Напередодні осінньої передвиборчої кампанії до органів місцевого самоврядування Верховна Рада схвалила новий закон «Про місцеві вибори». Але під час підготовки цього важливого документу розгорнувся справжній гострий сюжет. Головною вимогою громадськості було запровадження замість змішаної (пропорційно-мажоритарної) — пропорційної виборчої системи з відкритими списками, а також двотурових виборів міських голів. Вона б мала передбачати голосування не лише за політичну силу, а й за того кандидата, якого він хоче бачити на першому місці в партійному списку.
Саме це і стало предметом як відкритих дискусій, так і кулуарних торгів із маніпуляціями. В результаті — до законопроекту перед остаточним ухваленням було подано близько 1600 поправок, заради розгляду яких у повному обсязі на минулому тижні коаліція навіть подумувала зібрати позачергове засідання парламенту. Проте не було ні позачергового засідання, ні розгляду поправок. На засіданні Ради у вівторок народні депутати достатньо швидко ухвалили багатостраждальний законопроект. Чому? І за якими правилами все-таки голосуватимуть українці в умовах заявленої децентралізації?
КОМЕНТАРІ
«ЗАПРОПОНОВАНА СИСТЕМА НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ ВІДКРИТИХ СПИСКІВ»
Ольга АЙВАЗОВСЬКА, координатор виборчих і політичних програм громадянської мережі ОПОРА:
— Ухвалений закон про місцеві вибори є компромісним та не містить ознак цілісної реформи, на яку очікувало суспільство. Даний документ розробляли кулуарно та без залучення громадськості. Більше того, повноцінного розгляду поправок від депутатів та громадськості не відбулося. Дуже прикро, що реформа, яка могла стати показником проєвропейськості парламентської коаліції, стала «фейком». Закон лише ускладнить кампанію кандидатам та створить загрозу суспільної недовіри до результатів виборів.
Проблема в тому, що запропонована виборча система не передбачає відкритих списків, адже не дає права виборцю на альтернативне голосування за кандидата на вибір у списку, запропонованому політичною партією. Область, місто чи район буде поділено на територіальні округи, в межах яких громадянину доведеться підтримати чи не підтримати лише одного кандидата, запропонованого політичною партією. Також у межах таких округів кандидат вестиме звичайну кампанію в стилі «мажоритарки», з усіма негативними наслідками. А от на етапі розподілу мандатів включається пропорційний принцип, і якщо партія набрала 10% в межах міста, то кандидат, який переміг у територіальному окрузі, може не отримати свого мандата. Абсурдом також є те, що порівнюватимуть результати виборів в різних округах, за різних кандидатів, яких обирали різні виборці. Це суперечить міжнародному принципу рівних умов кандидатів. Така система застосовувалася з 2007 по 2011 роки у Росії й, на думку вітчизняних незалежних аналітиків та спостерігачів, запроваджувалася, з метою стабілізації «однопартійної» системи на користь партії «Единая Россия».
Плюсом закону є обмеження політичної реклами та двотурові вибори міських голів великих громад.
Компромісом щодо узгодження даного закону стало повернення до імперативного мандату, збереження жорсткої частини списку та обмеження політичної реклами, а також непроведення виборів до обласних рад Донецької та Луганської областей. Не всі вони є виправданими компромісами, але Верховна Рада змушена була приймати нові правила, і кожна фракція парламентської більшості вносила свої пропозиції, невиконання яких могло призвести до зриву голосування в цілому. Гендерна квота за цієї системи не спрацює, адже вибори в територіальних округах здійснюватимуться за мажоритарним принципом, який не сприяє вибору жінок до всіх рівнів рад. Квота поки працюватиме декларативно, хоча загалом це є прогрес, порівняно з попереднім станом речей.
«ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК ЗА ЦИМ ДОКУМЕНТОМ ПРОВЕСТИ НОРМАЛЬНІ ВИБОРИ»
Олександр ЧЕРНЕНКО, народний депутат, «Блок Петра Порошенка»:
— У даному законі існує певна підміна понять, тому що повноцінно відкритими списками запропоновану виборчу систему назвати не можна. Справа в тому, що саме поняття «відкритих списків» достатньо широке та загальне, тому кожен його трактує по-своєму. Зрозуміло, що під час голосування за цей законопроект партії враховували свої партійні інтереси, тому його було ухвалено саме у такій формі.
Запропонованих поправок було дійсно дуже багато — вони були й змістовні, й технічні. Профільний комітет розглянув їх на своєму засіданні, але головною мотивацією їх затвердження було те, чи підтримуватимуть їх у сесійній залі. Між фракціями коаліції під час консультацій було досягнуто певного компромісу, і ті поправки, які включає цей компроміс, були підтримані, а ті, проти яких виступали певні політичні сили, були видалені. Так, із документа було викинуто норму про участь блоків у місцевих виборах.
Головна відмінність від відкритих списків у тому, що кандидати від однієї партії конкурують між собою на різних округах. Тобто, фактично, не конкурують. На кожному окрузі є кандидат, якого висунула партія, і якщо виборцю подобається партія, але не подобається цей кандидат, у нього все одно немає вибору, і він має його підтримувати.
Ставлення до цього законопроекту серед народних депутатів різне. Багато хто розглядає його і для парламентських виборів. Я думаю, у ньому є дуже багато ризиків та небезпечних положень. Його якість визначать найближчі місцеві вибори, і вже після них можна говорити, наскільки дієвими є його норми. Закон ухвалено, і тепер нам треба думати, як за цим не зовсім хорошим документом провести нормальні вибори.
ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»
«НАРЕШТІ МИ ВІДІЙШЛИ ВІД ГІБРИДНОЇ СИСТЕМИ»
Володимир ГРОЙСМАН, голова Верховної Ради:
— Верховна Рада ухвалила новий Закон про місцеві вибори. Хочу тезово пояснити, як же все-таки будуть відбуватися вибори 25 жовтня.
— Нарешті ми відійшли від гібридної, дуже дивної системи виборів, на яку було багато нарікань, коли частину депутатів обирають за списками, а іншу частину — за мажоритарними округами.
— У селах і селищах з населенням до 90 тис. вибори відбуватимуться за звичною мажоритарною системою.
— Вибори до райрад, міськрад та облрад будуть проходити вже за пропорційною системою.
— Мерів міст із населенням більше 90 тис. обиратимуть абсолютною більшістю, тобто 50%+1 голос. Для цього передбачено можливість проведення другого туру.
— Місто, район, область діляться на округи. По кожному округу партія може висунути свого кандидата (саме партія, виборчі блоки цим законом не передбачені). Якщо партія набрала 5% голосів, кількість кандидатів від неї, які пройшли, визначається відповідно до кількості голосів, поданих безпосередньо за депутата в окремому окрузі. До ради проходять ті кандидати від партії, які отримали найбільшу підтримку виборців, а не ті, яких партія поставила на перші місця у списку.
— Щодо бюлетеня. На ньому буде позначено прізвище кандидата, а навпроти назва партії, від якої він висувається. Таким чином відбуватиметься одночасне голосування і за кандидата, і за партію.
— Висування мерів теж відбуватиметься тільки від партій.
— Дата реєстрації партії для участі у виборах не має значення (немає норми, щоб вона була зареєстрована за рік чи за півроку до виборів).
— Вперше до Закону введено європейську норму щодо присутності у списку партії не менше 30% представників однієї статі.
Ну, і нарешті, для тих, хто говорить, що через новий закон певні округи можуть залишитися без своїх представників, відповім: виборцям нема за що хвилюватися, оскільки депутати відповідатимуть за все місто, а Рада зможе додатково розподілити відповідальність депутатів за округи.
