Думаю, що майже кожна людина в Україні, як і в інших колишніх республіках СРСР, ставить перед собою одні і ті самі запитання. Чому демократія, приватна власність, ринок, підприємництво, що забезпечили добробут країн Заходу, не принесли нічого доброго простим людям у нас? Чому держава, яка тільки й думала про народ, у 1992 р. за один день пограбувала цей народ, знецінивши своїм указом заощадження людей? Чому в дев’яностих роках розтягли національне багатство і розвалили економіку країни? Спробую відповісти на ці запитання.
У суспільстві існують три великі групи людей, кожна зі своїми інтересами. Це — Праця, Бізнес і Бюрократія.
Праця — це люди, які працюють за наймом. Для них характерне прагнення до цілковитого привласнення створеного ними доходу та неприйняття якогось примушення зверху, а також нерозуміння і заперечення необхідності бізнесу (капіталу) та бюрократії (держави).
Бізнес — це люди, які мають свою справу, капітал, підприємці всіх рівнів. Для них характерне прагнення до реалізації певної ідеї, проекту, підприємства, до цілковитої свободи дій та до максимізації свого прибутку.
Бюрократія — це люди, які перебувають на державній і недержавній службі та займаються управлінням. Для них характерне прагнення поставити все під свій контроль, нетерпимість до змін, прагнення зайняти вищу посаду.
Наявна відмінність інтересів неминуче призводить до суперечності між цими групами, яку назвемо троїстою. Ця суперечність не є непримиренною — кожна її сторона має як відмінність інтересів із двома іншими, так і збіг її інтересів з інтересами однієї зі сторін проти третьої.
Стан троїстої суперечності — збалансованості або незбалансованості, — є визначальним у реальному політичному устрої держави. Покажемо це на кількох прикладах.
Бюрократія — всесильна. Бізнес і праця під жорстким контролем. Крайній захід — бізнес знищено. Приклад: комуністична Росія (СРСР). Більша частина світової історії — всесилля бюрократії. Причини — бізнес і праця не могли створити організацію, рівну за силою державі. Бюрократія використовує силу держави.
Рівновагу порушено на користь бізнесу. Старий бюрократичний апарат зруйновано, новий ще не набрався сили. Роль держави зменшилася, бюрократія під контролем буржуазії. Наприклад, період буржуазної революції в країні, капіталізм кінця ХIХ — початку ХХ століття в країнах Європи. Причини — державний апарат невеликий і сформований буржуазією, втручання держави обмежене. Праця не має сильної політичної організації.
Рівновагу порушено в бік праці. Це може бути під час народного повстання, революції. Держава зруйнована й ослаблена. Але дуже швидко влада в країні переходить до бюрократії, оскільки народ не може управляти державою. Яскравий приклад тому — Радянська Росія в 1918 — 1920 роки.
Стійка збалансованість праці, бізнесу та бюрократії з’явилася тільки в ХХ столітті після Другої світової війни в країнах Західної Європи, Північної Америки й Японії. Причиною виявилися зростання впливу соціал-демократії і профспілок та конструктивна позиція еліти буржуазії, яка усвідомила необхідність соціальних змін у суспільстві. Це привело до вдосконалення державного устрою та до посилення контролю над бюрократією з боку бізнесу і праці, що дозволило цим країнам значно просунутися в розвитку демократії, продуктивності праці та зростанні добробуту.
Згадана троїста суперечність почала виявлятися наприкінці 1980-х років у СРСР й особливо сильно — в 1990-ті в Україні. До кінця 1980-х років політична активність трудящих зросла. Також зросла економічна міць нелегальної буржуазії, тісно пов’язаної, з одного боку, з частиною бюрократії, а з іншого — з кримінальним світом. Сила держави щодо захисту існуючої системи вельми ослабла внаслідок «виродження» комуністичної бюрократії. Це призвело до рівності сил трьох сторін, але на дуже низькому рівні політичної організації. Така нестійкість не могла довго тривати. Було три реальні альтернативи виходу з цього стану.
Перша — перехід засобів виробництва в спільне володіння трудящих, легалізація тіньового капіталу, встановлення демократичної і правової політичної й економічної системи. Для цього були всі умови, і прикладом тут може слугувати Швеція.
Друга — перехід до створення ринкової економіки шляхом поступового розвитку приватної власності, вдосконалення державного управління, реформування КПРС, розвитку капіталу і праці. Прикладом тут міг слугувати Китай.
Третя — перехід до стану значної незбалансованості шляхом зняття всіх заборон, різкого переходу від планової економіки до ринкової, відкидання комуністичної ідеології, нестримного особистого збагачення, перетворення влади на капітал.
Спроба провести перебудову в 1985 — 1991 рр. нічого не дала. Тиск влади послабшав, страх поменшав. Але не з’явився великий, економічно незалежний бізнес зі своєю сильною політичною партією. Трудящі також були неорганізованими: КПРС не була партією праці, справжніх профспілок також не було, тому нікому було захищати інтереси трудящих. Комуністична бюрократія не змогла породити особистості, які були б здатні реалізувати перші дві альтернативи, і в 1991 р. крихкий баланс було порушено.
Зовні здавалося, що влада знову перейшла до народу, й у нас нарешті запанує демократія. Але це була ілюзія. У колишніх республіках СРСР була тільки одна реальна сила — бюрократія (в 1993 році в цьому вже ніхто не сумнівався). Чим вона не забарилася скористатися, додавши до своєї влади ще й державну власність. Увесь «бізнес» у дев’яності роки будувався на захопленні та перерозподілі національного багатства країни. І вся біда полягала не в тому, що обвалилася комуністична система, а в тому, що на догоду особистому збагаченню бюрократія та пов’язані з нею структури принесли в жертву економіку країни. Обсяг ВВП зменшився майже вчетверо в порівнянних цінах. Трудящі опинилися у пастці і виявилися дезорганізовані, оскільки звикли вважати, що держава піклується про них.
Як свідчить історія, всевладдя бюрократії ніколи ні до чого хорошого призвести не може. Тому в таких умовах основне завдання: зрівноважити силу бюрократії силами бізнесу і трудящих. На сьогодні в Україні та СНД бюрократія сильна як ніколи. Вона володіє всією повнотою влади і багатством країни. Буржуазія фактично є продовженням бюрократії, бо цілком залежить від неї. Звичайно, процес самоорганізації бізнесу триває, але дуже повільно. Тому основними політичними завданнями капіталу є такі: по-перше, прискорення процесу відділення від бюрократії; по-друге, створення сильної політичної партії, яка могла б активно брати участь в управлінні державою; по-третє, надання допомоги трудящим в їхній самоорганізації. Бізнес і праця сьогодні союзники, як ніколи раніше, бо поодинці їм не приборкати бюрократію.
У свою чергу трудящі повинні: по-перше, подолати комуністичні ілюзії та перейняти позитивний соціал-демократичний досвід Західної Європи; по-друге, створити сильний профспілковий рух; по-третє, усвідомити, що сьогодні незалежний бізнес є їхнім головним союзником у підйомі економіки, підвищенні добробуту і створенні правової держави.
А на поставлені на початку статті запитання відповідь полягає ось в чому: причиною переважної більшості наших «негараздів» є всевладдя бюрократії на пострадянському просторі, її нездатність і небажання йти шляхом демократичного розвитку своїх країн, створення в них правових держав і використання переваг ринкової економіки для забезпечення добробуту власних народів. Тому з бюрократією об’єднуватися не можна.
