Законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» в окремих своїх положеннях порушує як Конституцію України, так і Міжнародні документи з прав людини. Внаслідок цієї верховної тиранії діти, у яких немає заможних батьків, фактично приречені лишитися на вулиці і без освіти. Новий закон примусить випускника-бюджетника відшкодувати державі вартість свого навчання протягом трьох років. І такий поворот подій, ймовірно, змусить деяких батьків взагалі поставити під сумнів доцільність здобуття вищої освіти в Україні. Альтернатив небагато.
Новий законодавчий «перл» всупереч Конституції, скасовує в Україні безплатну вищу освіту. До того ж, у разі відмови відпрацювати три роки за направленням, «випускник вищого навчального закладу, який навчався за кошти державного бюджету, зобов’язаний відшкодувати державі витрати за навчання з урахуванням індексації на рівень інфляції в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України». Це в той час, коли Україна є державою-учасницею Міжнародної конвенції №105 «Про заборону примусової праці» Міжнародної організації праці. Фактично йдеться про те, що випускника-бюджетника держава матиме право послати на три роки у будь-який населений пункт, поселити там у гуртожитку або сільській хаті без водопроводу та три роки платити йому мінімальну зарплату за роботу, далеку від його власних інтересів та устремлінь. Згадаймо, схожа система розподілу випускників діяла ще за Радянського Союзу. Наприклад, геніального молодого астронома могли змушували викладати основи фізики дітям колгоспників і т.д. Після чого пророблений «інтелігент» знову повертався до міста, де вже і приблизно не нагадував того видатного експерта, яким був не так давно.
Студентам, що навчаються за контрактом, теж не врятувалися від «правосуддя». Новий закон дає усі юридичні підстави для безконтрольного підвищення плати за навчання для студентів-контрактників. Всупереч статті 22 Конституції України, яка не допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних. «Я вважаю, посилаючись на стенограму засідання, що депутатів дезінформували», — переконаний в. о. президента Української асоціації студентського самоврядування (УАСС), Олексій Кляшторний. У сфері студентського самоврядування цей законопроект імітує нібито певні реформи, але фактично позбавляє студентів реальних механізмів впливу на управління ВНЗ.
У більшості європейських країн студенти мають суттєвий вплив на управління ВНЗ. Вони мають у достатній кількості своїх представників у вищих колегіальних органах: таких як Рада Університетів, наприклад. І, як правило, у країнах Центральної та Західної Європи десь від 15 до 30% цих місць мають виборні представники студентів. Законопроект 3323 імітує введення аналогічних норм, але, по суті, не дуже наближає нас до такої демократичної ситуації. По перше, не передбачено введення представників студентства до Вченої ради. А лише до конференцій трудового колективу, котра проходить один раз на рік. Присутність студентів там передбачена невелика — лише 10%. По-друге, тут збережено положення про те, кого завжди заперечували студенти: рішення органів студентського самоврядування мають дорадчий характер. Значить немає сенсу існування такого органу, який не може прийняти ніякого рішення. Припустимо, орган студентського самоврядування навіть вирішує святкувати день факультету, і для цього провести такі й такі заходи. Але ж потрібно для цього планування якісь проводити. Якщо усі рішення матимуть дорадчий характер, їх можна виконувати, а можна не виконувати, то очевидно, що нічого провести неможливо.
У випадку якщо Президент надасть законові сили, подальшим кроком буде вплив через міжнародні структури, з якими Україна спілкується як частина міжнародного товариства. Очевидно, що Україна не може бути визнаною Європейським Союзом та США країною з ринковою економікою, якщо у ній буде застосована примусова праця. Взагалі примусова праця притаманна країнам із тоталітарним режимом. Китай, очевидно, є прикладом, у якому досі не скасована примусова праця, але для злочинців, а не для студентів. Відповідні звернення до урядів країн та до уряду США будуть надіслані в той же день, як закон буде прийнято.
Зараз проводиться акція. Вона передбачає збори студентів на різних рівнях. Регіональні, на рівні ВНЗ, на рівні факультетів. Там приймаються резолюції, які направляються Президентові України за адресою його секретаріату. По можливості, штаб спротиву намагатиметься відправити ці резолюції на адресу уряду, до відповідального за соціально-гуманітарну сферу, віце прем’єр-міністру В’ячеславові Кириленку. Принаймні у такий спосіб буде продемонстровано і зафіксовано значне суспільне незадоволення студентів. І це має перешкодити прийняттю такого антиконституційного закону.
