Відкриваючи новини, складається враження, що ми рухаємося по колу. Домовленості про припинення вогню на Донбасі, порушення режиму тиші російсько-окупаційними військами, поступове збільшення обстрілів, загибель і поранення українських військових, безрезультатні зустрічі міністрів закордонних справ «норманської четвірки», занепокоєння Заходу і заклики до виконання Мінських домовленостей... Потім нові домовленості про припинення вогню і далі аналогічна ситуація. Звичайно, будь-які рішення, навіть якщо вони періодично повторюються, зберігають життя українців, потрібно приймати. Але як вийти із зачарованого небезпечного кола, а головне — вирішити проблему окупованих територій?
Отже, з 1 квітня мали б діяти нові домовленості про припинення вогню на Донбасі. Так, обстріли з боку бойовиків, на які змушені відповідати українські військові, зменшилися, але не припинилися. Останні дані свідчать, що за добу з 2 на 3 квітня війська РФ 32 рази відкривали вогонь по позиціях ЗСУ. В понеділок Президент України Петро Порошенко з цього приводу якраз провів телефонну розмову з канцлером Німеччини Ангелою Меркель та Президентом Франції Франсуа Олландом. Сторони наголосили на необхідності консолідації режиму припинення вогню. Тобто знову ж таки традиційні переговори, які дійсно потрібні, щоб демонструвати взаємну підтримку, але без практичного вирішення проблеми окупованих територій.
Як реагують в НАТО? Буквально днями я повернувся з штаб-квартири НАТО, де проходило засідання глав МЗС країн Альянсу та партнерів. Головний меседж генсека Єнса Столтенберга — «наша підтримка має як політичний, так і практичний характер, ми підтримуємо територіальну цілісність і суверенітет України». Вперше присутній на подібній зустрічі держсекретар США Рекс Тіллерсон також заявив, що «США разом з Україною у боротьбі проти агресії Росії, і санкції мають залишатися в силі доти, доки Росія повністю не виконає Мінські домовленості й не звільнить окупований Крим». З практичної точки зору говорити про більшу рішучість Заходу за нового президента США Дональда Трампа у протистоянні з Росією зарано. В цілому поки спостерігається політика попередніх років. Хоча представники Білого дому і експерти неодноразово вже анонсували більш рішучу і дієву політику, зокрема щодо ситуації в Україні.
А ситуація в Україні має першочергове значення. Йдеться не тільки про Донбас, а в цілому про дії української влади. Чіткість в її політиці щодо окупованих територій не спостерігалося із самого початку. Звичайно, «мінський котел» має свої давні причини (відповідальність Кучми за побудовану ним систему в країні, змарновані можливості за часів Ющенка, Харківські угоди Януковича), однак залишаючи старі правила, влада дозволила загнати себе в глухий кут. Отже яка існує альтернатива ситуації, що склалася?
«Перш за все, усі спроби припинення вогню зараз грають проти України, хоча абсолютно логічним є прагнення офіційного Києва зменшити напругу в зоні АТО, щоб не гинули наші хлопці, — коментує «Дню» народний депутат Дмитро Тимчук. — Але як використовує так зване перемир’я протилежна сторона? Вони одразу починають кричати, що режим тиші порушує українська сторона, відповідно звинувачують нас у злочинах, які самі ж скоюють. Так, Мінськ не працює, проте ми маємо розуміти, що Мінські домовленості (Мінськ-1 і Мінськ-2 взаємопов’язані) Верховна Рада не ратифікувала, не кажучи про те, що незрозуміло хто їх підписав з протилежного боку, а отже вони нібито є нелегітимними. Але є одне важливе застереження. В 2015 р. Рада безпеки ООН своєю резолюцією закріпила ці домовленості як документ, на підставі якого має відбуватися врегулювання конфлікту. Відповідно ця «фількина грамота» набула юридичної сили РБ ООН. А отже ми зараз не можемо просто так відмахнутися від цього і говорити про інші домовленості».
«Нам потрібно юридично закріпити положення Мінська-2 так, щоб вони були більш конкретними і виглядали як дорожня карта, за якою можна працювати, — наголошує народний депутат. — Але тут виникає низка запитань. Наприклад, в тому ж Мінську прописано необхідність проведення виборів на окупованих територіях. І тут ми нам потрібно апелювати до критеріїв ОБСЄ з проведення подібних виборів, тобто вони мають проводитися за українським законодавством, там мають працювати наше ЦВК, тервиборчкоми, правоохоронців, повинна вільна можливість для всіх кандидатів, представники ЗМІ тощо. Всі ці речі ми маємо прописати в законі і зафіксувати наше бачення Мінську-2».
«Наразі є декілька законопроектів про окуповані території — один з них ініціювала Оксана Сироїд (я також є співавтором), інший підготували в БПП, в свою чергу, НФ також розробив законопроект про відновлення територіальної цілісності, — продовжує Дмитро Тимчук. — Отже, зараз стоїть задача — створити один алгоритм і віддати цей законопроект Кабміну, бо на нашу думку, подібні законопроекти має ініціювати або уряд, або Адміністрація Президента. Звичайно, виникає питання — чи погодиться на це Москва, бо щоб провести вибори, нам потрібний повний контроль на ОРДЛО? Після прийняття ж нами відповідного законопроекту, це вже буде не просто наше бажання, а міжнародні механізми, відповідно ми зможемо апелювати до наших міжнародних партнерів з «норманської четвірки» (ці норми прописані в європейських документах). Тоді разом ми зможемо вимагати від Путіна виконувати зазначений алгоритм».
