У «Дні» № 183 була опублікована стаття Олени Маркосян «Інцест, або До чого призведе змішування влад» у якій авторка торкнулася питання: чому такий низький авторитет Верховної Ради? На мiй погляд, що крім названих автором причин, низький авторитет ВР зумовлений ще рядом важливих чинників.
1. Народні депутати не виконують своїх програм та передвиборних обіцянок. Усі вони, будучи кандидатами, обіцяли боротися з корупцією, знизити податки, обмежити привілеї чиновників та свої власні, обмежити свою недоторканність. Ставши депутатами, вони одразу ж забули про свої обіцянки. Виборці упевнені, що під час голосування більшість депутатів керуються не інтересами виборців, не своїми передвиборними програмами, а виключно своїми власними економічними й політичними інтересами.
2. Верховна Рада не бажає брати на себе відповідальність за стан справ у країні. Народні депутати під час зустрічей з виборцями неодноразово заявляли, що у зубожінні народу винні не вони, а уряд. Але чи готова Верховна Рада сформувати уряд і відповідати за результати його діяльності? Життя показує, що нi. Під час голосування щодо Закону про парламентську більшість, котрий передбачав таку можливість, не набралося і 200 голосів. Народних обранців можна зрозуміти: безвідповідальність гарантує комфортний стан і дозволяє займати зручну позицію — все критикувати і ні за що не відповідати.
Особливе обурення викликають спроби оцінювати ефективність діяльності ВР за кількістю ухвалених законів. Критерієм тут повинні виступати стан економіки та соціальної сфери, порядок у країні.
3. Верховна Рада не бажає боротися з корупцією. Немає в наших законах повноцінного визначення поняття «корупція», немає справжнього закону про боротьбу з корупцією, фактично немає закону про декларування прибутків. За свідченням юристів, зараз в Україні до суду доводиться приблизно у 10 раз менше корупційних справ, ніж їх було у часи СРСР. Але й ці справи частіше всього закінчуються нічим.
Серед депутатів зустрічаються одіозні постаті, котрі нажили собі статки сумнівним шляхом. Звикнувши до безкарності, деякі з них виїжджають за кордон, де їх арештовують та судять за корупцію. Подібні випадки не додають авторитету нашим законодавцям, а про Україну складається негативна думка.
4. Верховна Рада лобіює інтереси великого капіталу на шкоду інтересам простих громадян. Багато хто переконаний, що народні обранці роблять це небезкорисно.
Нещодавно Верховна Рада списала податкові борги з деяких комерційних структур і надала нові податкові пільги. Якщо таке буде продовжуватися й надалі, то можна забути про податкову реформу. Вона стає нікому не потрібною: «шановним людям» і без реформи знизили податки, а інші як-небудь переб’ються.
З усього сказаного можна зробити такі висновки. Усі хоч трохи значущі проблеми економічних і соціальних реформ можна вирішити тільки за умови конструктивної взаємодії всіх гілок влади. Останнім часом у пресі з’явилися статті видних політологів, які стверджують, що Президент, який критикує парламент і вимагає від нього співпраці з урядом, нібито не розуміє суті поділу влади. Дійсно, погано, коли парламент перетворюється у безмовний додаток виконавчої влади. Але ще гірше, коли тривають безпліднi суперечки між парламентом і урядом, проблеми не вирішуються і потрібні закони не приймаються.
Жодні реформи у нас не підуть, якщо у ЗМІ не буде прямого та відвертого обговорення наболілих проблем. Замовчування їх, перекладання провини з однієї гілки влади на іншу — все це безплідне заняття. Як і спроби визначити «хороші» гілки влади та «погані», поділити політиків на «хороших» та «поганих».
