Шановна редакціє! На відміну від Дмитра Десятерика («Шевченківська премія: ознаки одужання?» («День» від 14 березня 2001 р.), я шокована присудженням Державної премії України ім. Тараса Шевченка Володимирові Гришку. На премію заслуговує, мабуть, тільки імпресаріо пана Гришка, який так вміло вводить в оману українську публіку. У своїй статті пан Десятерик написав таке: «Так само плідно працює й поки що, на щастя, наш оперний співак Володимир Гришко (премія в номінації «Сценічне та екранне мистецтво»). Підмостки найбільших музичних театрів давно підкорені ним. Цієї весни — нова висота: у нью-йоркському «Метрополітен-опера» під керівництвом уславленого постановника Гергієва повним ходом йдуть репетиції опери «Гравець» Прокоф’єва з Гришком у головній ролі».
Справді, пан Гришко зараз бере участь у репетиціях нової постановки «Гравця» в Нью- Йорку, але тільки у «страхувальній» ролі. Головну роль у постановці насправді співатиме соліст Маріїнського театру Владімір Галузін. Я розумію, що Анатолієві Кочерзі не можна присуджувати премію щороку, хоч саме його можна вважати найуславленішим представником української опери на світовій сцені. Але чому є тоді оминати, наприклад, прем’єрів Американського балетного театру Ірину Дворовенко та Максима Білоцерківського, чиї справжні, а не вигадані, виступи на сцені тієї ж «Метролополітен-опери» неодмінно збирають аншлаги? Або прем’єра Сан-Францісківського балету Вадима Соломаху? Чи соліста Гамбурзького балету Олександра Рябка? Соліста Маріїнського театру Василя Герелла, який значно частіше Володимира Гришка «підкоряє підмостки найбільших музичних театрів»? Або солістку Варшавської опери Тетяну Захарчук, яка протягом останніх двох місяців заспівала роль Чіо-Чіо- Сан на сценах берлінської Німецької опери та Баварської державної опери в Мюнхені? Чи, зрештою, відому всім Вікторію Лук’янець? Хоч вона ще дуже молода, творчі успіхи сопрано Ольги Пасічник, яка вже встигла записати більше десяти компакт-дисків, у тому числі пречудовий новий диск українських пісень (для французької фірми «Opus 111»), дуже вражають. Я вже нічого не кажу про акторів численних українських театрів. Одним словом, існують принаймні 20, якщо не значно більше, гідніших за пана Гришка кандидатур на Шевченківську премію. Панове, будьте пильнішими. Не допустіть здешевлення державних премій України.
