«Демократія — це не найкращий винахід людства, але кращого воно не змогло придумати», — сказав Уїнстон Черчілль.
Економіка — це фундамент, на якому будь-який прогрес і стабільність тримається. Економічний розвиток — це передумова розвитку культури, освіти, охорони здоров’я і поступової демократизації суспільства. Демократичність будь-яких змін історія людства завжди оцінювала за змінами у економічному плануванні та способах організації економіки суспільства. На зміну рабовласницькому ладу прийшов феодалізм, який був більш ефективним у розподілі виробництва та праці. Феодалізм по-новому підходив до проблем пересічної людини — селянина, ремісника, міщанина, феодала. Уже сама зміна економічних важелів управління економікою на мікрорівні позитивно вплинула на поліпшення індексу життя населення та незначну демократизацію. In praxe відбулися корінні зміни у плануванні доходів населення. І саме ці зміни стали тим фундаментом, на якому почало будуватися майбутнє економічне зростання та демократизація людства у межах усього світу. Ті країни, які досить швидко здійснили перехід до феодалізму, наразі є лідерами з економічного розвитку та рівня демократичності суспільно-політичних процесів (Німеччина — германські племена — 5—7 ст. н.е., Франція, Велика Британія та деякі інші країни Західної Європи, Японія).
Досить актуальним явищем у цьому аспекті є досвід Київської Русі — ранньофеодальної держави, яка свого часу була однією з найдемократичніших у Європі. Чому в ній не відбувалась подальша демократизація та економічний розвиток? Де-факто олігархічна верхівка Русі завадила подальшому її процвітанню. Феодальна роздробленість, яка у західній Європі поступово призвела до утворення нових сильних незалежних держав, у Східній Європі створила фундамент для зростання сили Московського царства і занепаду інших держав. Поступово відбувалась і узурпація влади та тоталітаризація суспільства (початок — за часів Івана Грозного). Економіка та демократія перебували на одному рівні і в Західній Європі, і в Східній. Проте основним моментом, який значною мірою поглибив різницю між економічним та демократичним розвитком Східної та Західної Європи, були великі географічні відкриття, які посприяли становленню нового економічного ладу — буржуазного. Захід, який став ареною цих економічних змін, на крок випередив інші країни. Буржуазія стала ядром нового поступу демократії та економічного зростання. Кожний пересічний буржуа виходив насамперед із власних інтересів у торгівлі та обміні. Вони потребували більшої свободи для себе і свого бізнесу, а також демократизації. Буржуазний лад сприяв становленню і зародженню капіталізму. Капіталізм викликав до життя ринкову економіку, яка своєю ефективністю та доцільністю завоювала багато країн.
На відміну від політики Заходу, Україна, Росія та Білорусь вибрали інший шлях розвитку — шлях соціалістичної економіки та обмеженої демократії. І наразі не треба говорити про основні причини такого вибору. Мається на увазі прихід комуністів до влади і завоювання ними нових територій. Популярність комуністів виникла як безпосередній фактор прихильності населення вищезгаданих країн до общини та певних рис соціалізму. І це неминуче було пов’язано з обмеженням демократичних цінностей. Уже тоді було порушено проблему економічної та демократичної доцільності. Україна вибрала доцільність економічних інтересів. Немає значення, якими методами цей вибір насаджувався — він існував у серцях переважної більшості пересічних українців. Ми зрадили самих себе тоді.
Хто зможе відповісти на запитання: яка ціна економічного розвитку, зростання та процвітання? Економічна могутність на прикладі Чилі, Китаю чи Іспанії? Невже економічний добробут зможе загоїти рани людей, родичі яких загинули від політики Аугусто Піночета (жорстоке придушення соціалістичної опозиції у 1973 р. з подальшими «зачистками» ворогів капіталізму)? Чи може економічна могутність Китаю закрити очі на екзекуції, які творилися у цій державі (придушення прав особистості та кривава розправа із студентами у 1989 р. на площі Тяньамень)?
Економіка та демократія. Як вони співвідносяться? Що є дорожчим для нас: економічне благополуччя чи свобода вибору? Свобода вибору між соціалізмом та капіталізмом, між їх змішаними формами, між опозиційністю та консервативністю. Байрон свого часу сказав такі слова: «Найкращий пророк для майбутнього — це минуле». Забуття історії загрожує повторенням її у майбутньому. Невже пам’ять сучасного пересічного українця є настільки обмеженою, що вона вже забула світовий досвід вибору? Економічна стабільність — це фундамент, на якому будується розвиток нації. Демократія — не найкращий винахід людства. Але вона є ціннішою для нас, українців, бо ми вперше її маємо. І тому не хочеться жертвувати нею заради економічного розвитку. Бо без демократичності суспільно-політичних процесів не існує і реального економічного благополуччя, яке відчуває громадянин держави на собі і в собі.
