У якості першої й основної причини того, що сталося, фахівці у більшості коментарів називають поширення і навіть глобалізацію тероризму. Але справжні причини цієї трагедії лежать глибше — у сфері світогляду, і якщо підходити до цієї сумної події поверхово, розвиток світу може піти за найгіршим сценарієм.
Тому спробуємо з’ясувати, які ж дійсно процеси відбуваються у світі на рубежі тисячолiть.
Апріорно вважається, що цивілізація — це та соціокультурна система, що притаманна тільки західним країнам, а інші — нецивілізовані чи варварські. А процес глобалізації підмінюється поняттям вестернізації. Насправді західні країни є лише однією з багатьох цивілізацій, у чомусь кращою, а в чомусь гіршою порівняно з іншими.
За оцінками різних соціальних філософів (М. Данилевський, О. Шпенглер, А. Тойнбі, П. Сорокін) у світі існувало близько 30 цивілізацій. Нині залишилося 7-8.
Один із найвідоміших сучасних фахівців з цивілізацій С. Хантінгтон виділяє такі цивілізації: західна, конфуціанська (китайська), японська, ісламська, індуська, слов’яно- православна, латиноамериканська і, можливо, африканська. Він першим на Заході на початку 90-х звернув увагу на можливість зіткнення цивілізацій.
Кожна цивілізація є досить збалансованою культурно-економічною та філолофсько-релігійною системою, отже, будь- який фрагментарний вплив на неї ззовні з метою зміни якої- небудь складової призводить до реакції всієї системи, що може бути в залежності від обставин як позитивною, так і негативною. Слід зазначити, що ментальність масової людини будь- якої цивілізації є вкрай інерційним природним інструментом. Ментальність може плавно змінюватися протягом сторіч, але при радикальному вибуховому впливі викликає бурхливу реакцію відторгнення.
«ГЛОБАЛІЗАЦІЯ У СТИЛІ «ВЕСТЕРН»»
Західна цивілізація вирвалася вперед зовсім недавно. Лише в XVIII столітті вона почала набувати сучасних рис, при цьому треба врахувати, що домінування оцінюється лише з погляду одного чинника — матеріального. З позиції релігійно-духовної, культурної чи філософської західній цивілізації, як і раніше, дуже далеко до японської, китайської чи індійської.
Водночас, китайська цивілізація аж до XIV століття була безумовним світовим лідером і в культурному, і в економічному відношенні, і дивилася на навколишній світ як на варварський, тим більше на захолустя цього світу — Західну Європу.
Багато передових досягнень Європа запозичила в інших цивілізацій. Арабські числа (у тому числі й «нуль» — геніальне відкриття) потрапили до Європи через ісламські країни з Індії; папір, друкарський верстат, порох, компас, порцеляна, перепис населення і багато чого іншого — з Китаю.
Символ Західної Європи — паперові гроші — також винайдено у Китаї ще в IX столітті.
Японія першою показала, що й інші цивілізації, творчо асимілюючи західний досвід, здатні конкурувати із західною цивілізацією на економічному полі.
Однак кожна цивілізація є цінністю для світу не своєю здатністю йти шляхом вестернізації, а завдяки можливості створювати свою унікальну, «високу» культуру (на противагу масовій чи народній).
До такої позиції останнім часом почали схилятися і багато західних інтелектуалів. Так, М. Говард пише: «Розповсюджене на Заході уявлення про те, що культурна розмаїтість — це історичний курйоз, що інші культури швидко відступають перед англомовною, орієнтованою на Захід світовою культурою, що вона формує наші основні цінності — це уявлення просто не відповідає дійсності».
У своїй праці «Захід: унікальний, але не універсальний» (1996 р.) С. Хантінгтон приходить до висновку; який років п’ятнадцять тому виглядав би в очах західного світу попросту провокаційним: «Сама ідея про те, що незахідні народи повинні прийняти західні цінності, інституції та культуру, по суті, є ненормальною.Європейського глобалізму вже немає, американська гегемонія відходить у минуле; принаймні вона вже не потрібна для захисту США проти ядерної загрози, як у період холодної війни».
Універсальна концепція, котра пропонується Західною Європою та котру уособлює США, — усе в світі «обертається» навколо одного центру — культури Європи — нагадує нам аналогічну концепцію єдино вірного вчення — марксизму-ленінізму. Однак поразка комунізму в економічному змаганні створила ілюзію, що західна цивілізація є обраною, а концепція вестернізації — єдино правильна і є панацеєю від усіх проблем. Наслідуючи західнi країни, світ стане універсальним, а населення земної кулі — щасливим, і наступить «кінець історії». Але найбільш щасливими будуть громадяни, що живуть у західних країнах — так званий «історичний народ» (Гегель), що складає «золотий мільярд», з ядром найщасливіших обранців у кількості 300 тис. чоловік.
Такий розподіл ролей викликав украй негативну реакцію з боку інших країн — носіїв інших соціокультурних цінностей: Японії, Китаю, Росії, Ірану, Іраку. Останнім часом до них приєдналася Індія.
Кожна країна в особі своєї еліти почала шукати свій шлях розвитку та протидії вестернізації.
Одні, наприклад Росія, хочуть зберегти свої споконвічні цінності, але їй не далекі й такі ключові поняття західної цивілізації, як гуманізм, свобода, демократія. Концепцію комунізму також було розроблено західними вченими. Спільними у православних і західних країн є й мовна сім’я — індоєвропейська, і базова книга — Біблія. Хоча православна цивілізація разом із західною є скоріше єдиною цивілізацією — християнською, це споріднення дехто не хоче визнавати на Заході, ототожнюючи православ’я з ісламом.
Ще складніші справи стосовно інших цивілізацій.
Такі політичні поняття, як громадянське суспільство, свобода, демократія, права людини були споконвічно далекі японцям, китайцям, індусам. Декларація прав людини ґрунтується винятково на європейській культурі. Під час її перекладу мовами інших цивілізацій виникли істотні труднощі. Китайський термін «tzuyu» та японський «jiyu», обрані для адекватної передачі слова «свобода», мали негативний значеннєвий відтінок: «егоїстичний», «свавільний».
Особливо різке відторгнення спостерігається з боку ісламської цивілізації. Їх можна зрозуміти. Такі західні «цінності» як порнографія, проституція, масова культура, а останнім часом — нав’язлива терпимість до гомосексуалізму та одностатевих шлюбів, якi після Голландії вже здобули визнання й у Великобританії, викликають у представників ісламських країн, так званих «фундаменталістів», бажання знищити всю західну цивілізацію як розсадник зла. Слід пам’ятати, що в ісламських країнах категорично заборонено і вживання алкоголю.
Нахраписта і зневажлива до культур інших «варварських» країн зовнішня політика США, що досягла апогею під час адміністрації Клінтона, призвела до глобального росту антиамериканських настроїв.
Бомбардування Тріполі, Бенгазі, Афганістану, Іраку і Судану нагадували привласнену США роль «світового жандарма». Цивільне населення не враховувалося. Особливо шокувало незахідні країни методичне руйнування американськими збройними силами Белграда, що, по суті, нічим не відрізнялося від терористичного акту, а «точкові» удари ракетами поцілили навіть у Болгарію.
Тому в організації удару по США могли брати участь будь- які радикально налаштовані сили як з будь-якої зазначеної вище країни, так і з ряду інших країн.
Адже удари були націлені не на освітні центри США, заповнені стадіони, концертні зали, будівлю ООН чи житлові квартали, а саме на американські символи: політичний — Білий Дім, військовий — Пентагон, фінансовий — «Всесвітній торгівельний центр», штаб- квартиру багатьох впливових ТНК, що формують американську політику «вестернізації».
РИТОРИЧНІ ЗАПИТАННЯ
Таким чином, події, що сталися, потрібно розглядати як початок війни, але не терористів проти США, а саме війни одних цивілізацій проти іншої.
З позиції цих цивілізацій камікадзе, що вирішили пожертвувати собою заради захисту своїх цінностей, не є терористами з наступних причин:
1. Вони не висували попередніх умов.
2. Жодне терористичне угруповання не взяло на себе відповідальність.
3. Підготовка такої синхронної атаки вимагає тривалого часу, неординарних аналітичних здібностей і тверезого розрахунку.
4. Велика кількість людей свідомо пішла на смерть, що не можна пояснити особистою образою, порушеною психікою, зомбіюванням чи грошовою винагородою.
5. Ця атака дуже нагадує розвідувально-диверсійну операцію однієї воюючої сторони проти іншої із залученням сучасних технологій.
Було вимкнено самописи («чорний ящик») та системи розпізнавання кодів пілотів. Було здійснено хакерську атаку на супутники НАСА, що дозволило тимчасово вивести з ладу систему спостереження аеропорту Кеннеді.
На цьому тлі підозріло виглядає випадково забута машина з підручниками з пілотування, виданими арабською мовою. Адже за логікою, камікадзе повинні були захопити цi пiдручники із собою, якщо вони взагалі потребували цього.
Це більше нагадує організацію хибного сліду на бен Ладена, як і ряд інших «випадкових» слідів і дзвінків.
6. Вартість підготовки такої атаки не перевищує витрат на проведення окремих військових навчань і цілком під силу мережі конспіративних організацій, що діють на ідейних принципах. Згадаймо більшовиків. Їх було дуже мало, але саме вони захопили та утримали владу. Очевидно, підготовка цієї атаки почалася у 1998-99 рр. і стала наслідком якихось подій того часу.
Залежно від позиції спостерігача таких людей називають або бандитами, або героями. Наприклад, японські камікадзе, Гастелло, партизани, що висадили у повiтря Хрещатик, льотчики США, що знищили наприкінці війни Дрезден.
Треба чітко розуміти, що Коран виступає проти агресії, і іслам не більш агресивний, ніж християнство, але у разі загрози іслам дозволяє джихад — «священну війну» з невірними (кафірами), коли знищення кафіра передбачає потрапляння одразу до Раю.
В принципі, першу масштабну цивілізаційну війну між християнами та ісламом розв’язали в 1095 р. католики з благословення папи Урбана II, що оголосив початок хрестового походу проти «невірних», тобто мусульман, і обіцяв всім учасникам відпущення всіх гріхів. З того часу політика насадження західних цінностей спиралася на силу зброї. Жертвами вестернізації стали свого часу перуанська та мексиканська цивілізації. Західними країнами було здійснено й безпрецедентну депортацію африканських народів. Водночас православ’я — інша гілка християнства — показало можливість мирного співіснування християнства з ісламом, наприклад, в Україні. Зараз відбувається демонізація ісламу, у чому зацікавлені певні впливові сили для відтворення добре відомого біполярного світу, але на іншій основі: християнство — іслам. Як ми бачимо, корені подій, що відбулися, сягають глибоко в історію.
Чи перейде розвиток подій у Третю світову війну, про що пророкував Нострадамус, чи світ піде іншим шляхом — шляхом діалогу і співробітництва цивілізацій — залежить від позиції американської адміністрації президента Дж. Буша. Американський президент отримав дуже погану спадщину — невирішені проблеми на Балканах, роздратування багатьох країн безцеремонними діями США, поглиблення конфлікту між Ізраїлем та Палестиною.
США виявили мудрість, не почавши одразу атакувати нелюбимі ними країни. Спробуємо передбачити сценарії, за якими США знаходитиме вихiд з цих подій. Зараз розвиток йде за найнебезпечнішим варіантом.
1. США оголосили мобілізацію.
2. Розкручується патріотична кампанія для «підвищення духу нації».
3. Йде підготовка не тільки до повітряної, але й до наземної операції.
4. Кампанія розраховується на багато місяців.
5. Найнебезпечніше — готується емісія облігацій військової позики.
Вступ США у масштабну та тривалу війну спричинить такі наслідки:
1. Ентузіазм молоді, що виросла після В’єтнаму і уявляє війну за голлівудськими блок- бастерами, швидко зміниться апатією і страхом реальної війни з невідомим супротивником на чужій території.
2. США отримають у відповідь асиметричні диверсійні атаки по таких вразливих об’єктах, як водоймища, склади зброї, комунікації, аж до АЕС.
3. Перенесення методів авторитарного керування зовнішнім світом на внутрішнє життя під приводом надзвичайного стану викличе різке відторгнення населення. У США, на відміну від Росії, немає досвіду життя в умовах перманентної війни чи тривалого надзвичайного стану.
4. При конфлікті з будь- якою цивілізацією остання знайде в США могутню п’яту колону.
5. Європейські країни надаватимуть тільки політичну підтримку, основні зусилля спрямувавши на введення євро, що при затягуванні операції може витиснути долар як світову валюту.
6. За успішного введення євро не виключена економічна атака на долар з боку країн інших цивілізацій.
7. Зросте імовірність конфліктів між іншими цивілізаціями: Індія — Пакистан, Палестина — Ізраїль, Китай — Індія, Китай — США.
За такого сценарію США зійдуть з п’єдесталу лідера, а в цьому вiдношеннi значно зміцняться позицiї країн ЄС, Росії та Китаю, якщо вони, звичайно, не будуть втягнені у цей конфлікт.
Але слід зазначити, що американські інтелектуали вже почали розглядати інші сценарії розвитку світу. «Завдання західних лідерів полягає не в тому, щоб намагатися змінити інші цивілізації на західний манер (що вони не в силі зробити), а зберегти та відновити унікальні якості західної цивілізації. Тягар відповідальності за це лежить на наймогутнішій західній країні — Сполучених Штатах Америки. Ані глобалізм, ані ізоляціонізм, ані багатобічні чи, навпаки, однобокі підходи не слугуватимуть американським інтересам найкращим чином» — писав ще у 1996 роцi С. Хантінгтон.
Тому найбільш оптимальним для Америки є інший шлях — починати зміну із себе, тобто підходити до зовнішнього світу з тими демократичними принципами, що вона впровадила усередині країни.
Для цього треба починати активні дії з ліквідації причин, що породжують такі події. Адже якби організатори не мали підтримки населення різних країн, масштабна атака не могла відбутися в принципі.
Якби ісламська цивілізація вважала західну цивілізацію дружньою, вона б не допустила відкритої підготовки дітей у камікадзе, як це відбувається в Палестині.
Для цього треба радикально переглянути принципи співробітництва країн, що репрезентують різні цивілізації. Ключову роль у формуванні нової ідеології світового існування можуть і повинні відігравати США. Для цього треба, можливо, здійснити такі кроки:
1. Визнати існування інших цивілізацій.
2. Кардинально переглянути функції МВФ та інших міжнародних організацій і націлити їх насамперед на боротьбу з бідністю і скорочення розриву між найбагатшими та найбіднішими країнами. Адже в бідних країнах життя цінується дуже низько.
3. Організувати постійно діючу Раду (сімка плюс Росія, Китай, Індія, Пакистан, Ізраїль), куди увійшли б країни- представники цивілізацій і ті, хто має ядерну зброю. Завдання Ради — виробити концепцію мирного співіснування і розвитку різних цивілізацій.
4. Президент України вже пропонував кілька років тому створити при ООН центр з боротьби з міжнародним тероризмом, але через низький рейтинг нашої країни ця відмінна ідея не знайшла підтримки серед розвинутих країн. Тепер з аналогічною ідеєю виступив Дж. Буш. Такі міри починати необхідно, але вони не можуть ліквідувати системні порушення, пов’язані з цивілізаційними та світоглядними конфліктами.
5. Світовому співтовариству слід врахувати, що сучасні ТНК чи окремі особи-мільярдери здатні самостійно розробляти зброю масового знищення поза контролем держав. Тут також необхідна погоджена позиція країн-лідерів світових цивілізацій.
6. Глибокої трансформації потребує ООН — цілком неефективна, інерційна та забюрократизована організація. Необхідно організувати в ООН цивілізаційні напрямки, здатні визначати базові цінності різних цивілізацій, вирішувати виникаючі та можливі проблеми на цивілізаційному рівні. Одним словом, вони повинні навчитися дивитися на себе очима Iншого і перекладати проблеми з однієї семіотичної мови іншою.
7. Переглянути «Декларацію прав людини», запровадити «Декларацію обов’язків людини», законодавчо оформити обов’язки багатих країн перед світовим співтовариством, принципи взаємодії з бідними країнами.
8. Розробити «Хартію взаємодії цивілізацій».
Необхідно переходити від світу біполярного, чорно-білого, до світу багатополярного та багатоколірного. Однак цей перехід треба здійснювати не так, як це відбувалося після падіння Берлінської стіни. Перехід до багатополярного світу на основі ворожнечі та конфронтації призвів до атаки на США. А в результаті постраждало мирне населення.
В основу нового устрою світу необхідно закладати поняття самоцінності та виняткової важливості для світу кожної цивілізації.
Якщо США оберуть такий шлях, світ уникне Третьої світової війни, а США збережуть надовго лідируючі позиції, але вже в іншій якості — як лідера, в якому зацікавлені інші країни.
Треба виходити з того, що всі цивілізації знаходяться в безупинному розвитку, тільки акцент вони роблять на різних сферах людського існування, і усі вони не суперечать, а ДОПОВНЮЮТЬ одна одну, створюючи разом невичерпну реальність.
Цей шлях дуже складний, тому що незвіданий. Але тільки на такому шляху ми можемо зберегти людську цивілізацію та захистити її від Третьої світової війни.
