Наша держава посіла перше (!) місце у світі за кількістю загиблих від вибухів протитранспортних мін. Позаду нас опинилися навіть Афганістан та Сирія. Таку заяву нещодавно оприлюднив Кластер із питань захисту ООН. Доповідь оприлюднив Женевський міжнародний центр із гуманітарного розмінування.
Ось лише деякі сумні факти: від 2014 року було зареєстровано понад 1600 жертв вибухів мін та інших вибухонебезпечних залишків війни (ВЗВ), понад 200 000 дітей у зоні уздовж лінії розмежування постійно наражаються на небезпеку травм і загибелі. Минулого року підриви на мінах, ВЗВ і боєприпасах, що не розірвалися, основна причина жертв серед дітей. Враховуючи те, що й досі знаходять снаряди та міни часів Другої світової війни, можна з упевненістю сказати, що «відлуння війни», яку на нашу землю приніс Путін, ще тривалий час переслідуватиме українців. Навіть після завершення бойових дій.
У доповіді йдеться: наявність мін та боєприпасів, що не розірвалися, впливає на життя двох мільйонів (!) людей на сході України, становить загрозу життєво важливим об’єктам цивільної інфраструктури, перешкоджає свободі пересування, перекриває доступ до засобів існування та обмежує можливості для дозвілля дітей. Щомісяця кількість жертв ВЗВ перевищує кількість постраждалих унаслідок активного конфлікту. Ці факти й відомості є результатом тривалого конфлікту на сході України, де значна площа територій як на підконтрольній, так і на непідконтрольній уряду нашої держави території наповнена мінами та боєприпасами.
Безумовно, й Україна, і західні партнери вживають заходів для розв’язання проблеми замінування. Однак низка критичних проблем залишається невирішеною. І якщо на вільній від загарбників території України ведеться хоч якась робота з розмінування, то на окупованій, як визнають дослідники, майже не було жодних скоординованих дій щодо цього.
«Для розмінування території сходу України потрібні дуже великі ресурси, — коментує «Дню» директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин БАДРАК, — Але в нас є вже певні традиції в цьому плані. Вже з початку 2000-х років підприємство «Укроборонсервіс» розвивало цю справу і мало в своїй структурі відповідні підрозділи з розмінування. Українські розмінувальники брали участь у розмінуванні на території південного Лівану. В Криму так само було багато замінувань ще з часів Другої світової війни і вони займались розмінуванням. Щодо залучення західних структур до цієї справи, то думаю, що потрібен мікс роботи українських розмінувальників і західних. Дуже важливо, щоб тут не грав корупційний фактор. Важливо, щоб центральним моментом був не заробіток якоїсь компанії, а якість та терміни розмінування. Якщо так підходити, то знайдеться робота всім. Ось тільки зробити це можна лише після завершення війни. Але й після завершення війни, навіть якщо Путін піде зі сходу України, розмінування триватиме багато років».
Справді, розв’язати проблему розмінування не можна без припинення бойових дій. А припинення бойових дій можливе лише після того як РФ полишить окуповані нею території. До того можна говорити лише про часткові, локальні етапи розмінування.
Нагадаємо, що всього з початку АТО групи розмінування ЗСУ знешкодили понад 17 тисяч вибухонебезпечних предметів. Їм вдалося очистити близько 25 гектарів сільгоспугідь, 70 гектарів акваторії, 1152 км автомобільних доріг і 712 км залізниць.
За розрахунками експертів міжнародних організацій, вітчизняних міністерств і відомств, які були оголошені ще 9 листопада минулого року на круглому столі в Сєвєродонецьку Луганської області, щоб очистити території Луганської та Донецької областей від мін Україні доведеться витратити 10—15 років.
