У виступі на Всеукраїнському педагогічному форумі «Турбота про вчителя — надія на майбутнє» Віктор Ющенко сказав: «На доступність освіти спрямоване моє доручення забезпечити у 2005—2006 роках впровадження об’єктивної системи оцінки знань школярів і студентів, у тому числі шляхом незалежного зовнішнього тестування випускників шкіл. Концепцію створення незалежних центрів тестувань слід реалізовувати негайно, з тим, щоб уже у наступному році забезпечити високу якість тестувань».
Щоб впровадження нової системи випускних та вступних іспитів було схвалено суспільством і дало очікувані результати, потрібно насамперед з’ясувати для себе і донести до громади відповіді на такі запитання:
1. З яких причин існуюча система іспитів є непридатною?
2. Що конкретно розуміти під терміном «тестування»?
3. Які гарантії неупередженості у роботі незалежних центрів?
4. Від кого ці центри незалежні, а кому підконтрольні?
Без такого аналізу всім нам доведеться просто змиритися з черговою «вказівкою зверху», як зараз вчителі змирилися з тим, що екзаменатор ВНЗ на основі кількох сторінок письмової роботи краще оцінює учня, ніж учитель, який протягом кількох років учив цього учня.
У розмовах про випускні та вступні іспити частіше згадують про хабарі, ніж про рівень завдань та технологію проведення вступних випробувань. Говорять і про хабарників явних, і про прихованих під маскою репетиторів, які знають зміст цьогорічних завдань для конкретного факультету. Ректори ВНЗ дружно заперечують такі закиди, користуючись новинкою цього сезону — тестуванням на комп’ютері, який, як відомо, хабарів не бере. Але про тести є більше критичних публікацій, ніж педагогічних досліджень, а довіра до комп’ютерів значно похитнулася: кожен знає, що комп’ютер — це лише інструмент, який використовують конкретні люди, тому результат залежить не від цього інструмента, а від людей. До того ж одні вузи, які проводять тестування, повідомляють результати негайно в присутності абітурієнтів, другі — за кілька годин, треті — за тиждень чи два. Спостерігаючи це, люди й далі говорять про корупцію, бо легше прошептати сусіду, що «мою дитину зрізали», ніж визнати, що вона погано вчилася.
Тестування не є синонімом перевірки знань, а означає конкретну форму такої перевірки. Тому потрібно було б чітко визначити не тільки термін «тестування», а й хоча б основні вимоги до його проведення: кількість тестових завдань, схеми оцінювання, відкритість (чи доступні для абітурієнтів всі завдання, чи тільки зразки), коло людей, які мають доступ до закритої бази завдань, та їхню відповідальність за розголошення її змісту, процедура проведення вступного випробування, перевірки та оголошення результатів. Нічого цього в Умовах прийому до вищих навчальних закладів України, затверджених наказом Міносвіти № 164 від 18 березня ц.р., немає, тому кожен ВНЗ проводять це тестування по-своєму, породжуючи плітки.
Ситуація не стане зрозуміліше і від читання правил прийому в тому чи іншому ВНЗ. Звичайно, формальні правила зарахування на основі оцінок там записані більш конкретно. Але питання підготовки завдань, проведення іспиту, оцінювання та оприлюднення результатів або не висвітлені зовсім, або подані в загальних рисах. Ситуацію погіршує ще й той фактор, що всі згадані етапи вступу відбуваються, в буквальному розумінні, за зачиненими дверима. Залишається лише вірити, що там, у зачиненому для сторонніх корпусі навчального закладу, все відбувається саме так, як розповідав ректор на прес-конференції.
Ми настільки звикли до існуючої системи проведення іспитів, що навіть не задумуємося про її недоліки, а сперечаємось лише про те, хто чесніше проведе добір абітурієнтів: школа, яка найкраще знає своїх випускників, кожен ВНЗ для себе чи всеукраїнський центр для всіх. Суть від цього не міняється, бо до процесу в усіх випадках буде залучена приблизно однакова кількість людей з однаковою мораллю. Тож потрібно демократизувати сам процес, зробивши його прозорим і підконтрольним громадськості.
Впровадження системи тестування, на мою думку, слід починати з розробки нормативного документа, його обговорення та затвердження. Повний текст Положення про тестування випускників шкіл та абітурієнтів буде таким же великим за обсягом, як закон про вибори, але для учня процедура має бути така ж зрозуміла, як голосування для виборця. Не можна в рамках однієї статті обговорити всі аспекти майбутнього Положення, але я спробую зупинитися на ключових моментах.
1. Випускні та вступні іспити проводяться у формі тестування. Правильні відповіді на тестові завдання є однозначними та записуються у формі, придатній для комп’ютерної обробки.
2. База тестових завдань є єдиною і відкритою. Тестові завдання з кожного предмета в базі поділені на п’ять рівнів складності. У формуванні бази тестових завдань можуть брати участь фахівці всіх ланок освіти. Координація цієї роботи покладена на редакційну предметну комісію. База з кожного предмета містить не менше п’яти тисяч завдань і доступна у мережі інтернет. У період з 1 квітня до 31 серпня кожного року будь-які поповнення бази завдань заборонені.
3. Варіант тесту — це набір 20—60 тестових завдань. Кількість завдань кожного рівня складності у всіх варіантах є однаковою. Варіанти тесту випадково генеруються програмою з відкритим кодом на основі бази завдань. Всі варіанти мають бути різними, кількість варіантів кратна 30 і не менша 90. Генерування і друкування варіантів тесту починається за N/30 годин до початку тестування, де N — кількість варіантів, які планується надрукувати. Надруковані варіанти запаковуються по 30 штук у однакові конверти, на яких вказана назва предмета. Будь-які додаткові написи чи позначки на конвертах заборонені. Перелік номерів варіантів у кожному конверті документують під час пакування.
4. В одному приміщенні проходять тестування не більше 30 осіб у присутності двох екзаменаторів. Екзаменатори не можуть бути фахівцями з предмета тестування і визначають приміщення, де вони чергуватимуть, шляхом жеребкування. За 15 хвилин до початку тестування екзаменатори випадково вибирають один з конвертів з варіантами тесту для кожного приміщення.
5. Тестування відбувається за звичними правилами. Кожен екзаменований випадково вибирає один з варіантів. Після закінчення часу, відведеного на виконання тестових завдань, екзаменатори в присутності екзаменованих запаковують виконані роботи в окремий конверт і доставляють до приміщення для перевірки. Результати мають бути оголошені не пізніше, як через N/300 годин після закінчення тестування, де N — кількість робіт.
6. Слідкувати за всіма етапами проведення тестування мають право спостерігачі — дієздатні громадяни України, які зареєструвалися в організації, яка проводить тестування, не пізніше, як за два дні до початку тестування. Під час реєстрації спостерігачів знайомлять з їхніми правами та попереджують про відповідальність за перевищення повноважень. Спостерігачі мають право:
— на етапі підготовки слідкувати за дотриманням Положення під час генерації, друкування і пакування варіантів тесту;
— на етапі проведення бути присутніми під час жеребкування екзаменаторів, вибору конвертів екзаменаторами, розпакування та роздачі варіантів у аудиторії, слідкувати за дотриманням правил тестування, контролювати вчасне збирання і запаковування виконаних тестів;
— супроводжувати екзаменаторів до приміщення для перевірки;
— на етапі перевірки вибірково перевірити результати п’яти осіб.
Кількість спостерігачів не може перевищувати п’яти на етапі підготовки, двох у кожному приміщенні на етапі проведення тестування та 20 на етапі перевірки робіт.
7. Кожний екзаменований має право проходити тестування кілька разів з одного предмета. Один раз за рахунок бюджету, решту — на платній основі.
Може, щось у моїх пропозиціях і пропущено, але суть повинна бути зрозуміла. Пропонована система придатна для проведення об’єктивної оцінки випускників школи на базі тестових завдань першого-четвертого рівнів. За отриманими оцінками можна проводити добір на переважну більшість факультетів ВНЗ. Окремі факультети, куди заяви подадуть кращі з кращих, можуть провести додаткове вступне тестування на базі завдань третього-п’ятого рівня, але за такою ж схемою.
Головне в пропонованому проекті — прозорість та демократичність процесу тестування, можливість об’єднання зусиль педагогів для створення бази тестових завдань та вдосконалення процедур проведення тестування.
