і Держдепом США, провалилися, бо передбачали, що вони змогли б самі дістатися до аеропорту. Це виявилося неможливим через хаос за межами аеропорту, де тисячі жителів Афганістану зібралися в надії на евакуацію. Видання підкреслює, що український план виявився успішним, на відміну від американського і канадського, завдяки рішенню залучити спецзагін. «Ми всі були здивовані. Протягом місяця я намагався зробити все, щоб нас бодай хтось забрав. Ми просили американців, канадців, катарців, всіх – і жодного рішення. Вони боялися вийти. Українські солдати були для нас ангелами. Вони виконали виняткову роботу. У них великі серця», – сказав Джавед Хакман, 33-річний батько чотирьох дітей, який два роки пропрацював з канадським спецназом в Кандагарі.
В коментарі канадському виданню український міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявив, що Канада запросила додаткову допомогу – і Україна буде рада допомогти. За його словами, спецоперація в Кабулі показала можливості Збройних Сил України та причини, чому нашу країну треба прийняти в НАТО. «У цих жахливих обставинах наші військові продемонстрували хоробрість, високий клас і зразковий професіоналізм», – додав голова МЗС.
В Україні також із захватом сприяли цю інформацію. Але не всі. «Наш спецназ я оцінюю за результатами бойових дій. У нас на окупованих територіях більше 400 громадян України кинуті в підвали за те, що вони начебто співробітничали з Україною. Варто хоча б когось звідти витягти, - коментує «Дню» головний редактор інтернет-видання «Цензор» Юрій Бутусов. - Цим людям загрожує реальна небезпека і вони піддаються тортурам. Ліквідація російських терористів, підрив воєнної бази, складу – всього цього немає. Але є картинка того, як ми вивозимо людей із Кабулу. Тут я вбачаю більше піару ніж сенсації. До 31 серпня в Кабулі таліби не проводили жорстких обмежувальних заходів».
«А що, власне, в Афганістані роблять українські ССО (Сили спеціальних операцій – ред.)? Існує якась угода за якою ми мусимо надавати допомогу США та їхнім союзникам? Може Афганістан – то наша війна? З якого переляку українці пішли рятувати перекладачів, що співпрацювали з американцями, коли їх відмовилися рятувати самі ж американці? Як в Афганістані опинилися військовослужбовці Збройних Сил України? Чому українське суспільство про них дізнається не від генштабу ЗСУ і не від Міноборони – а з іноземної преси? Що це за таємниці такі, коли українських військових під час війни засилають далеко за кордон? Зрештою, а що у українських ССО більше нема роботи на Донбасі?», - пише у ФБ, крім слів подяки українським військовим, письменник Дмитро «Калинчук» Вовнянко, звертаючись до керівників країни (цитуємо частково).
Можливо в деяких моментах автор має рацію, але це той випадок коли людина не розбираючись в тематиці, береться коментувати складні питання. По-перше, спецоперацію проводили не ССО, а спеціальний підрозділ Головного управління розвідки Міністерства оборони України. По-друге, якщо вже бути точними, то афганські перекладачі співпрацювали з канадцями, а не американцями. Це як мінімум, більше про спецоперацію українців в Кабулі розповімо нижче. А поки все-таки про важливість для іміджу України реалізація подібних операцій.
«Деяка паралель на тему дій нашого спецназу в Афганістані. Багато хто висловлюється, що не варто перебільшувати роль і значення цього випадку для іміджу України. Мовляв, локальний, ситуативний, випадковий успіх. Хибне уявлення, - пише у ФБ президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар. - Ставлення США до Польщі зазнало позитивних змін не в останню чергу завдяки польському спецназу "Гром" (Jednostka Wojskowa Grom) і його діям в Іраку. Лише один приклад. В районі Басри необхідно було захопити 2 величезні термінали для перевалки сирої нафти. Поруч з терміналами були причали для суден-контейнеровозів та важливий залізничний вузол. Необхідно було не допустити повторення ситуації 1991 року. Тоді під час операції "Буря в пустелі" в окупованому Кувейті іракці злили нафту й підпалили, що спричинило гігантську техногенну та екологічну катастрофу. Завдання було тим більш небезпечне ще й тому, що супертанкер щойно завантажився на терміналі. Перед операцією бійці "Грому" писали прощальні листи родинам. Завдяки ретельному плануванню операція та високопрофесійним діям бійців, які нічим не поступалися підрозділу американських морських котиків, що також був задіяний, вона тривала 15 хв. Підрозділу "Гром" вдалося захопити термінали без жодних втрат і знешкодити усі вибухові пристрої встановлені там іракцями. Збігнев Бжезінський, колишній радник президента США з питань національної безпеки, згодом дав таку оцінку: "Підрозділ Grom абсолютно дорівнює підрозділу Delta. Це дуже велике досягнення, яке дає Польщі важливу міжнародну перевагу". Він знав, що говорив... Так що не варто применшувати і нехтувати нашими перевагами».
А тепер більше про саму спецоперацію розповідає генерал-майор Служби безпеки України, колишній заступник голови СБУ (березень 2014 – червень 2015 рр.) Віктор Ягун: «Спецоперація в Афганістані апріорі не може бути піаром, тому що всі місії, які були задіяні країнами по вивезенню своїх громадян, або громадян інших держав на своїх літаках, забезпечувались охороною своїх спецпідрозділів. Адже було неможливим забезпечення безпеки літального апарату на території кабульського аеропорту внаслідок того, що система безпеки була зруйнована. Комплекс заходів могли забезпечити лише спецпризначенці. Як правило – це військові спецпризначенці. … Коли пишуть про ССО в згаданій операції українців в Афганістані, то це помилка. То були не ССО, а спеціальний підрозділ Головного управління розвідки Міноборони. Цей спецпідрозділ дуже малочисельний, але досить бойовий і ефективний. Бойовий, тому що це аналог «Альфи» в Службі безпеці. Там виключно офіцери, які мають спеціальну оперативну, навіть мовну підготовку, і, відповідно, можуть орієнтуватися в надскладних ситуаціях закордоном. Тому цей спецпідрозділ унікальний».
«Наші партнери просто знали, що ми є краще підготовлені до існуючих там умов, - розповідає далі Віктор Ягун. - Є такі нюанси на які мало хто звернув увагу, але наші спецпризначенці були екіпіровані таким чином, що елементи одягу не наражали їх на небезпеку. Вони не звертали на себе увагу і хоч не були абсолютно подібні до місцевого населення, але, умовно кажучи, злились з середовищем. Таким чином українці дійсно пішли вперед і виконали задачу. Насправді, йдеться про невелику відстань – 600 метрів. Але ця відстань якраз була критичною. Ті два мікроавтобуса просто не могли проїхати цю відстань без неприємних і небезпечних пригод, адже вперлись в натовп і озброєну охорону талібів. Був контакт з талібами і останні не гарантували безпеку, але все ж таки пропустили автобуси з біженцями. Таким чином операція була здійснена».
І ще один дуже важливий момент. «Спецпризначенці, які працюють в операціях закордоном не приймають безпосередньої участі в бойових діях, - пояснює Віктор Ягун. - Це представники стратегічної розвідки і відповідно у них інший рівень підготовки. Таких унікальних бійців не можна пускати в безпосередні бої. У нас вже була така історія в 2014-му році, коли ми вимушені були використовувати і «Альфу», і інші спецпідрозділи елітних частин для бойових операцій. Ми тоді отримали значні втрати при тому, що користі ці кроки не принесли, адже ці бійці заточені під інші завдання. Потім є Сили спеціальних операцій (ССО), є армійська розвідка, яка власне навчена для того, щоб приймати участь в бойових діях на території ворога в безпосередніх бойових порядках».
Детальне інтерв’ю з генерал-майором Віктором Ягуном читайте в п’ятничному номері «Дня». Українські військові, ризикуючи власними життями, дійсно, провели унікальну спецоперацію. І ними варто пишатися.
