В Україні прийнято новий Закон «Про національну безпеку України». За відповідний президентський документ у четвер проголосували 248 народних депутатів. Попередній закон мав назву «Про основи національної безпеки та оборони» і був ухвалений ще 2003 року. За словами колишнього голови Служби безпеки України Ігоря Смешка, він був «досить виваженим і збалансованим».
«Закон було ухвалено в ті часи, коли секретарем Ради національної безпеки та оборони був генерал Євген Марчук, а я був його першим заступником, а отже, брав безпосередню участь у підготовці закону. Так-от, мене дивує, що нас як експертів ніколи не запрошували, щоб дізнатися нашу точку зору щодо нового законопроекту. Він, як відомо, передбачає скасування трьох чинних законів», — каже Ігор Смешко в інтерв’ю «Дню» (№ 56-57 за 29 березня 2018 р.).
Йдеться про скасування законів «Про основи національної безпеки України», «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» та «Про організацію оборонного планування».
Що прописано в новому законі? З загального — визначає основи та принципи національної безпеки й оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз. Якщо детальніше, то в ньому уточнено повноваження Президента України щодо стратегічного керівництва Нацгвардією через Генеральний штаб ЗСУ під час воєнного стану.
ДЕПУТАТИ ПІСЛЯ ГОЛОСУВАННЯ ЗА ЗАКОН ПРО НАЦБЕЗПЕКУ…
Також встановлюється, що міністр оборони і його заступники призначатимуться з-поміж цивільних осіб, передбачено розмежування посад начальника Генштабу та головнокомандувача ЗСУ. Так, головнокомандувач Збройних сил призначається на посаду та звільняється Президентом за поданням міністра оборони, яким і підпорядковується. При цьому начальник Генштабу підпорядковується головнокомандувачу ЗСУ.
Документ започатковує реформу силових відомств відповідно до стандартів НАТО. Зокрема, змінюється статус Служби безпеки — тепер вона є спеціальним органом із правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина. За межі повноважень СБУ винесено функції щодо розслідування економічних злочинів.
Однак щодо цього в парламенті точилися палкі дискусії. Зокрема народні депутати Ганна Гопко та Світлана Заліщук наполягали на внесенні змін безпосередньо до закону про Службу безпеки, що стосувалися позбавлення СБУ функцій у сфері економіки та боротьби з корупцією і оргзлочинністю. Але жодна з їхніх поправок не була підтримана.
У законі розмежовуються сили оборони та сили безпеки. Отже, сили оборони мають здійснювати відповідні заходи щодо оборони держави та воєнної безпеки, тоді як на сили безпеки покладено функції з забезпечення державної та громадської безпеки України. Крім того, Закон «Про національну безпеку України» запроваджує демократичний цивільний контроль за сектором безпеки й оборони, зокрема з боку Верховної Ради та громадськості.
Документом передбачено фінансове забезпечення сектору безпеки та оборони, який має становити не менш ніж 5% запланованого обсягу ВВП, із яких 3% виділятиметься на ЗСУ.
Ігор Смешко досить критично оцінює новий Закон: «Наскільки я ознайомився з тим, що пропонується, то це фактично збірник політичних гасел, які не розкривають суті, задекларованої в назві, і набагато погіршують можливість управління в сфері оборони й національної безпеки» (детальніше з аргументами можна ознайомитися в згаданому інтерв’ю).
У президентській фракції «БПП» — логічно — висновки позитивні. За словами народного депутата Івана Винника, законопроект починає реальний перехід української армії до вимог стандартів НАТО і Євросоюзу. «Суттєвим нововведенням стане введення парламентського і громадського контролю за Збройними силами і військовими формуваннями», — цитує парламентаря прес-служба партії.
ОСТАННІ ПРАВКИ
Що стосовно нового законопроекту думають експерти «Дня»?
«БУЛО Б КРАЩЕ ПРИЙНЯТИ ЦЕЙ ЗАКОН ІЗ САМОГО ПОЧАТКУ»
Дмитро ТИМЧУК, народний депутат України:
— Закон про національну безпеку має бути базовим для всіх реформ, які торкаються силового сектору і спрямовані на євроатлантичну інтеграцію. В нас насправді виникла плутанина, адже ми поставили віз попереду коня. Була концепція від Міністерства оборони, був Стратегічний бюлетень, який уже є дорожньою мапою зі здійснення реформ згідно зі стандартами НАТО. На сьогодні ці документи активно реалізовуються, відбувається процес реформування органів військового управління. Але все це деталі. Потрібен закон, який має базовим чином визначити взаємопов’язаність процесів реформування, стати свого року дороговказом для реформування, як в секторі безпеки, так і в секторі оборони. А забезпечити сектор безпеки й оборони дуже важливо. Це має бути єдиним організмом. Проблема взаємодії між силовиками стояла дуже гостро з перших днів війни РФ проти України. Хоча, звичайно, було б краще прийняти цей закон із самого початку. Тут ми певною мірою запізнились.
Щоправда, в нас існує і традиційна конкуренція між спецслужбами, між розвідкою тощо. І ця конкуренція триває з початку незалежності. Ніхто не хоче, щоб конкуруючий орган влазив у начебто чужу парафію і не почав там встановлювати свої порядки. Такий підхід якраз і заважає згаданій взаємодії. Тепер у нас завдання зламати ці стереотипи та перейти на стандарти НАТО в найкращому розумінні цього слова. А для НАТО не суть важлива сумісність калібрів озброєння. Для них важлива ефективність роботи оборони і безпеки в цілому в країні. І тут усе починається зі стандартизації законодавства, чим ми і займаємося. Також треба розуміти, що стандарти НАТО відпрацьовувалися десятками років і є найбільш ефективними. А отже, вони потрібні нам не лише для просування до Альянсу, а насамперед для підвищення ефективності нашого сектору безпеки та оброни.
«НАСПРАВДІ НИНІШНІМ ЗАКОНОМ ПРОПИСАНА ЖОРСТКА ВЕРТИКАЛЬ ПІД ДВОХ ЛЮДЕЙ — ПРЕЗИДЕНТА І СЕКРЕТАРЯ РНБО»
Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО, колишній голова Служби безпеки України:
— У тексті Закону про національну безпеку я перш за все бачу посилення та надання нових контролюючих повноважень секретарю РНБО. Я бачу жорстке підпорядкування і Президенту, і секретарю РНБО повноважень у секторі безпеки і оборони.
Друге. Хотів того парламент чи ні, але для мене це несподівано і думаю, що це не є правильним ходом — парламент віддав усі контролюючі функції за майже всіма державними органами в секторі оборони й безпеки зокрема й СБУ. Це й звітність, і підконтрольність, і багато інших засобів контролю. У законі залишилось для всіх органів безпеки тільки раз на рік письмовий звіт до парламенту. Це новація, яка значно звужує парламентський контроль за сектором безпеки і оборони.
Третій момент — громадський контроль. Насправді цим законом не запроваджуються форми громадського контролю. Навпаки — звужуються. Громадський контроль обмежується лише обговоренням, участю в обговоренні окремих питань і не більше того. Я нагадую, що громадський контроль відповідно до європейських норм — це можливість контролювати законність діяльності всіх правоохоронних органів та органів безпеки. Цей важливий момент у згаданому законі абсолютно обійшли. І думаю, що перше за що нас будуть критикувати європейські партнери — це за те, що так і не запроваджений такий громадський контроль за законністю діяльності відповідних служб.
Четверте і найголовніше. Моя фахова оцінка полягає в тому, що законодавці так і не наважились в ухвалений закон прописати, що головним у діяльності органів безпеки й оборони є захист безпеки громадянина. Акцентую на цьому. Є національні безпека, але, де безпека громадянина України?
А взагалі все те, що прописано в цьому законі, стосувалось діяльності РНБО. І нічого нового там не виникло. Насправді нинішнім законом про національну безпеку прописана жорстка вертикаль під двох людей — Президента і секретаря РНБО. Але так і не з’явилася там контррозвідка, не з’явився окремо Антитерористичний центр. Проте повторили один у один положення вже діючих законів. Це така собі юридична тавтологія.
